Категорії зайнятого населення за Законом України

„Про зайнятість населення”

Працюючі за наймом	Особи, які зайняті на умовах повного або неповного робочого часу (дня, тижня) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форми власності, в міжнародних та іноземних організаціях в Україні й за кордоном і працюють за заробітну плату
Самозайняті	Особи, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві) і працюють заради прибутку чи сімейного доходу
Виконуючі державні та громадські обов’язки	Обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднань
Зайняті на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ	Особи, які проходять військову та невійськову службу в Збройних силах, Службі безпеки, Прикордонних військах та органах внутрішніх справ України, альтернативну службу
Учні та студенти (за стандартом МОП останні дві категорії не повинні включатися до складу зайнятого населення)	Особи працездатного віку, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, навчаються в денних загальноосвітніх школах, вищих навчальних закладах
Тимчасово присутні працюючі громадяни інших країн	Особи, які виконують функції , що не пов’язані з діяльністю посольств і місій

За методологією МОП безробітними є особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які водночас відповідають 3 умовам: не мали роботи, шукали роботу або намагались організувати власну справу на обстеженому тижні; готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів, крім того – ті, що знайшли роботу та чекають відповіді, навчаються за направленням служби зайнятості.

В Україні, відповідно до „Закону про зайнятість населення” використовується поняття зареєстровані безробітні та особи, які отримали статус безробітних.

Тому в Україні реєструється три категорії безробітних:

число безробітних (за методологією МОП);

число зареєстрованих безробітних;

число осіб, що мають статус безробітних.

Економічно неактивне населення (ЕНАН) охоплює всіх осіб, незалежно від віку, зокрема молодших за віком, що установлений для обліку економічно активного населення, які не підпадають під категорію економічно активних. Тобто, ЕНАН включає ту частину населення, яка не належить до зайнятого чи безробітного, знаходиться на утриманні сім’ї або суспільства (наприклад, домогосподарки, непрацюючі інваліди, учні і студенти працездатного віку, які не працюють і не шукають роботу, непрацюючі пенсіонери).

Головним елементом трудових ресурсів є працездатне населення, яке складається з економічно активного (S_а) та економічно неактивного населення (S_н).

Економічно активне населення включає зайнятих (S_з) та безробітних (S_б):

S_а = S_з + S_б . (4.1)

Визначається абсолютна чисельність економічно активного населення, зайнятих та безробітних. Такі дані подаються в адміністративно-територіальному розрізі, за місцем проживання (міська та сільська місцевість), статтю та віком, освітою, соціальним статусом і сферою діяльності.

2. Показники рівня і динаміки зайнятих і безробітних. Екстенсивний та інтенсивний аналіз зайнятості населення

Статистика ринку праці включає на макрорівні статистику економічно активного населення, зайнятості та безробіття, попиту та пропозиції робочої сили, працевлаштування. На мікрорівні досліджується наявність, стан та рух робочої сили, робочий час та його використання, робоче місце та його функціонування в часі, показники продуктивності та оплати праці.

Для дослідження зайнятості населення застосовуються різні статистичні методі. Основні напрямки дослідження процесу зайнятості: екстенсивний та інтенсивний.

Перший напрямок передбачає всебічне дослідження як із демографічного, так і з соціально-економічного погляду основних категорій населення країни згідно із СНР. У процесі екстенсивного аналізу використовують метод групувань та методи аналізу варіаційних і атрибутивних рядів розподілу. Аналіз здійснюють з використанням відносних та середніх величин (відносні величини структури, динаміки та інші). Другий напрямок передбачає оцінювання напруженості, рівня та сили процесу зайнятості за допомогою розробленої системи показників інтенсивності (загальні, спеціальні, часткові). На основі загальних коефіцієнтів інтенсивності оцінюють ринкову ситуацію щодо зайнятості та безробіття як за окремими галузями економіки, так і в економіці в цілому. Інтенсивність процесу зайнятості стосовно того чи іншого контингенту населення, в якому цей процес може відбуватися, вимірюють за допомогою спеціальних коефіцієнтів інтенсивності. Система показників інтенсивності може використовуватися для узагальнення та порівняльного (динамічного, регіонального) дослідження зайнятості й безробіття.

На рівень зайнятості та безробіття мають вплив фактори структури економічно активного населення. Для порівняння загальних рівнів зайнятості та безробіття їх можна стандартизувати, що допоможе усунути розбіжності у складі економічно активного населення. Відомі три методи стандартизації: прямий, посередній та зворотний. Вони різняться розрахунком індексу фіксованого складу. Для вивчення процесу зайнятості найбільше значення мають прямий та посередній методи.

За даними про чисельність постійного населення на початок року розраховують відносні величини інтенсивності у вигляді загальних та спеціальних коефіцієнтів. Ці коефіцієнти можуть характеризувати рівень економічної активності населення або рівень працездатності та виражатися як в процентах (%) так і в проміле (‰ ).

Співвідношенням окремих контингентів визначають коефіцієнти навантаження: загального (особами до- і післяпрацездатного віку), пенсійного та заміщення трудових ресурсів у розрахунку на 1000 осіб працездатного віку.

Слід звернути увагу на те, що чисельність населення та окремих його категорій є моментним показником. Тому при визначенні відносних характеристик і в чисельнику і в знаменнику повинні бути однакові величини – моментні на початок чи кінець року або інтервальні у вигляді середньорічної величини. У таблиці 4.2. представлені показники для аналізу рівня економічної активності та працездатності населення.

За абсолютними даними обчислюється співвідношення економічно активного і неактивного населення - коефіцієнт економічного навантаження, який показує, скільки осіб економічно неактивного населення припадає на 100 економічно активних осіб (таблиця 4.3).

Розраховується частка економічно активного населення в загальній середньорічній чисельності населення, яка характеризує ступінь залучення населення в суспільне виробництво.

Інтенсивність економічної активності, зайнятості та безробіття оцінюють відносні показники, що визначаються за методологією офіційної державної статистики та міжнародної організації праці (МОП) (дивіться табл. 4.4).

В умовах сучасної соціально-економічної кризи гострою проблемою стає участь у суспільному виробництві осіб, старших за працездатний вік. Пенсіонери змушені залучатися до праці через вкрай низький рівень соціального забезпечення та захисту. Кількісним індикатором зайнятості осіб пенсійного віку є частка працюючих пенсіонерів у загальній їх чисельності.

Таблиця 4.2