- •Питання до іспиту з загальної частини кримінального права
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання. (ст.56 кку)
- •Підстава кримінальної відповідальності.
- •Необережність та її види.
- •Конфіскація майна. (ст. 59 кку)
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Довічне позбавлення волі. (п.29)
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Знаряддя, засоби, обстановка, місце та час скоєння злочину, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Арешт та обмеження волі – види кримінального покарання.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Поняття та ознаки готування до скоєння злочинів.
- •Амністія та помилування.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності , умови відповідальності.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •Класифікація покарань.
- •Умисел та його види.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. (ст. 54 кку)
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •Принципи кримінального права.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •Довічне позбавлення волі як вид покарання.
- •Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •Структура статей Особливої частини.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Поняття крайньої необхідності в кримінальному праві.
- •Поняття умислу в кримінальному законодавстві.
- •Поняття системи покарань.
- •Тлумачення кримінального закону та його види.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та зміна не відбутої. Частини покарання більш м’яким видом покарання.
- •Загальна характеристика кримінального законодавства.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Штраф як вид покарання.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Поняття кримінальної відповідальності.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його форми.
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Підбурювач, як вид співучасника.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
- •Діяння, пов’язані з ризиком – обставини, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття множинності злочинів.
- •Виправні роботи, порядок призначення.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Побудова кримінального закону.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття погашення та зняття судимості.
- •1. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов.
- •Поняття ти види стадій скоєння злочину.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Виконавець злочину.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Функції кримінального права.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Поняття покарання та його мета за кримінальним законодавством України.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Посібник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом кримінально-правової охорони.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Призначення покарання при сукупності злочинів.
- •Об’єкт злочину та його види.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
Поняття крайньої необхідності в кримінальному праві.
Статтею 39 КК передбачено: «Не с злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї людини або інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута шкода».
Законом допускається вимушене, необхідне за даних конкретних умов, заподіяння шкоди одним інтересам, що охороняються правом, для відвернення шкоди іншим таким інтересам.
Умовами її правомірності заподіяння шкоди в етапі крайньої необхідності с:
наявність небезпеки заподіяння шкоди інтересам, які охороняються законом;
неможливість усунення наявної небезпеки без заподіяння шкоди іншим інтересам, ідо охороняються правом;
заподіяна шкода мас бути менш значною, ніж відвернена, тобто не повинні бути перевищені межі крайньої необхідності.
Небезпека інтересам, ідо охороняються законом, може бути створена:
природними явищами: повінню, землетрусом, виверженням вулкана, бурею, заметіллю, сильним снігопадом, похолоданням, іншим стихійним лихом;
будь-якими діями (бездіяльністю) людей, у тому числі й попередніми діями (бездіяльністю) особи, яка знаходиться в стані крайньої необхідності.
технічними факторами: поламкою технічних пристроїв, їх виходом з ладу, порушенням режиму роботи технічних, автоматизованих та інших систем, аваріями (наприклад, пошкодженням нафто- газопродуктопроводів, водопроводу, систем каналізації, систем електропостачання, зв'язку);
фізіологічним (біологічним) станом інших людей, наприклад, необхідність надання термінової медичної допомоги особі, яка знаходиться в небезпечному для життя стані внаслідок аварії, різкого загострення хвороби;
поведінкою тварин, наприклад, напад розлюченого бугая, собаки, диких тварин, сказ тварин, втеча диких тварин із зоосаду чи цирку, хвороби тварин чи рослин (епідемії, епізоотії, тощо).
Друга умова правомірності дій у стані крайньої необхідності - неможливість усунення наявної небезпеки інтересу, що охороняється, без заподіяння шкоди іншому інтересу.
Вимушеність, необхідність заподіяння шкоди одному з інтересів, що охороняються правом, за крайньої необхідності г єдиною реальною можливістю відвернути ще більшу шкоду іншому інтересу за умов, що склалися. У разі можливості відвернення шкоди інтересу, який охороняється законом, без заподіяння шкоди іншому інтересу стан крайньої необхідності відсутній, а заподіяння шкоди має розцінюватись як неправомірне, навіть якщо відвернена шкода більша, ніж заподіяна.
Класичним прикладом, який наводиться в літературі для ілюстрації цього положення, є такий: якщо розлючений бугай напав на людину, то в разі можливості втекти, а не вбивати його, особа не повинна вбивати бугая для відвернення загрози заподіяння ним шкоди.
Однією з найважливіших умов правомірності крайньої необхідності с вимога закону, щоб заподіяна шкода була за розміром меншою, ніж відвернена.
Свідоме позбавлення життя певної особи для врятування життя однієї чи кількох інших осіб ні за яких умов не може визнаватися вчиненим у стані крайньої необхідності. Протилежний висновок дасть підстави визнати правомірними як вчинені в стані крайньої необхідності, наприклад, дії медичних працівників, які позбавили життя молоду здорову людину для того, щоб взяти у неї внутрішні органи для пересадки (трансплантації) кільком невиліковно хворим особам, врятувати життя яких іншим шляхом, не пов'язаним із пересадкою органів, неможливо.
Крайня необхідність має ряд спільних ознак з необхідною обороною, але вони мають і ряд відмінностей:
Джерелом небезпеки при необхідній обороні с лише суспільно небезпечне посягання, що вчиняється фізичною особою, а джерелом небезпеки за крайньої необхідності можуть бути будь-які фактори.
Шкода при необхідній обороні може бути заподіяна лише особі, яка вчинила суспільно небезпечне посягання, а в стані крайньої необхідності шкода заподіюється, як правило, третім особам, тобто не особі, яка здійснила посягання, і не власним інтересам особи, котра заподіяла шкоду в стані крайньої необхідності.
При виникненні стану необхідної оборони заподіяння шкоди не г обов'язковим, посягання може бути припинено шляхом звертання за допомогою до органів влади чи інших осіб, або особа може ухилитися від посягання (втекти), за крайньої необхідності заподіяння шкоди с обов'язковим і вимушеним, а наслідком відмови від заподіяння меншої за розміром шкоди іншим інтересам, які охороняються правом, є реальне заподіяння шкоди інтересам, що охороняються законом, від дії джерела небезпеки.
Шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, може бути різною і навіть перевищувати шкоду, яка могла бути заподіяна суспільно небезпечним посяганням, за умови, що межі необхідної оборони не були перевищені; за крайньої необхідності заподіяна шкода завжди має бути меншою від відверненої шкоди.
Згідно зі ст. 444 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, не підлягає відшкодуванню, якщо не були перевищені межі необхідної оборони, а шкода, заподіяна в етапі крайньої необхідності згідно зі ст. 445 ЦК, повинна бути відшкодована особою, яка її заподіяла.