Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
крим право заг.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.08.2019
Размер:
826.88 Кб
Скачать
  1. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Призначення такого пока­рання є винятком з першого загального начала призначення по­карання. Стаття 69 КК пов'язує можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, з такими підстава­ми: а) виняткові обставини справи; б) особа винного.

Виняткові обставини справи - не ті обставини, які суттєво зменшують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину. У даному разі вони можуть стосуватися лише події злочину, оскі­льки особа винного виділена в ст. 69 як окрема підстава призна­чення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Винятковими обставинами справи можуть бути визнані, зокрема, кілька встановлених по справі пом'якшуючих обставин, передбачених КК. У окремих випадках винятковою може бути визнана й одна обставина (наприклад, протиправна поведінка по­терпілого), яка в поєднанні з іншими невинятковими обстави­нами суттєво зменшує ступінь суспільної небезпечності вчинено­го злочину.

Порядок призначення більш м'якого покарання, ніж пе­редбачено законом. Аналіз ст. 69 КК дозволяє виділити ряд ета­пів, які має пройти суд при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Послідовність цих етапів пов'язана з вирішенням таких питань: 1) чи є підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом; 2) чи необ­хідно призначити винному такс покарання; 3) у чому саме поля­гає призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено зако­ном; 4) яке конкретне покарання треба призначити винному.

  1. Класифікація злочинів в теорії кримінального права.

Під класифікацією злочинів розуміють поділ їх на групи залежно від того чи іншого критерію. Так, залежно від форми вини злочини можна поділити на умисні і необережні; залежно від ступеня завершеності злочинної діяльності - на закінчені і незакінчені тощо.

Залежно від ступеня тяжкості злочи­ни поділяються на злочини невеликої тяж­кості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Із змісту цієї норми можна зробити однозначний висновок, що законодавець за основу такої класифікації бере матеріальний критерій, що відбиває внутрішню соціальну сутність злочинів — ступінь їх тяжкості, небезпечності для суспільних відносин, які охо­роняються кримінальним законом.

Формальний критерій — певний вид і розмір покарання, типовий, такий, що найбільш повно відображає тяжкість конкретної групи (категорії) злочинів. Так, для злочинів невеликої тяжкості закон передбачає, як граничний критерій, покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'я­ке покарання; для злочинів середньої тяжкості — покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років; для тяжких злочи­нів — покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, а для особливо тяжких — покарання у виді позбавлення волі понад десять років або довічного позбавлення волі.

Залежно від ступеня тяжкості злочини (ст. 12 КК) поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

1. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

2. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

3. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

4. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.