- •Питання до іспиту з загальної частини кримінального права
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання. (ст.56 кку)
- •Підстава кримінальної відповідальності.
- •Необережність та її види.
- •Конфіскація майна. (ст. 59 кку)
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Довічне позбавлення волі. (п.29)
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Знаряддя, засоби, обстановка, місце та час скоєння злочину, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Арешт та обмеження волі – види кримінального покарання.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Поняття та ознаки готування до скоєння злочинів.
- •Амністія та помилування.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності , умови відповідальності.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •Класифікація покарань.
- •Умисел та його види.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. (ст. 54 кку)
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •Принципи кримінального права.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •Довічне позбавлення волі як вид покарання.
- •Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •Структура статей Особливої частини.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Поняття крайньої необхідності в кримінальному праві.
- •Поняття умислу в кримінальному законодавстві.
- •Поняття системи покарань.
- •Тлумачення кримінального закону та його види.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та зміна не відбутої. Частини покарання більш м’яким видом покарання.
- •Загальна характеристика кримінального законодавства.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Штраф як вид покарання.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Поняття кримінальної відповідальності.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його форми.
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Підбурювач, як вид співучасника.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
- •Діяння, пов’язані з ризиком – обставини, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття множинності злочинів.
- •Виправні роботи, порядок призначення.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Побудова кримінального закону.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття погашення та зняття судимості.
- •1. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов.
- •Поняття ти види стадій скоєння злочину.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Виконавець злочину.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Функції кримінального права.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Поняття покарання та його мета за кримінальним законодавством України.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Посібник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом кримінально-правової охорони.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Призначення покарання при сукупності злочинів.
- •Об’єкт злочину та його види.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
Поняття системи покарань.
Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну систему. Система покарань, встановлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів по застосуванню покарань.
Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.
З цього визначення видно, що поняття системи покарань містить у собі низку ознак, а саме :
а) система покарань встановлюється тільки законом.
б) перелік покарань, що утворюють систему, обов'язковий для суду. Інакше кажучи, суд, прерогативою якого є застосування покарання, не має права відступити від цієї системи;
в) перелік покарань, що утворюють систему, є вичерпним.
г) система покарань передбачає їх розміщення у певному порядку за ступенем їх суворості. У ст. 51 КК вони розташовані починаючи від менш суворих до більш суворого.
Система покарань, встановлена в ст. 51 КК, містить в собі такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Отже, КК передбачає 12 видів покарань.
Покарання класифікуються за порядком (способом) їх призначення; за суб'єктом, до якого застосовується покарання; за можливістю визначення строку покарання та ін.
За порядком призначення покарань ст. 52 КК підрозділяє всі покарання на три групи: а) основні покарання; б) додаткові покарання; в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.
За суб'єктом, до якого застосовуються покарання, вони класифікуються на загальні і спеціальні. Загальні покарання можуть бути застосовані до будь-якої особи (наприклад, позбавлення волі). Спеціальні покарання призначаються лише певному колу засуджених і не можуть застосовуватися до будь-якої особи. Так, тримання у дисциплінарному батальйоні призначається лише військовослужбовцям строкової служби.
За можливістю визначення строку покарання всі покарання поділяють на строкові і безстрокові покарання. Строковими покараннями є: позбавлення волі, обмеження волі, арешт, виправні роботи без позбавлення волі,
Безстроковими покараннями є: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу і довічне позбавлення волі.
Тлумачення кримінального закону та його види.
Залежно від того, який орган проводить тлумачення, розрізняють види тлумачення за суб'єктом або як його ще називають, ступенем обов'язковості: офіційне (легальне), судове і доктринальне (наукове).
Офіційне (легальне) тлумачення - це тлумачення чинних законів або їх окремих положень Конституційним Судом України. Згідно зі ст. 147 Конституції України, «Конституційний Суд України вирішує питання відповідності законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України». Офіційне тлумачення обов'язкове для всіх органів, посадових осіб і громадян України.
Судовим є тлумачення, яке дасться судом у процесі застосування кримінального закону до особи, винної в скоєні злочину. Воно обов'язкове тільки для даної справи і після вступу вироку в законну силу на|5увас обов'язкової сили. Це значить, що до тих пір, поки вирок залишається в силі, тлумачення судом кримінального закону, відносно конкретного випадку, обов'язкове для всіх органів, посадових осіб і громадян.
Судове тлумачення кримінального закону відбувається в процесі судового розгляду, коли суд будь-якого рівня застосовує по кожній справі певні кримінально-правові норми, з'ясувавши їх зміст та відповідність Конституції України.
Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду являють собою особливий вид судового тлумачення кримінального закону. Особливість такого тлумачення в тому, що воно обов'язкове для всіх нищестоящих судових інстанцій не тільки при розгляді якої-небудь конкретної справи, а й при розгляді всіх справ даної категорії.
Доктринальним (науковим) вважається тлумачення кримінального закону, яке дасться науковими установами, окремими вченими в монографіях, підручниках, статтях, науково-практичних коментаріях чинного (діючого) кримінального законодавства.
За способами тлумачення поділяються на: а) філологічне; б) логічне; в) системне; г) історичне.
Філологічне тлумачення полягає у зв’язуванні змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів і
понять) із використанням правил граматики, синтаксису, орфографії і пунктуації.
Логічне тлумачення закону застосовується в кожному випадку як на рівні кваліфікації злочину, так і на рівні індивідуалізації відповідальності (покарання), оскільки всі склади злочинів у Особливій частині КК побудовані з використанням логічних конструкцій, що містять загальне поняття складу злочину.
Системне тлумачення в уясненні змісту і відповідності кримінального закону шляхом його зіставлення з іншими законами, а також у встановленні його місця в загальній системі діючого, чинного кримінального законодавства.
Системне тлумачення це з'ясування змісту відповідного положення кримінального закону шляхом зіставлення його з іншими положеннями даного чи будь-якого іншого закону, визначення юридичної природи та місця цього положення в системі кримінального права, а інколи і в усій національній правовій системі.
Історичне тлумачення зводиться до з'ясування, усвідомлення кримінального закону шляхом вивчення обставин і причин, які визвали, зумовили його видання, зіставлення нині прийнятого закону з раніше чинним.
Історичне тлумачення це з'ясування змісту закону в різних аспектах: з урахуванням ретроспективного та сучасного обсягу кримінально-правового регулювання однойменним інститутом (спекуляція); з урахуванням умов, що формували криміналізацію певного суспільно небезпечного діяння та наступну зміну обсягів даної криміналізації.
Тлумачення кримінального закону за обсягом кола суспільно небезпечних діянь, що охоплюється певною кримінально-правовою нормою, поділяється на:
а) буквальне;
б) поширювальне;
в) обмежене.
Буквальне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту кримінально-правової норми в точній відповідності до тексту закону, в результаті якого закон застосовується до випадків, безпосередньо (буквально) описаних в його тексті. Буквальне тлумачення є основним серед таких видів.
Поширювальне тлумачення полягає у наданні дії закону ширших меж, ніж це безпосередньо випливає з буквального тлумачення кримінально-правової норми, оскільки певні аспекти цього діяння розуміються контекстуально.
Обмежене тлумачення полягає у наданні дії закону вужчих меж, ніж передбачає буквальний зміст певної кримінально-правової норми, (наприклад, втягування неповнолітніх у злочинну діяльність передбачає, виходячи з буквального тлумачення закону, відповідальність за цей злочин і неповнолітніх осіб віком до 16 років. Однак логічне тлумачення детермінує висновок про тс, що в даній нормі законодавець охороняє нормальне формування морального розвитку неповнолітніх від тих осіб, у яких основи такого розвитку вже сформовані, тобто від повнолітніх осіб (після 18 років).