Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
крим право заг.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.08.2019
Размер:
826.88 Кб
Скачать
  1. Довічне позбавлення волі. (п.29)

  2. Поняття та зміст вини у кримінальному праві.

Загальне поняття вини вироблено наукою кримінального права і закріплено в КК. Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражену формі умислу або необережності. Основними категоріями, які характеризують вину, є її зміст, сутність, форма та ступінь. Зміст вини — це відображення у психіці (свідомості) особи фактичних ознак, які характеризують об’єкт і об’єктивну сторону. Зміст вини – це зміст умислу або необережності при вчиненні конкретного злочину - перший найбільш важливий елемент у понятті вини.

  1. Знаряддя, засоби, обстановка, місце та час скоєння злочину, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.

Спосіб вчинення злочину це певний метод, порядок і по­слідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчи­нення злочину.

Особливу групу ознак об'єктивної сторони складу злочину утворюють місце, час, обстановка чи ситуація вчинення діян­ня. Вони являють собою зовнішнє його оточення.

Місце вчинення злочину це певна територія, де було по­чато і закінчено діяння або настав злочинний результат. У ряді складів злочинів місце їх вчинення є обов'язковою ознакою.

Час є обов'язковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місяця, тижня або доби.

Обстановка - це сукупність передбачених законом зовнішніх обставин, що характеризуються прилюдністю (публічністю) або на­явністю певних подій. Поняття «прилюдність» охоплює випадки, коли злочинне діяння вчиняється у присутності хоча б однієї люди­ни (як правило, свідка). Не виключається прилюдність і тоді, коли інших осіб на місці злочину немає, крім самого потерпілого.

Прилюдність або наявність подій як компоненти обстановки іноді безпосередньо зазначаються в законі.

Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину. Наприклад, поняття «час бою» означає не ліпне певний проміжок часу, а й наявність подій, що мають соціальне зна­чення. Так само не охоплюються терміном «місце вчинення злочи­ну» такі ситуації, як «поле бою», «район воєнних дій».

  1. Арешт та обмеження волі – види кримінального покарання.

Арешт

Цей вид покарання вперше передбачено Кримінальним ко­дексом України 2001 року. Згідно зі ст. 60 КК, покарання у ви­гляді арешту полягає в утриманні засудженого в умовах ізолінії і встановлюється на строк від одного до шести місяців та відно­ситься до основного виду покарання. Воно передбачено в бага­тьох санкціях статей Особливої частини КК (альтернативно з ін­шими видами покарання). За злочини невеликої тяжкості (ст. 125 КК, ст. 129 КК, ст. 286 КК, ст. 296 КК) тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 60 КК, арешт не застосовується до осіб ві­ком до 16 років, вагітних та жінок, які мають дітей віком до семи років. Військовослужбовці відбувають арешт як міру покарання, на гауптвахті. Інші особи, засуджені до арешту, відбувають пока­рання за місцем проживання в арештних домах, весь строк в од­ній установі.

Обмеження волі

Згідно ч. 1 ст. 61 КК, покарання у вигляді обмеження волі полягає в триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкри­того типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею на­гляд)' з обов'язковим залученням засудженого до праці, як правило, на підприємствах виправних колоній, а також на контрагентських умовах па державних або інших формах власності підприємствах, за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Засудженим, незалежно від усіх відрахувань, належить випла­чувати не менше ніж п'ятдесят відсотків загальної суми заробітку.

Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років (ч.2 ст. 61 КК).

Згідно з ч. 3 ст. 61 КК, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних і жінок, що мають дітей віком до 14 ро­ків, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої груп.

За ухилення від відбування покарання у вигляді обмеження волі передбачена кримінальна відповідальність (ст. 390 КК).