Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
крим право заг.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.08.2019
Размер:
826.88 Кб
Скачать
  1. Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.

Обставини, що обтяжують відповідальність, названі в ст. 67 КК. Такими обставинами визнаються:

  1. вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь злочин. Суд вправі, залежно від характеру першого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючої обставини;

  2. вчинення злочину організованою групою;

  3. вчинення злочину з використанням підлеглого або іншого залежного стану особи, щодо якої вчинено злочин;

  4. вчинення злочину з корисливих або інших низьких мотивів;

  5. заподіяння злочином тяжких наслідків;

  6. вчинення злочину щодо малолітнього, старого або особи, яка перебуває в безпорадному стані;

  7. підмовлення неповнолітніх до вчинення злочину або за­лучення неповнолітніх до участі у злочині;

  8. вчинення злочину з особливою жорстокістю або зну­щанням з потерпілого;

  9. вчинення злочину з використанням умов громадського лиха;

  10. вчинення злочину загально-небезпечним способом;

  11. вчинення злочину особою, яка перебуває стані сп'янін­ня. Суд вправі, залежно від характеру злочину, не визнати цю об­ставину обтяжуючою відповідальність;

  12. вчинення нового злочину особою, яка була взята на по­руки, на протязі строку поручительства або протягом одного року після закінчення цього строку.

За змістом ст. 67 можна зробити висновок, ідо перелік пе­редбачених нею обтяжуючих обставин вичерпний. Тому суд при призначенні покарання не може посилатись як на такі, що обтя­жують відповідальність, на ті обставини, що не передбачені.

Врахування обставин, ідо обтяжують відповідальність, при призначенні покарання означає, ідо за інших однакових умов суд, зокрема, може:

  1. призначити більш суворий вид основного покарання за наявності в санкції статті, за якою засуджується винний, двох або більше альтернативних основних покарань;

  2. призначити основне чи додаткове покарання ближче до максимальної межі, встановленої санкцією статті, за якою засу­джується винний;

  3. застосувати до винного додаткове покарання, передбаче­не в санкції статті, за якою він засуджується, як факультативне;

  4. не застосовувати до винного умовного засудження чи від­строчки виконання вироку;

  5. обрати принцип повного чи часткового складання пока­рань, а не принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого при засудженні винного за сукупністю злочинів.

  1. Функції кримінального права.

Головні завдання кримінального права закріплені в ст. 1 КК, а саме: «забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочин­них посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також за­побігання злочинам». З цього випливає, що основна функція кримінального права як галузі права — це функція охоронна, оскільки воно охороняє властивими йому заходами ті суспільні відносини, що регулюються іншими галузями права (ст. 1 КК). Ці галузі права, регулюючи певні суспільні відносини, сприя­ють їх розвитку і реалізації, кримінальне ж право охороняє ці відносини від злочинних на них посягань. Так, наприклад, нор­ми цивільного права регулюють відносини, що складаються в сфері власності. У кримінальному ж праві в силу його охорон­ної функції встановлюються каральні санкції за злочини про­ти власності (див.: розділ VI Особливої частини КК). У Кон­ституції та у законах про вибори в органи влади визначений порядок таких виборів, права виборців, регламент діяльності окружних і дільничних виборчих комісій тощо. У криміналь­ному праві з метою охорони цих відносин встановлене пока­рання за такі злочини, як перешкоджання здійсненню вибор­чого права, порушення таємниці голосування та ін. (див. роз­діл V Особливої частини КК).

Регулятивна функція виявляється у трьох її складових.

  1. Норми кримінального права, забороняючи вчинювати суспільно небезпечні дії (бездіяльність), водночас вимагають певної правомірної поведінки. Кримінальний закон, який набрав чинності, вже самим фактом свого існування впливає на пове­дінку людей. Для більшості громадян вимоги кримінального закону цілком відповідають їх уявленням про належну, право­мірну поведінку. Частина громадян виконує заборони кримі­нального закону, боячись відповідальності і покарання. Тим са­мим здійснюється регулятивна функція кримінально-правових норм, запобігання злочинам.

  2. Виконуючи охоронну функцію існуючих у державі су­спільних відносин, норми кримінального права одночасно ре­гулюють ці відносини. Так, наприклад, захищаючи відносини власності нормами, розміщеними в розділі VI Особливої час­тини КК, кримінальне право сприяє їх правомірному існуван­ню і розвитку.

  3. Деякі норми кримінального права прямо відносяться до регулятивних. Це, наприклад, норма про необхідну оборону, що виключає відповідальність при правомірному захисті від злочинного посягання (ст. 36), норми про звільнення від кри­мінальної відповідальності (розділ IX Загальної частини КК), норми про погашення і зняття судимості (ст. 89—91 КК).