Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
крим право заг.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.08.2019
Размер:
826.88 Кб
Скачать
  1. Штраф як вид покарання.

Штраф г мірою покарання, що виражається у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей. Він є зміша­ним покаранням, оскільки може застосовуватися не тільки як ос­новне, а й як додаткове покарання.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині Криміналь­ного Кодексу.

Штраф належить до числа покарань, пов'язаних із позбавлен­ням майнових вигід. Він має майновий характер. Конкретна сума штрафу, яка підлягає стягненню в межах санкції кримінально-правової норми, визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину з врахуванням майнового стану винного (ч. 2 ст. 32) та ви­ходячи з загальних начал призначення покарання (ст. 39 КК).

Стаття 53 КК присвячена питанню регламентації штрафу не в конкретній сумі гривень, а у вигляді суми, яка відповідає певній кількості, офіційно встановленої законодавством України неоподаткованих мінімумів доходів громадян на момент вчинення зло­ чину. Мінімальним розміром штрафу є тридцять, а максималь­ним тисяча неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За злочини, передбачені ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 212, ст. 218, ст. 220 встановлені більш високі розміри штрафу. Штраф як додат­кове покарання може бути призначено лише тоді, коли його спе­ціально передбачено в санкції статті КК (ч. З ст. 53 КК).

Існують два винятки з нього правила: а) штраф може бут за­стосований у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 77 КК); б) штраф може бут призначений як основне покарання в порядку переходу до більш м'якого виду покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК).

Штраф г досить ефективним і гуманним видом покарання, мас разовий характер. Каральний елемент штрафу полягає в тому, ідо винна особа за вироком суду позбавляється матеріальних цін­ностей, що спричиняє їй певні матеріальні і духовні цінності.

Заміна штрафу виправними роботами неможлива щодо не­працездатної особи. Недопустима також заміна виправними ро­ботами штрафу, призначеного як додаткова міра покарання.

Заміна штрафу позбавленням волі і позбавлення волі штра­фом не допускається.

  1. Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.

Диспозиція це та частина норми, де називається, вказу­ється або описується діяння, за скоєння яких передбачена конк­ретна міра покарання.

Диспозиції в кримінально-правових нормах Особливої час­тини описують стандарти заборонної (злочинної) поведінки пев­ного виду, однак текстуально ці диспозиції описують лише спе­цифічні для даного виду злочину ознаки, а інші необхідні ознаки, які с спільними для багатьох злочинів, законодавець вказує в но­рмах Загальної частини. Диспозиції в Особливій частині побудо­вані за принципом логічної норми.

Для опису ознак складу конкретного злочину законодавець використовує один із чотирьох видів диспозицій: просту, описо­ву, відсильну та бланкетну.

Простою називається така диспозиція, яка лише називає склад злочину але не розкриває його змісту.

Описовою називається така диспозиція в якій дасться опис основних ознак злочину, називає склад конкретного злочину і розкриває його зміст. Наприклад: спекуляція, тобто скупка і перепродажа товарів чи інших товарів з метою наживи».

Відсильною називається диспозиція, в якій законодавець для встановлення ознак злочинів які описуються, робить поси­лання до ознак другого кримінального карного діяння, передба­ченого відповідною статтею того самого кримінального закону. Відсильна диспозиція ознаки певного складу злочину найчастіше називає в першій частині статті або називає лише сам склад зло­чину, а ознаки, що обтяжують такий злочин (кваліфікований вид), вказує в наступній частині статті.

Бланкетною називається диспозиція, яка для встановлення ознак кримінального діяння відсилає (посилається) не до вимог інших статей даного кримінального закону, а до других законів, нормативних або других актів (інструкцій, статутів, положень, наказів, правил тощо). Бланкетна диспозиція лише називає сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норм інших галузей права або інших підзаконних актів.

  1. Форми співучасті, критерії їх виділення.

Форма співучасті – це спосіб об’єднання співучасників злочину з відповідним розподілом між ними ролей та стійкістю суб’єктивних зв’язків між ними. Залежно від способу взаємодії співучасників між собою і характером участі окремих співучасників у вчиненні злочспівучасть поділяється на: 1) просту (співвиконавство); і 2) складну (співучасть з розподілом ролей), тобто співучасть у власному розумінні слова. За суб’єктивною ознакою залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті: 1) співучасть без попередньої змови; 2) співучасть за попередньою змовою; 3) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; 4) вчинення злочину організованою групою; 5) вчинення злочину злочинною організацією.