83. Злочинна недбалість, її критерії.

Злочинна недбалість (як вид необережності).

"Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не пе­редбачала можливості настання суспільно небезпечних нас­лідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК України).

Основа кримінальності подібних випадків полягає в невико­нанні обов'язку діяти обережно, у недостатності правомірної волі: винний міг передбачати, що з його дії відбудеться шкода правоохоронному інтересу, але не виявив належної дбайливос­ті, шкідливі наслідки настали, а тому він і відповідає за них у кримінальному порядку. Караючи необережність, держава здійснює загальні завдання покарання: з одного боку, спонуку­ючи покараного бути уважнішим до своїх дій і їх можливих наслідків, з іншого — зміцнюючи в суспільній свідомості ідею про необхідність бути уважним, про небезпеку непередбачливо­сті і, зрештою, заспокоює суспільну свідомість, схвильовану проявом легкодумства, нерішучості, що спричинили десятки, а іноді й сотні жертв.

Обґрунтування провини при злочинній недбалості пов'язано з великими утрудненнями, спричиненими, зокрема, тим, що у особи немає ні волі, спрямованої на вчинення суспільно небез­печного наслідку, ні навіть уявлення про зв'язок свого вчинку з настанням конкретного наслідку. Реальна можливість перед­бачення особою наслідків своєї діяльності означає, що у психі­ці особи вже в момент вчинення дії (або бездіяльності) існува­ли реальні передумови для її здійснення. Особа мала достатні знання в тій галузі, діяльність у якій вона здійснювала, дос­татній досвід. І якщо особа не перетворила цю можливість на дійсність, то це пояснюється тим, що вона не застосувала сво­їх внутрішніх сил, не виявила вольового напруження для пра­вильної оцінки ситуації, що створилася. Ця непередбачливість і неуважність, означаючи відсутність належної воле-спрямованості, дає змогу встановити превентивний характер вольового акту особи, яка діяла зі злочинною недбалістю.

Вольовий момент злочинної недбалості включає як об'єк­тивний критерій (особа повинна була передбачити наслідки), так і суб'єктивний (особа могла передбачити наслідки).

Встановити об'єктивний критерій зазвичай неважко. Особа повинна передбачати наслідки на підставі свого службового ста­новища, професійних обов'язків (наприклад, водій, працівник рятувальної станції на дитячому пляжі, вихователь дитячого сад­ка, черговий енергоблоку) або вимог загальної передбачливості (залучення людини, що не вміє плавати, до купання в невідомій водоймі).

Іншими словами, об'єктивний критерій недбалості має нор­мативний характер. У нього входять вимоги, що висуваються до особи, зафіксовані в законі, підзаконних актах, правилах, що визначають її функціональні обов'язки. У побуті обов'язок передбачати певні наслідки своїх дій випливає із загально­прийнятих правил життєвої обережності.

Набагато складніше встановити суб'єктивний критерій недба­лості — можливість передбачення наслідків, що залежить від різних обставин: досвіду роботи особи, стану її здоров'я та ін.

Наприклад, разом із групою осіб, що вчинили розкрадання у великому розмірі, за недбалість було притягнуто до відпові­дальності й засуджено до виправних робіт молоду жінку М., яка пропрацювала кілька місяців бухгалтером і здійснювала облік матеріальних цінностей.

Було встановлено, що вона некваліфікованим обліком істот­но сприяла розкраданню матеріальних цінностей. Лише висока наглядова інстанція визнала її засудження неправильним. Як з'ясувалося, М. була призначена на посаду бухгалтера, не маю­чи бухгалтерської підготовки, тимчасово і при обставинах, що виникли раптово — треба було терміново замінити її попередни­цю, яка пішла у декрет. Таким чином, М. повинна була перед­бачити наслідки своєї роботи, бо посада зобов'язувала, але не могла, не маючи навичок ведення бухгалтерської звітності.