Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
крим право заг.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.08.2019
Размер:
826.88 Кб
Скачать
  1. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Це передбачено як вид покарання в ст. 51 п. 10 КК. Направ­лення в дисциплінарний батальйон належить до основних мір по­карання, характеризується обмеженням волі, виправно-трудовим впливом на засуджених, мас строковий характер, застосовується лише до певної категорії осіб. Воно застосовується в мирний час військовими судами за вчинення злочинів до військово­службовців строкової служби і прирівняних до них за відповіда­льністю осіб. Це покарання може бути застосоване до курсантів військових училищ, шкіл прапорщиків і мічманів та інших війсь­ково-навчальних закладів за злочини, вчинені в період навчання, якщо до зарахування на навчання вони не відслужили дійсну строкову військову службу. Воно не застосовується до військово­службовців надстрокової служби, прапорщиків, мічманів, офіце­рів, а також військовозобов'язаних, які вчинили злочини в період

проходження навчальних чи перевірочних зборів. «Не можуть бути направлені в дисциплінарний батальйон особи, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, особи, до яких поряд з покаранням за вчинений злочин застосовується примусо­ве лікування від алкоголізму або наркоманії, а також особи, які за станом здоров'я не придатні до військової служби».

Суть цього покарання полягає в тому, що засуджений при­мусово направляється в особливу військову частину дисциплі­нарний батальйон, де діє спеціальний внутрішній розпорядок. Порядок і умови відбування цього покарання встановлені Поло­женням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах Украї­ни, затвердженим Указом Президента України від 5 квітня 1994 р. № 139. Направлення в дисциплінарний батальйон має на меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного ставлен­ня до праці та військової служби, суворого додержання ними Конституції та законів України, точного виконання Військової присяги і військових статутів, а також запобігання вчиненню но­вих злочинів (п. 2 Положення). Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених с: встановлений для дисциплінарно­го батальйону порядок і режим відбування покарання, суспільне корисна праця, виховна робота, бойова підготовка.

Направлення в дисциплінарний батальйон застосовується у випадках вчинення злочинів, ідо не становлять значної суспільної небезпеки, коли засуджених можна залишити.

  1. Поняття та ознаки злочину.

Згідно зі ст. 11 КК України злочином є передбачене КК сус­пільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчине­не суб'єктом злочину. Але не вважається злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, проте через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не мог­ла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, су­спільству або державі.

Діяння вважається малозначним лише за умови, що при його навмисному вчиненні намір винного був спрямований на вчинення саме малозначного діяння.

Суспільна небезпека діяння — це матеріальна ознака злочи­ну. Суспільна небезпека означає, що діяння шкідливе для сус­пільства, тобто суспільна небезпека полягає в тому, що діяння заподіює або створює погрозу заподіяння істотної шкоди суспі­льним відносинам.

Ступінь суспільної небезпеки — це кількісне вираження небезпеки діяння. Воно визначається порівняльною цінністю об'єктів зазіхання, розміром заподіяних збитків, ступенем про­вини (навмисної, ненавмисної, навмисно-раптової, навмисно-афектованої, необережної тощо), ступенем низини мотивів і цілей злочину, порівняльною небезпекою залежно від специфі­ки місця і часу його вчинення.

Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної нею дії чи бездіяльності, передбаченої ст. 23 КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Винною у вчинен­ні злочину може бути визнана тільки особа, здатна за віком та психічним станом правильно оцінювати вчинені нею дії, усві­домлювати свої дії і керувати ними. Тому не можуть розглядатись як злочин дії малолітніх, а також суспільно небезпечні вчинки неосудних.

Ознаками злочину є також карність діяння і протиправність діяння. І хоча у формулюванні ст. 11 КК України не міститься вказівки на карність і протиправність, ці ознаки злочину, безумовно, випливають з ознак кримінальної відпові­дальності.

Карність — це необхідний правовий наслідок злочину, що виражається в погрозі можливого застосування покарання за діяння, передбачені кримінальним законом.

Кримінальна протиправність — це суспільно небезпечне ді­яння, передбачене кримінальним законом як злочин.

Діяння є злочинним і карним за вказівкою кримінального закону. Кримінальна протиправність полягає в заборонності злочину відповідною кримінально-правовою нормою під погро­зою застосування до винного кримінального покарання. Кримі­нальна протиправність діяння є юридичним відтворенням його суспільної небезпеки.