- •Питання до іспиту з загальної частини кримінального права
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання. (ст.56 кку)
- •Підстава кримінальної відповідальності.
- •Необережність та її види.
- •Конфіскація майна. (ст. 59 кку)
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Довічне позбавлення волі. (п.29)
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Знаряддя, засоби, обстановка, місце та час скоєння злочину, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Арешт та обмеження волі – види кримінального покарання.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Поняття та ознаки готування до скоєння злочинів.
- •Амністія та помилування.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності , умови відповідальності.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •Класифікація покарань.
- •Умисел та його види.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. (ст. 54 кку)
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •Принципи кримінального права.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •Довічне позбавлення волі як вид покарання.
- •Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •Структура статей Особливої частини.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Поняття крайньої необхідності в кримінальному праві.
- •Поняття умислу в кримінальному законодавстві.
- •Поняття системи покарань.
- •Тлумачення кримінального закону та його види.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та зміна не відбутої. Частини покарання більш м’яким видом покарання.
- •Загальна характеристика кримінального законодавства.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Штраф як вид покарання.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Поняття кримінальної відповідальності.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його форми.
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Підбурювач, як вид співучасника.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
- •Діяння, пов’язані з ризиком – обставини, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття множинності злочинів.
- •Виправні роботи, порядок призначення.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Побудова кримінального закону.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття погашення та зняття судимості.
- •1. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов.
- •Поняття ти види стадій скоєння злочину.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Виконавець злочину.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Функції кримінального права.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Поняття покарання та його мета за кримінальним законодавством України.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Посібник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом кримінально-правової охорони.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Призначення покарання при сукупності злочинів.
- •Об’єкт злочину та його види.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
Згідно зі ст. 38 КК України не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.
Затримання осіб, що вчинили злочин, — один з необхідних елементів боротьби зі злочинністю.
Разом з тим це крайній захід, тому що пов'язаний не з припиненням злочину, а має на меті доставлення правопорушника в органи влади і запобігання новим злочинам з його боку.
Право на затримання злочинця має будь-яка особа. Але якщо це поєднано із заподіянням йому шкоди, то таке затримання припустиме лише тоді, коли іншими способами затримати злочинця було неможливо.
Громадян зобов'язують затримувати осіб, які вчинили злочин, приписи моралі, що всіляко заохочують членів суспільства до участі в боротьбі зі злочинністю і, навпаки, засуджують прояв байдужості, позицію невтручання. Саме це спонукає громадян затримувати злочинців за реальної можливості зробити це.
Для спеціальних осіб затримання злочинця є обов'язком. Такий обов'язок покладено на працівників міліції, вартових, працівників охорони тощо. Правові засади такого обов'язку визначаються відповідними статутами, правилами та нормативно-правовими актами.
Затримання злочинця здійснюється, по-перше, з метою доставлення його у відповідні органи міліції, прокуратуру, органи державної безпеки, адміністрацію підприємства тощо, по-друге — з метою припинення можливості вчинення затриманим нових злочинів.
У законі йдеться про затримання особи, яка скоїла злочин, тобто про активну дію. Це, наприклад, протидія спробі вирватися.
Від опору необхідно відрізняти непокору — відмову йти до органів влади, тобто пасивне поводження. Опір може переростати в насильство — зазіхання, що зумовлює право на необхідну оборону.
Умови, які визначають правомірність затримання особи, що скоїла злочин, поділяються на дві групи:
які стосуються факту вчинення злочину;
які стосуються здійснення затримання.
Підставою для затримання злочинця може бути як закінчений злочин, так і готування до нього або замах на його вчинення. При цьому необхідно, щоб він вже здійснив певні протиправні дії і після цього намагався сховатися, уникнути відповідальності.
Якщо злочинні дії ще не припинені й переростають у суспільно небезпечне зазіхання, то виникає ситуація необхідної оборони.
Можливе також затримання вже засудженого злочинця, який намагається уникнути покарання.
Затримання особи, яка скоїла злочин, припустимо лише тоді, коли наявні достовірні дані про те, що саме ця особа, а не будь-яка інша, вчинила злочин. Впевненість у тому, що затримується злочинець — необхідна умова правомірності затримання особи.
Перевищенням заходів, необхідних для затримання особи, яка скоїла злочин, визнається їх явна невідповідність характеру і ступеню суспільної небезпеки скоєного затримуваною особою злочину й обставинам затримання, коли особі без потреби заподіюється явно надмірна шкода, не зумовлена обстановкою. Але таке заподіяння шкоди спричиняє кримінальну відповідальність лише у випадках умисного вбивства при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Шкода, заподіювана затримуваному, повинна бути мінімальною. Заподіювання затримуваному шкоди має винятковий характер. Вона заподіюється тоді, коли іншими не пов'язаними зі шкодою способами неможливо здійснити затримання.
Оскільки затримання особи, яка скоїла злочин, має на меті передання її правосуддю, заподіяння злочинцеві смерті у процесі затримання за загальним правилом неприпустимо. Заподіяння смерті затримуваному злочинцеві можливе лише в тоді, коли він вчиняє суспільно небезпечну дію, тобто в разі необхідної оборони.
Під час затримання злочинця можливе заподіяння йому тяжчої шкоди, ніж шкода, заподіяна злочином.
Отже, перевищенням заходів затримання є їх явна невідповідність характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого затримуваною особою злочину, а також обставинам затримання, коли особі без потреби заподіюється явно надмірна шкода, не зумовлена обстановкою.
Розрізняють три види перевищення заходів затримання:
• коли до особи, винної у скоєнні порівняно нетяжкого злочину, застосовуються такі заходи затримання, що по в'язані з тяжкою шкодою його здоров'ю, значно перевищують небезпеку злочину (наприклад, якщо при затримуванні особи, винної в нанесенні побоїв, їй навмисне заподіюється тяжка шкода здоров'ю);
коли при затримуванні злочинця за можливості заподіяння незначної шкоди його здоров'ю свідомо заподіюється більша шкода;
коли ані характер скоєного злочину, ані обставини справи не зумовлюють потребу заподіяння затримуваному тяжкої шкоди і незважаючи на це така тяжка шкода була йому заподіяна.