- •Питання до іспиту з загальної частини кримінального права
- •Поняття кримінального закону, його риси та значення.
- •Види співучасників, критерії їх виділення.
- •Зворотна дія кримінального закону у часі.
- •Мотив та мета злочину, їх значення для кваліфікації.
- •Громадські роботи як вид кримінального покарання. (ст.56 кку)
- •Підстава кримінальної відповідальності.
- •Необережність та її види.
- •Конфіскація майна. (ст. 59 кку)
- •Поняття та види примусових заходів медичного характеру.
- •Поняття та ознаки добровільної відмови від доведення злочину до кінця, його відмінність від дійового каяття.
- •Довічне позбавлення волі. (п.29)
- •Поняття та зміст вини у кримінальному праві.
- •Знаряддя, засоби, обстановка, місце та час скоєння злочину, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину, їх значення.
- •Арешт та обмеження волі – види кримінального покарання.
- •Дія кримінального закону в просторі.
- •Поняття та ознаки готування до скоєння злочинів.
- •Амністія та помилування.
- •Поняття кримінально-правової бездіяльності , умови відповідальності.
- •Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.
- •Класифікація покарань.
- •Умисел та його види.
- •Рецидив злочину та його види.
- •Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу. (ст. 54 кку)
- •Поняття причинного зв’язку та його значення в кримінальному праві.
- •Вік кримінальної відповідальності.
- •Загальні засади призначення покарання.
- •Принципи кримінального права.
- •Поняття та види повторності злочинів.
- •Довічне позбавлення волі як вид покарання.
- •Наука кримінального права, її зміст та задачі.
- •Поняття та види причетності до злочину.
- •Поняття та предмет кримінального права.
- •Поняття та види єдиного (одиничного) злочину.
- •Поняття та види звільнення від відбування покарання.
- •Структура статей Особливої частини.
- •Співучасть у злочині зі спеціальним суб’єктом.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини, які вчинені у віці до 18 років.
- •Поняття крайньої необхідності в кримінальному праві.
- •Поняття умислу в кримінальному законодавстві.
- •Поняття системи покарань.
- •Тлумачення кримінального закону та його види.
- •Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
- •Давність виконання обвинувального вироку.
- •Дія кримінального закону у часі.
- •Осудність та обмежена осудність суб’єкта злочину.
- •Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та зміна не відбутої. Частини покарання більш м’яким видом покарання.
- •Загальна характеристика кримінального законодавства.
- •Поняття та ознаки суб’єкту злочину.
- •Штраф як вид покарання.
- •Поняття та види диспозицій статей Особливої частини кк.
- •Звільнення від покарання за хворобою.
- •Поняття кримінальної відповідальності.
- •Поняття суспільно-небезпечного діяння та його форми.
- •Підстави та умови застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •Поняття складу злочину, його елементи та ознаки.
- •Підбурювач, як вид співучасника.
- •Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •Класифікація злочинів в теорії кримінального права.
- •Злочини з двома формами вини.
- •Примусові заходи виховного характеру (правова природа та види).
- •Діяння, пов’язані з ризиком – обставини, що виключає злочинність діяння.
- •Поняття множинності злочинів.
- •Виправні роботи, порядок призначення.
- •Поняття та види суспільно небезпечних наслідків злочину.
- •Ексцес виконавця, правові наслідки.
- •Поняття та види обставин, що пом’якшують покарання.
- •Побудова кримінального закону.
- •Поняття та види замаху на вчинення злочину.
- •Поняття погашення та зняття судимості.
- •1. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, при встановленні певних, передбачених законом, умов.
- •Поняття ти види стадій скоєння злочину.
- •Злочинна самовпевненість, її критерії.
- •Поняття судимості, її правові наслідки.
- •Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Виконавець злочину.
- •Поняття та види обставин, що обтяжують покарання.
- •Функції кримінального права.
- •Поняття і види спеціального суб’єкту злочину.
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •Поняття та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Кримінальна відповідальність неповнолітніх.
- •Поняття покарання та його мета за кримінальним законодавством України.
- •Злочинна недбалість, її критерії.
- •Фізичний або психічний примус, їх кримінально-правове значення.
- •Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
- •Поняття та ознаки злочину.
- •Посібник як вид співучасника скоєння злочину.
- •Давність притягнення до кримінальної відповідальності.
- •Поняття предмету злочину та його співвідношення з об’єктом кримінально-правової охорони.
- •Організатор вчинення злочину.
- •Призначення покарання при сукупності злочинів.
- •Об’єкт злочину та його види.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Поняття та ознаки співучасті в кримінальному праві.
- •Поняття та зміст позбавлення волі на певний строк.
- •Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності.
- •Випадок (казус) та його відмінність від злочинної недбалості.
Юридична та фактична помилки в кримінальному праві.
У зміст провини входять не тільки дії, а й помилкові уявлення особи про характер чиненого діяння і його соціальне значення. Під помилкою у кримінальному праві розуміється омана особи щодо фактичних обставин, що визначають характер і ступінь суспільної небезпеки чиненого діяння або щодо юридичної характеристики діяння. За характером неправильних уявлень про об'єкт розрізняють помилки юридичну і фактичну.
Юридична помилка — це неправильна оцінка винним юридичного значення або юридичних наслідків чиненого діяння. Розрізняють такі види юридичної помилки:
помилкова оцінка діяння як злочинного, тоді як насправді закон не вважає його злочином. У такому разі діяння не порушує суспільних відносин, що охороняються кримінальним правом, і не містить ознак суспільної небезпеки, тому не зумовлюється кримінально-правова провина і виключається кримінальна відповідальність;
неправильна оцінка чиненого діяння як незлочинного, у той час як насправді воно є злочином. Така помилка не виключає навмисної провини, оскільки незнання закону не виправдовує особу, що вчинила злочин;
хибне уявлення особи про юридичні наслідки вчинення злочину, про його кваліфікацію, вид і міру покарання, що може бути призначено за вчинення цього діяння. Зазначені обставини не входять у зміст наміру, вони не є обов'язковим предметом свідомості, тому їх помилкова оцінка не впливає на форму провини і не виключає кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність особи, що помиляється стосовно юридичних властивостей і наслідків чиненого діяння, на стає відповідно до оцінки цього діяння не суб'єктом, а законодавцем. Така помилка, звісно, не впливає ні на форму провини, ні на кваліфікацію злочину, ні на призначуване покарання.
Фактичною помилкою називають хибне уявлення особи про фактичні обставини, що відіграють роль об'єктивних ознак складу злочину, визначальний характер злочину і ступінь його суспільної небезпеки. За змістом хибних уявлень, тобто за предметом неправильного сприйняття і оцінки, слід розрізняти такі види фактичної помилки: в об'єкті зазіхання, характері дії або бездіяльності, тяжкості наслідків, розвитку причинного зв'язку, обставинах, що обтяжують відповідальність.
Практичне значення має лише велика фактична помилка (що стосується юридично значущих ознак складу злочину), а не незначна омана.
Помилка в об'єкті — це омана особи в соціальній і юридичній сутності відносин, яким заподіюється шкода. Може спостерігатися підміна об'єкта зазіхання — суб'єкт злочину помилково вважає, що зазіхає на один об'єкт, а насправді збиток заподіюється іншому. Наприклад, особа бажає вкрасти оригінал картини з музею, а насправді краде копію. Злочин повинен кваліфікуватися за спрямованістю наміру, але оскільки музею фактично не нанесено збитку, застосовується юридична фікція: фактично закінчений злочин оцінюється як замах.
Другий вид можливої помилки в об'єкті — незнання обставин, що змінюють соціальну і юридичну оцінку об'єкта. Так, загибель людей у разі порушення встановлених правил охорони надр (ч. 2 ст. 240 КК України) є кваліфікуючою ознакою. Такий різновид помилки впливає на кваліфікацію злочину подвійно: якщо суб'єкт не знає про наявність цієї обставини, хоча вона існує, то й злочин кваліфікується як заподіяний без обтяжуючої обставини. Якщо ж помилково суб'єкт вважає, що, вчиняючи злочин, заподіює загибель людей, а фактично цього не відбувається, то діяння повинно кваліфікуватись як замах на злочин з цією обтяжуючою обставиною.
Помилка в розвитку причинного зв'язку означає неправильне розуміння винним причинно-наслідкової залежності між його діянням і настанням суспільно небезпечних наслідків. Перекручене уявлення про загальні закономірності причинного зв'язку і його розвиток й утворює розглядуваний вид помилки. Якщо внаслідок злочинних дій настає той злочинний результат, що охоплювався наміром винного, то помилка у причинному зв'язку не впливає на форму провини.
Якщо наслідок, охоплюваний наміром, фактично настає, але є результатом не тих дій, якими винний мав намір його заподіяти, а інших його дій, помилка в розвитку причинного зв'язку зумовлює зміну кваліфікації діяння. Так, двоє знайомих з метою крадіжки проникли в будинок, але знайшли там стару жінку і, прагнучи позбутися свідка, нанесли їй два ножових удари в область серця. Викравши коштовності, вони підпалили будинок, де лишалася жінка, яку злочинці вважали вже мертвою. Але виявилося, що жінка була лише важко поранена і загинула тільки в результаті пожежі. Помилка злочинців щодо причини смерті потерпілої породила сукупність двох злочинів проти особи: замаху на вбивство з метою приховання іншого злочину і необережного позбавлення життя. Це діяння було б неправильно кваліфікувати тільки як навмисне убивство, тому що справжній розвиток причинного зв'язку в цьому разі не збігається з передбачуваним, і смерть не є результатом ножових поранень.