Тема 7 Зайнятість населення

7.1. Зайнятість населення як форма зайнятості ресурсів

7.1. Зайнятість населення як форма зайнятості ресурсів

Оскільки робоча сила є специфічним видом ресурсів, що так чи інакше споживаються в процесі виробництва, зай­нятість робочої сили необхідно розглядати в контексті зайнятості всіх видів ресурсів.

Практично вся проблематика економічної науки, зокре­ма економіки ринку праці, охоплюється двома фундаменталь­ними тезами:

1) потреби людей практично безмежні;

2) економічні, насамперед невідтворні, ресурси обмежені.

При цьому під матеріальними потребами розуміється вся сукупність (в термінах теорії множин некінцева) товарів та послуг: предметів першої необхідності - харчі, житло, одяг - і предметів розкошу.

Серед ресурсів вирізняються: земля, капітал і праця.

Земля - це всі природні ресурси, всі дари природи, які використовуються в процесі виробництва: рілля, ліси, корисні копалини, нафта, водні ресурси тощо.

Капітал або Інвестиційні ресурси, - всі вироблені засоби виробництва, що використовуються при виробництві товарів та послуг і доставці їх до кінцевого споживача (процес виробниц­тва та накопичення цих засобів виробництва і є інвестування). Тобто, по-перше, інвестиційний капітал не може виступати в грошовій формі, він завжди є реальним (машини, інструменти тощо), а по-друге, на відміну від споживчих товарів інвес­тиційні задовольняють людські потреби не безпосередньо, а опосередковано, через сприяння виробництву цих товарів.

Нарешті, праця - це сукупність всіх фізичних і розумо­вих здібностей людей, що використовуються в процесі вироб­ництва.

Зрозуміло, що суспільство прагне використовувати свої обмежені ресурси максимально ефективно. Для цього не­обхідно забезпеч й іп:

- повну зайнятість ресурсів;

- повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість ресурсів - це використання всіх при­датних для даного виробництва ресурсів: робоча сила не повин­на примусово лишатися без робочого місця, а економіка має забезпечити зайняття (як правило, оплачуване) всім, хто хоче і може працювати. Те ж саме стосується й землі та інвестиційно­го капітала. Але використовуватися мають не всі, а тільки придатні ресурси. Наприклад, законодавство більшості країн і спеціальна конвенція МОП накладає жорсткі обмежен­ня на використання дитячої праці (до 16 років).

Повний обсяг виробництва означає ефективний розподіл ресурсів, тобто використання ресурсів з максимальним резуль­татом: не варто працю астрофізиків використовувати на уборці картоплі, а грамотних інженерів - у парламенті.

Стан економіки характеризується ступенем ефектив­ності використання наявних ресурсів. Оскільки саме робоча сила є головним ресурсом економіки, відповідно і підтримка зайнятості є одним з найважливіших пріоритетів економічної політики.

Обмеженість ресурсів зумовлює принципову неможливість забез­печення необмеженого випуску товарів та послуг економікою повної зай­нятості і повного обсягу виробництва; необхідно постійно здійснювати вибір між виробництвом тих чи інших товарів, між відмовою чи принаймні скороченням обсягів виробництва третіх або четвертих. Обмеженість ресурсів означає обмеженість випуску, а суспільство не може одночасно переслідувати цілі, які виключають одна іншу.

Тому й розробляється стратегія, що є чітко зорієнтова­ною в часі і просторі, має власну струкгуру пріорілетів. Те, що було слушним для США середини 80-х рр., зовсім не обов'яз­ково стане в нагоді Франції середини 90-х. Тим більше обереж­ними слід бути при адаптації досвіду економічно розвинених країн, де ринкова економіка і відповідна їй система соціально­го захисту формувалися протягом десятилігь, до країн з так зва­ною перехідною економікою, де система соціального забезпе­чення населення завжди була достатньо комплексною і всео-хоплюючою, а економічні відносини, навпаки мали вельми ар­хаїчну структуру.