2. Предмет, завдання та методи курсу "Управління трудовими ресурсами"

Управління трудовими ресурсами - це самостійна нау­ка, яка має свій специфічний предмет зміст і об'єкт вивчення. Вирішення економічних проблем значною мірою залежить від науково-обгрунтованих і раціонально реалізо­ваних рішень з питань управління людьми, оскільки в кін­цевому рахунку розвиток економіки залежить від якісного трудового потенціалу, його використання в конкретних умовах.

Предметом вивчення даного курсу є:

• теоретичні положення управління з проблем відтво­рення, формування, розподілу та використання трудових ресурсів;

• ефективні форми та засоби цілеспрямованого впли­ву на трудові ресурси для досягнення поставленої мети;

• прикладні аспекти управління та досвід зарубіжних країн.

Управління трудовими ресурсами - це більш високий рівень роботи з людьми, яка направлена на забезпечення ефективної зайнятості населення, раціональне його вико­ристання з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. Необхідно враховувати особисті якості працівників, їх ін­дивідуальні і групові цілі, потреби, манери поведінки, а та кож систему взаємовідносин. Це вимагає формування но­вих підходів в теорії управління трудовими ресурсами.

Основним завданням подальшого розвитку теорії є роз­робка принципів і методів мотивації трудового колективу, щоб створити умови, необхідні для його ефективного фун­кціонування.

Отже, суть сучасної науки управління трудовими ресурсами - це цілеспрямована зміна економічної пове­дінки працівників в їх суспільній діяльності. Тому підготов­ка кадрів для управління людськими ресурсами повинна відповідати міжнародним стандартам навчання.

Механізм управління людськими ресурсами - це сукуп­ність відносин, форм і заходів впливу на їх формування, розподіл й використання.

Для пізнання соціально-економічних процесів з питань управління трудовими ресурсами використовують загаль-нонаукові та спеціальні методи.

Метод - це спосіб, або сукупність прийомів цілеспрямо­ваного вивчення проблем. Одним із основних методів є діа­лектичний. Суть його полягає в тому, що явища розглядаю­ться як єдине ціле, де всі явища і процеси органічно поєд­нані один з одним і знаходяться в безперервному русі. Принцип розвитку вимагає, щоб економічне дослідження велося за такою схемою: минуле - сучасне - майбутнє. Щоб зрозуміти економічну дійсність, треба знати історію. Без знання економічної дійсності та історії економічного пи­тання не можна побудувати теорії.

В наукових дослідженнях з управління трудовими ре­сурсами користуються специфічними методами: аналізу й прогнозу, анкетування, опитування, нормативним, інтуїції, балансовим, програмно-цільовим, монографічним, структу­рно-функціональним.

Застосування математики в управлінні здійснюється через побудову економічних моделей та оптимізації.

3. Місце науки "Управління трудовими ресурсами" в системі наук

Управляти людьми можна тільки опираючись на теоре­тичні положення ряду наук економічного, правового, пси­хологічного та педагогічного напрямку. Наука "Управління трудовими ресурсами" опирається на соціологію, психоло­гію праці, економіку праці та планування. Співвідношення науки "Управління трудовими ресурсами" з іншими наука­ми показано на рисунку 2.

Теоретичним фундаментом курсу "Управління людськи­ми ресурсами" виступає економічна теорія (політекономія), яка вивчає різні системи виробничих відносин, систему категорій, понять, закономірностей розвитку суспільства. Наука управління людьми використовує теоретичні розроб­ки організації і психології праці, опирається на рекоменда­ції цих наук.

Серед комплексу наук, висновки і концептуальний апа­рат яких використовується в управлінні людьми, особливе місце займає соціологія праці.

С оціологія праці вивчає трудову діяльність як соціаль­ний процес, досліджує соціальні фактори, що сприяють ро­сту продуктивності праці. Соціологія праці, як і управління трудовими ресурсами, розглядає робочу силу не тільки як трудові ресурси певного складу, але і у взаємозв'язку з умо­вами, в яких вони можуть оптимально реалізуватися: виро­бничими, особистими, побутовими, культурними.

Рис. 2. Співвідношення науки управління трудовими ресурсами з іншими науками

Для забезпечення кожного працівника можливостями найбільш повного використання своїх здібностей, задово­лення потреб в самореалізації, самовираженні соціологи рекомендують:

• здійснювати таку організацію виробництва, щоб можна відмовитись від конвеєра з примусовим ритмом і надмірним виділенням операції;

• збагачувати зміст праці за рахунок суміщення від­носно простих і відносно складних видів праці;

• застосовувати вертикальне групування трудових функцій.

Використання рекомендацій соціології праці дає мож­ливість управлінцям досконаліше приймати рішення з пи­тань управління людьми. Важливу роль в ефективній дія­льності менеджера відіграє мистецтво управління, яке по єднує в собі об'єктивне й індивідуальне в його діяльності і підпорядковується законам творчості.

Мистецтво управління - це навики, уміння впроваджу­вати теоретичні знання в практику, сукупність параметрів, зразків, еталонів умілого вирішення управлінських проблем в різних ситуаціях. У зв'язку з цим актуальним є вивчення конкретних управлінських ситуацій, теоретичне узагаль­нення нагромадженого досвіду управлінців з питань люд­ських ресурсів.