27 Елементи ринку праці

Елементами ринку праці виступають товар, попит, пропози­ція та ціна. Співвідношення попиту, пропозиції та ціни визна­чає кон'юнктуру ринку праці. Більшість спеціалістів вважають товаром на ринку праці індивідуальної робочої сили. Індивідуальна робоча сила розглядається як сукупність фізичних та духовних якостей, якими володіє організм, жива особа і які пускаються нею в хід кожного разу, коли вона виробляє будь-які споживчі вартості. Це специфічний товар, який:

• є живим товаром, купівля якого має назву найму. Відповідно продана таким чином робоча сила називається найманою ро­бочою силою, а працівник — найманим працівником:

• не відчужується від його власника — найманого працівника в процесі купівлі-продажу. Працівник продає підприємцю ко­ристування своєю робочою силою на певний час, залишаючись носієм і власником цього своєрідного товару.

• передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту найму працівника аж до його звільнення. Ця обставина свідчить про унікальність рин­ку робочої сили, його принципову відмінність від інших това­рів: він існує не тільки за межами господарства, але і в ньому самому;

• відіграє значну роль у створенні доходів суспільства;

• не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з ін­шим товарам;

• не приносить доходу, якщо його не продати, і, крім того, по­требує додаткових життєвих благ для його підтримки.

•оплачується роботодавцем після використання його протягом певного часу, встановленого договором купівлі-продажу робо­чої сили;

• не знищується при використанні, а навпаки, примножується й сам бере участь у створенні благ;

• не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони відносяться до однієї і тієї ж Професії та спеціа­льності, на відміну від інших товарів та послуг, вироблених за одним стандартом та технологією,

28 Механізм функціонування сучасного ринку праці

У сучасних економічних системах, коли економіка вільної конкуренції не спроможна справитись з рядом економічних і соціальних проблем, створюється механізм функціонування рин­ку праці з елементами державного та профспілкового втручан­ня, який складається з суб'єктів, об'єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.До суб'єктів ринку праці відносятся носії, виконавці та ви­разники господарсько-трудових інтересів,

Носії — соціальні групи, які відрізняються один від одного рядом ознак: за майновим станом, за доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами.Сила впливу носіїв господарсько-трудових інтересів на державні структури і один на одного залежить від масштабів їх діяльності. Адже державний апарат з більшою увагою віднесеться, наприклад, до клопотання або вимоги спілки роботодавців, ніж до окремого, тим більше дрібного, роботодавця. Найсильнішими виразниками господарсько-трудових інтересів, про які ми будемо детально говорити пізніше, е профспілки та спілки роботодавців. Третім суб'єктом механізму державного регулювання ринку праці є виконавці господарсько-трудових інтересів.Виконавцями господарсько-­трудових інтересів е органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, зокрема. Міністерство праці; Респу­бліканська, обласні, міські та районні служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при никонавчих комітетах рад (за кордоном — трудові та соціальні суди) та ін,Носії та виразники господарсько-трудових інтересів викорис­товують різні способи впливу на державну економічну політи­ку: органи масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу, органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів; трудове та гос­подарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи .

Об'єкти державного регулювання ринку праці — це ситуа­ції, явища та умови соціально-економічного життя, де виника­ють або можуть виникати труднощі, проблеми, які не розв'язу­ються автоматично. До них відносяться:

• соціальні відносини між роботодавцями і працюючими за наймом;

• трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, включаючи оплату та охорону праці, найм та звільнення працівників;

• зайнятість, включаючи регулювання пропозиції робочої сили та пропозиції робочих місць;

• допомога по безробіттю;

• підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації праці­вників;

• розподіл та перерозподіл робочої сили.