6.1.2 Механізм функціонування сучасного ринку праці

У сучасних економічних системах, коли евдноміка вільної конкуренції не спроможна справитись з рядом економічних і соціальних проблем, створюється механізм функціонування рин­ку праці з елементами державного та профспілкового втручан­ня, який складається з суб'єктів, об'єктів, цілей, інструментів та засобів впливу.

До суб'єктів ринку праці відносятся носії, виконавці та ви­разники господарсько-трудових інтересів,

Носії — соціальні групи, які відрізняються один від одного аа рядом ознак: за майновим станом, за доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами. Зокрема, це власники засобів виробництва (роботодавці) та власники робочої сили (наймані працівники). Кожна з цих груп має свої інтереси, обумовлені їх соціально-економічним станом, а також належністю до того чи іншого регіону, виду діяльності. Звертаючись індивіІдуально в державний апарат, окремі представники цих груп сформують першу лінію зв'язку в механізмі державного регулювання ринку праці.

Цілком природно, що сила впливу носіїв господарсько-трудових інтересів на державні структури і один на одного залежить від масштабів їх діяльності, здатності консолідуватись і т.п. Адже державний апарат з більшою увагою віднесеться, наприклад, до клопотання або вимоги спілки роботодавців, ніж до окремого, тим більше дрібного, роботодавця. Тому носії господарсько-трудових інтересів об'єднуються в спілки, асоціації, серед яких найбільш відомі профспілки, спілки роботодавців, фермерів, різних торговців, банківських установ і т.п. Такі об'єднання є виразниками господарсько-трудоеих інтересів. Найсильнішими виразниками господарсько-трудових інтересів, про які ми будемо детально говорити пізніше, е профспілки та спілки роботодавців.

Третім суб'єктом механізму державного регулювання ринку праці є виконавці господарсько-трудових інтересів, які поклиікані запроваджувати у життя програму державної економічної і. політики (третя лінія зв'язку). Виконавцями господарсько-­трудових інтересів е органи трьох гілок влади, побудовані за ієрархічним принципом, зокрема. Міністерство праці; Респу­бліканська, обласні, міські та районні служби зайнятості; відділи та управління з праці та соціальних питань при никонавчих комітетах рад (за кордоном — трудові та соціальні суди) та ін,

Носії та виразники господарсько-трудових інтересів викорис­товують різні способи впливу на державну економічну політи­ку: органи масової інформації, демонстрації, маніфестації, збір підписів, звернення в суди, кампанії громадянської непокори тощо. В свою чергу, органи державної влади використовують свої засоби адміністративного та економічного впливу на носіїв та виразників господарсько-трудових інтересів; трудове та гос­подарське законодавство, оподаткування, пенсійне законодавство, пільгове кредитування, санкції та штрафи тпщо.

Здійснюючи свій вплив, органи державної влади потребують інформації про результати своєї діяльності. Ця інформація — свідчення успіхів або невдач державного регулювання ринку праці — може надходити різними каналами і в різних формах.

Об'єкти державного регулювання ринку праці — це ситуа­ції, явища та умови соціально-економічного життя, де виника­ють або можуть виникати труднощі, проблеми, які не розв'язу­ються автоматично, в той час як розв'язання їх терміново потрібно для нормального функціонування економіки і підтри­мання соціальної стабільності. До них відносяться:

• соціальні відносини між роботодавцями і працюючими за наймом;

• трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, включаючи оплату та охорону праці, найм та звільнення працівників;

• зайнятість, включаючи регулювання пропозиції робочої сили та пропозиції робочих місць;

• допомога по безробіттю;

• підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації праці­вників;

• розподіл та перерозподіл робочої сили.

За умов розвитку ринкових відносин, які змінюють характер та зміст праці, ринок праці повинен розвиватись, пристосовуючись до мінливих економічних та соціальних обставин, але залишаючись вірним таким основним орієнтирам:

- інституційна, закріплена відповідними правовими та еконо­мічними нормами рівність сторін у виробничих відносинах "роботодавець — працівник"" кожна із сторін бере участь у визначенні умов цих відносин в межах тільки економічних обмежень, виключаючи будь-які форми особистої залежно­сті;

- суспільне визнання унікальної цінності людської праці, за­фіксоване у відповідних правових актах. Воно передбачає недопущення використання людини для виконання робіт, які не відповідають її кваліфікації та виробничому досвіду, а та­кож обмеження її професійного росту;

- орієнтація діяльності держави на функцію посередника в сфері праці. Інтереси держави в даному випадку полягають в тому, щоб трудові відносини між роботодавцями та праців­никами були максимально ефективними з виробничої точки зору, а праця використовувалась раціонально.