9 Працездатність, трудова активність і зайнятість

Працездатність -здатність виконувати трудові функції без шкоди здоров'ю.

Розрізняють загальну працездатність, яка дозволяє вико­пувані будь-яку роботу в загальних умовах праці, професійну праце ідатнісгь - здагнісгь до виконання певних професійних (кваліфікаційних) функцій та спеціальну працездатність -здатність працювати в певних природно-кліматичних або ви­робничих умовах.

Поряд із цим існує повна, часткова та залишкова пра­цездатність, під якими розуміється здатність до праці без об­межень (повна) чи з обмеженнями (часткова). Різновидом часткової працездатності є залишкова, характерна для осіб старшого віку -чи тих, хто переніс тяжку хворобу і став інвалідом.

Наявність працездатності є необхідною умовою вход­ження людини до складу робочої сили, але самої працездат­ності для цього не достатньо - потрібно ще бажання її реалізу­вати, тобто трудова (економічна) активність.

Трудова активність - прагнення працез­датної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі. Особа, що виявляє таке бажання, є носієм трудової (еко­номічної) активності.

Така трактовка в цілому відповідає міжнародним підходам і на відміну від поширеного в минулому серед вітчизняних дослідників визначення трудової активності за­лишає поза увагою якісні її характеристики, зокрема інтен­сивність праці.

Раніше у вітчизняній літературі трудова активність ототожнювалась з характеристиками інтенсивності, творчого ставлення до праці; тобто категорія мала більшою мірою атрибутивні, якісні показники.

Трудова активність може бути потенційною, яка відповідає прагненням працездатної особи працювати за вина­городу, і реалізованою, яка фактично є зайнятістю. Потенційна трудова активність є головним чинником формування робочої сили, а реалізована - її зайнятості. Таким чином, співвідно­шення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить певно і об'єктивно харктеризує ситуацію на ринку праці.

Працездатний вік — один з елементів умовної градації віку людини залежно від його участі в трудовій діяльності. Межі працездатного віку визначаються законодавче: в Україні вони складають 16-59 років для чоловіків та 16-54 роки для жінок. Для більшості країн світу працездатний вік завершується значно пізніше.Працездатне населення — населення, здатне до трудової ді­яльності без врахування віку, тобто частина населення, яка по­тенційно володіє працездатністю, або інакше — необхідним фі­зичним розвитком, розумовими здібностями та знанням для ви­конання роботи. Працездатне населення включає працездатне населення працездатного віку (зайняте і незайняте) і населення за межами працездатного віку, потенційно здатне працювати. В практиці обліку, аналізу та прогнозування використовується поняття "трудові ресурси", яке часто ототожнюється з працез­датним населенням,Працездатне населення або трудові ресурси є носіями (суб'є­ктами) відносин, які складаються в процесі їх формування, розподілу та використання. Тому в сучасних умовах останні е суб'єктом управління, що виражається, зокрема, в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпеченні зайнятості тощо. Це примушує розглядати трудові ресурси і як економічну категорію, і як планово-обліковий показник в залежності від того, для яких ці­лей це поняття використовується, Працездатне населення працездатного віку — це населення працездатного віку, за виняткам непрацездатних інвалідів 2 та З груп. Працездатність визначається як стан, який дозволяє людині без шкоди для здоров'я виконувати певну роботу. Розділяють загальну працездатність, тобто здатність виконувати взагалі будь-яку роботу в звичайних умовах праці, професійну працєз' датність — здатність до виконання роботи з певної професії (спеціальності) і спеціальну працездатність працювати за певних виробничих або кліматичних умов.