31 Типи ринків праці

Типи ринків праці можна розглядати а різних точок зору. Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків пра­ці територіальний, соціальний, професійний підходи; ланки суспільного виробництва; кількісне співвідношення покупців та продавців товару "робоча сила"; умови конкуренції.

З точки зору територіального підходу бувають ринки праці:

• внутрішній — місцевий, регіональний, національний;

• зовнішній — транснаціональний та світовий.

В залежності від соціального підходу виділяють ринки:

• робочих кадрів (працівників переважно фшичноі праці);

• спеціалістів та менеджерів (працівників переважно нефізичної праці).

Залежно від професій розрізняють ринок, наприклад, вер­статників, зокрема, токарів, шліфувальників і т. п.

З точки зору ланки суспільного виробництв виділяють рин­ки праці:

• внутрішньофірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми. установи, організації тощо;

• галузевий;

• національний. Даний тип ринку праці співпадає з одной­менним типом ринку за територіальною ознакою.

З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:

• необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ри­нок);

• обмеженої конкуренції (неповної конкуренції). Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноут­ворення в залежності від співвідношення попиту та пропозиції. Кожному з типів ринків в певний період часу відповідають свої шкали та графіки попиту і пропозиції робочої СИЛИ, Донедавна за умов адміністративно-командної економіки в Україні ринок праці виступав у формі монополії, при якій безлічі продавців робочої сили протистояв по суті один покупець — держава, що була єдиним власником засобів виробництва. Сьогодні формують­ся нові категорії роботодавців. Тому вже можна говорити про частковий перехід до такої форми ринку праці, як олігополія, при якій обмеженій кількості роботодавців (блиаько 5-7) про­тистоїть велика кількість претендентів на робочі місця. Ця фор­ма ще близька до абсолютної монополії, без ліквідації якої не­можливо сформувати дійовий, повноцінний, високоефективний ринок праці. Його бажано в перспективі розвивати в напрямку поступового переходу від олігополії до обопільної поліполії.

32 Теоретичні підходи до аналізу гиііку праці

Виділяють 4 основні концепції аналізу механізму функціонування сучасного ринку. Відповідно до першої концепції, якої дотримуються та прихильники концепції економіки пропозиції ринок праці, як і всі інші ринки, діє на основі цінової рівноваги. Саміе ціна робо­чої сили (заробітна плата) регулює попит та пропоаицію робочої сили. Ціна робочої сили гнучко реагує на потреби ринку, збіль­шуючись чи зменшуючись в залежності від попиту та пропо­зиції. При цьому рівновага виключає безробіття.

На відміну від неокласиків, кейнсіанці та монетаристи розглядають ринок праці як явище постійної і фундаменталь­ної рівноваги. Вони виходять з того, що ціна робочої сили жор­стко фіксується і практично не змінюеться. Ціна не є регулятором ринку праці, тому вона му­сить бути привнесена зовні державою. Держава може, змен­шуючи або збільшуючи сукупний попит, інакше — обсяги ви­робництва, ліквідувати нерівновагу.

Представники школи монетаристів розглядають встановлення державою мінімального рівня заробітної плати, сильні позиції профспілок, відсутність необхідної інформації про наявність вакансій та резервної робочої сили як фактори негативного характеру, які збільшують ринкову нерівновагу. На думку монетаристів, врівноваженню ринку більше сприяють інструменти грошово-кредитної політики, зокрема облікова ставка національного ( центрального) банку, розміри обов'язкових резервів комерцій­них банків на рахунках центрального (національного) банку.

Школа інституціоналістів основну увагу приділяє аналізу професійних та галузевих розбіжностей в структурі робочої си­ни і відповідних рівнів заробітної плати. Марксистська теорія розглядала ринок праці як ринок особливого роду, особливість якого пояснюється різницею товару "робоча сила" та фізичного капіталу. Якщо робоча сила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лише пе­реносяться на нову вартість самою працею. В зв'язку з цим ринок праці, підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має суттєві особливості, тому що сама робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну.Таким чином, ринок праці, в цілому підкоряючись законам попиту та пропозиції, має ряд суттєвих розбіжностей з іншими товарними ринками. Регуляторами тут є фактори не тільки макро- та мікроекономічні, але і соціальні та соціально-психологічні, які не завжди мають відношення до ціни робочої сили — заробітної плати.