2.3.Джерела інформації

Основними джерелами інформації про чисельність і склад робочої сили є Перепис населення, шо проводиться один раз на десять років, Розрахунок чисельності зайнятого населення, що розробляється щорічно в середньорічному обчисленні по об­ластях з поділом на місто і село та обласних центрах і в м. Києві, розрахунки окремих служб зайнятості більш дрібних адмініст­ративно-територіальних одиниць при розробці Програм зпшш-тості.

2.4.Методичні принципи визначення масштабів пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця

Оцінка масштабів пропозиції робочої сили може бути виконана двома принципово різними методами.

Перший метод спирається головним чином на демоірафічні оцінки чисельності і складу працездатного населення, скориго-вані відповідними статево-віковими ріннями грудової акіип жн.іі Осганні оцініоклься за даними перепису населення або соціологічних обстежень і резульгаїами аналізу регіональної економічної сиіуанії.

Другий метод передбачає оцінку чисельності трудоактив-цою населення як суми зайняшх (іа даними статистичної звішосіі) і зареєстрованих. службою зайнятості незайнягих.

У країнах, де рівень сіатнетичного обліку достатньо ви­сокії и, робоча сила визначає і ься саме як сукупність зайнятих і бе'і|юопішх В Україні, де рівень реєстрації безробігних, за опііікамн сксне|лів не нсреьиіиус 20% їх реальної чисельності, про Гіікіні ішшц до онінки безробі'пя не можна й говорити. Прсікінчно регструються лиіие ті, хто вважає себе не здатним ііранеьлашгунаїися самостійно, або взагалі рофаховує лише на яопомоіу по безробіттю. Конкурентоспроможні особи прагнуть знати ікже робоче місіїе самосгіино, і Їх питома вага в за-іагн.нііі сукупності незайнягих досить висока. Визначити групи нс-ілйняіих можна виходячи з масштабів плинності або з ре-зуііьіапв апалііу економічних характеристик діяльності окре­мих коїуіей реііонального комплексу.

Обпліи мої оди дозволяють кількісно виміряти лише кіжіпптп' ірудоакгивною населення без відповідною кориіу-Нііння ігіпно з бажаним режимом праці, юбто масіигаби пропоипіїї робочої сили на регіональному ринку праці. Для вшп.ічсння потреби в робочих місцях слід виконані необхідні розрахунки згідно з результатами соціологічних обстежень.

(/отологічні обстеження повинні дати ^^ор^Ц¹¹⁰ Щ⁰^ до грудової активносіі населення по окремих статево-вікових і про»1)есп1них групах. На відміну від Перепису населення соціологічні обсгеження, по-перше, забезпечують більш опера-ішіпу ін(})0рмацію, по-друге, дають відомості про потенційну, а не ііііьки про реалізовану ірудову активнісгь, по-третє, мен­шою мірою викривлюють фактичну сигуацію внаслідок зави-шепня труцовоЇ активності, викликаного побоюваннями непра­цюючих громадян відмовлягися від суспільне корисної праці (осіапніи перепис відбувся в січні 1989 р.). Нарешті, тільки соціологічне обстеження може забезпечити відомості про ба­жання н;і»-елецня реалізувати свою тру'юву активність па умо-іич шчтііил.»{)Гіюсо робочого режиму

Економічна сигуація в реї іоні виявляє супачій вплив па масштаби пропозиції робочої сили, на умови зміни й профе сійно-кваліфікаційного складу. З одного боку, гіри високому рівні довготривалого безробіття значна часпша наїайняшх мо­же втрати ги надію нрацевдаипувапіся і фактично пініт )і складу робочої сндн. З друюю боку. нтький рівень оплат де гальної трудової діяльності може пришесги до відгоку пепник коніиніенгів до чорною ринку, скороінп гнм самим маспнаби пронозиції робочої сили п регіоні

Окреме питання - визначення групи трудоактивних пенсіонерів у складі сукупної робочої сили, їх специфічна роль, зумовлена кількома чинниками.

По-перше, Законом про зайнятість трудоактивним пенсіонерам не гарантуються робочі місця і відносно служби зайнятості допомагають їм у працевлаштунанні лише нри наяв­ності вакансій, які не користуються попитом з боку громадян працездатного ніку. Це означає, що пенсіонери відіграють на ринках праці головним чином пасивну роль, їх вплив на загальну трудоресурсну ситуацію має не динамічний, а переважно статичний характер: зайняті саме ті робочі місця, де пенсіоне­ри працювали до оформлення пенсії, а зміни робочого місця за межами працездатного віку є досить рідким явищем.

По-друге, на відміну від трудової акгивності осіб пра­цездатного віку прагнення пенсіонерів працювати може бути суттєво скорочене відповідними урядовими діями: прийняттям обмежень стосовно одночасного одержання пенсій та зарплати або введенням вікових цензів по окремих професіях.

Виходячи із цього, оцінку поточної чисельності працюючих пенсіонерів доцільно формуваги за даними прибуткової частини балансів трудових ресурсів. Що ж стосовно перспек­тив, то вони зумовлені спільною дією демографічних і еко­номічних чинників.

Таким чином, методична схема визначення масшгабіа пропозиції робочої сили складається з таких етапів:

• розрахунки чисельності трудоактивного населення працездатного віку;

• визначення перспекгивнш коефіцієнтів трудової акгивносгі з урахуванням даних соціологічних обстежень і аналізу економічної ситуації;

• розрахунки чисельності трудоактивних пенсіонерів їй віком;

• визначення заїшіьної чисельності трудоактивних коншнгептів регіону;

• нншачення масиїгибііі нронозиції робочої сили (ко­ригування чисельносіі грулоактииних контингентів на сальдо маяі никової міграції).

Оцінка регіональної потреби в робочих місцях потребує додаткового урахування ролюгіілу тру неактивного населення за їх прагненням працювати на умовах повної первинної, частко­вої та вгорцнної заіінятосгі.

Поіреби регулювання ринку робочої сили не обмежу-юіься поточними оцінками наявної ситуації, а вимагають пер­спективних оцінок пропозиції робочої сили і попиту на робочі місця. Прогнози необхідні, як правило, короткосі рокові і се-реиньос грекові (на рік га на п'ять років). Мегодичні підходи до ілкиго ролу прогнозів поєднуюіь демографічні меюди, екстра-жшяпію (юбго поширення па перспективу сучасних зако­номірностей), експертні оцінки змін кількісного та якісного складу трудоактивного населення.

Тема З. Трудова активність

3.1 Працездатність, трудова активність і зайнятість

3.2 Показники трудової активності

3.3. Стандартизація вікових коефіцієнтів як метод побудови узагальнюючого показника, трудової активності

3.4.Чинники трудової активності

3.5. Трудова активність населення України з огляду на ситуацію в економічно розвинених європейських країнах

Працездатність -здатність виконувати трудові функції без шкоди здоров'ю.

Розрізняють загальну працездатність, яка дозволяє вико­пувані будь-яку роботу в загальних умовах праці, професійну праце ідатнісгь - здагнісгь до виконання певних професійних (кваліфікаційних) функцій та спеціальну працездатність -здатність працювати в певних природно-кліматичних або ви­робничих умовах.

Поряд із цим існує повна, часткова та залишкова пра­цездатність, під якими розуміється здатність до праці без об­межень (повна) чи з обмеженнями (часткова). Різновидом часткової працездатності є залишкова, характерна для осіб старшого віку -чи тих, хто переніс тяжку хворобу і став інвалідом.

Наявність працездатності є необхідною умовою вход­ження людини до складу робочої сили, але самої працездат­ності для цього не достатньо - потрібно ще бажання її реалізу­вати, тобто трудова (економічна) активність.

Трудова активність - прагнення працез­датної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі. Особа, що виявляє таке бажання, є носієм трудової (еко­номічної) активності.

Така трактовка в цілому відповідає міжнародним підходам і на відміну від поширеного в минулому серед вітчизняних дослідників визначення трудової активності за­лишає поза увагою якісні її характеристики, зокрема інтен­сивність праці.

Раніше у вітчизняній літературі трудова активність ототожнювалась з характеристиками інтенсивності, творчого ставлення до праці; тобто категорія мала більшою мірою атрибутивні, якісні показники.

Трудова активність може бути потенційною, яка відповідає прагненням працездатної особи працювати за вина­городу, і реалізованою, яка фактично є зайнятістю. Потенційна трудова активність є головним чинником формування робочої сили, а реалізована - її зайнятості. Таким чином, співвідно­шення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить певно і об'єктивно харктеризує ситуацію на ринку праці.