Водогосподарські райони України

Тип водогосподарських районів	Водогосподарські райони	Площа, тис. км^2	Населення, млн. чол.	Показник			Основні водокористувачі
				ступінь водо-забезпеченості	якісного стану водних джерел	рівня водокористування
ІІ	Нижньодніпровський	80	4,0	++	++	++	Зр, Г, Хр, Тр
	Дністровський	67	6,0	++	++	++	Зр, Хр, Тр
ІІІ	Донецький	53,2	7,6	+	+	++++	Т, X, Чм, Вн, Гд
IV	Дніпровсько-Деснянський	138	10	+++	++	+++	Г, Хр, Вт, Вн
	Середньодніпровський	84	6,0	+++	+	++++	Г, Т, Чм, Км, X, Вн, Гд
	Придніпровський	84	6,0	++	++	++	Т, X, Хр
V	Прикарпатський	131	10	++	++	++	Нп, Хр, Тр

Умовні позначення:

+ – низький; ++ – середній: +++ – високий: ++++ – дуже високий; Зр – зрошення; Г – гідроенергетика; Хр – харчова промисловість; Тр – туризм і відпочинок; Т – теплоенергетика; X – хімічна промисловість; Чм – чорна металургія; Вн – водопостачання населення; Гд – гірничодобувна промисловість; Вт – водний транспорт; Км – кольорова металургія; Нп – нафтопереробка.

4.14. Комплексні гідровузли та водосховища

В умовах зростаючого дефіциту водних ресурсів дедалі більшого значення набуває їхнє комплексне використання. У зв'язку з цим влаштовують комплексні гідровузли, призначені для одночасного задоволення запитів усіх учасників ВГК.

Основою комплексного гідровузла є гребля, яка утворює водосховище. Залежно від складу ВГК у комплексний гідровузол включають ті чи інші ГТС.

Гідровузол – це комплекс загальних і спеціальних ГТС, які об'єднані за розташуванням і цілями їх спільної роботи.

За призначенням розрізняють енергетичні, водотранспортні, зрошувальні й інші гідровузли.

Усі учасники ВГК мають свої специфічні вимоги до кількості, якості, режиму рівнів води у водосховищі. Ці вимоги часто суперечать одна одній, зокрема основні протиріччя виникають при забезпеченні вимог рибного і сільського господарства, енергетики і водного транспорту.

Повне задоволення всіх вимог учасників ВГК на одному гідровузлі неможливе. Тому режим фактичної експлуатації має бути компромісним. Комплексні гідровузли характеризуються такими параметрами:

- корисним об'ємом водосховища (якщо не враховувати замулення водосховища і необхідності регулювання повені);

- розмірами насосних і турбінних установок і водовипускних споруд, а також каналів, що підводять воду споживачам, тобто розмірами, які визначають продуктивність установок;

- розрахунковою забезпеченістю (р) споживача водою, яку поділяють на р_галуз. (для окремої галузі економіки) і р_вгк (для всього водогосподарського комплексу).

Під розрахунковою забезпеченістю ВГК розуміють ймовірне число років у відсотках або частках від одиниці загального числа років розрахункового періоду, коли гарантована віддача води учасникам ВГК буде забезпечена. При цьому до розрахунку не беруться різні значення забезпеченості задоволення потреби у воді окремих учасників ВГК. Рівні різних забезпеченостей задоволення потреб у воді споживачів приводять до єдиного і рівного значення р_вгк.

Основними параметрами водосховищ є: рівні (горизонти), об'єми та морфометричні показники.

Рівні (горизонти) розрізняють: нормальний, форсований (максимальний), мертвого об'єму.

Нормальний підпірний рівень (НПР, НПГ) – проектний рівень наповнення водосховищ, який обмежує зверху корисний об'єм водосховища. Форсований підпірний рівень (ФПР) відповідає короткочасному перевищенню рівня води над НПР у разі пропуску великих паводкових витрат. Рівень мертвого об'єму (РМО) обмежує знизу корисний об'єм і слугує для акумуляції наносів.

Різницю між НПР і РМО називають глибиною спрацювання, а відповідний їй об'єм – корисним об'ємом водосховища. Як правило, рівень води нижче РМО не знижують, за винятком тих випадків, коли потрібно промити (через донні отвори) накопичені у водосховищі наноси або виконати ремонтні роботи в чаші водосховища.

Об'єм водосховища між НПР і ФПР називають резервним об'ємом і використовують для акумуляції паводкових вод. Повний об'єм водосховища включає в себе мертвий і корисний об'єми, а іноді й резервний об'єм (рис. 4.2).

До морфометричних показників поверхні водосховищ належать:

1. довжина водосховищ (L) – відстань від греблі до місця виклинювання підпору по середній рівновіддаленій від берегів лінії;