1 − Висівання багаторічних трав; 2 − ставок; 3 − вал

водоскидні – скидають сконцентрований поверхневий стік від вершини ярів на дно ярів або балок. Це швидкотоки, перепади, шахтні та трубчасті водоскиди;

донні – закріплюють дно ярів, запобігають їхньому розмиву. Це загати, напівзагати, донні перепади та пороги;

водорегулювальні (водойми-регулятори) – споруджують на малих річках і струмках. Їх використовують комплексно в різних галузях господарства (риборозведення, водопостачання, зрошення), а також з рекреаційною метою.

Вали-канали – це гідротехнічні споруди для боротьби з ярами. їх висота 1,3-2 м, ширина по гребеню 2-2,5 м. Закладення мокрого відкосу до 5-7, сухого – 2-3. Безпосередньо в ярах розмішують загати. При цьому частину яру вище загати засипають, або виположують, або лишають у попередньому вигляді як додатковий резервуар для затримання води й змитого ґрунту.

Для відведення вод від вершин ярів і припинення їхнього подальшого збільшення створюють водовідвідні вали, розраховані на пропуск найбільшої секундної витрати води 10 %-ї забезпеченості. У разі великого розчленування схилів, крім валів, будують бетонні споруди (східчасті перепади, швидкотоки).

Водозатримувальні вали-канали розраховують на затримання суми одного з більших об'ємів зливового або талого стоку та твердого стоку за розрахунковий період. Цю витрату позначають .

Знайдений об'єм стоку має бути затриманий валом-канавою з певною довжиною , висотою валу та глибиною канави .

13.6. Зсуви, руйнування берегів, перезволоження

Причинами зсуву можуть бути надмірне вологонасичення верхніх шарів, виходи підґрунтових вод у підніжжі схилів, додаткові великі навантаження від збудованих споруд, підмив берегів, процеси, пов'язані із сезонним промерзанням та відтаненням і т. п. Явищами зсуву охоплені береги каскаду дніпровських водосховищ – Київське, Канівське (до 20 % берегів), Кременчуцьке, Дніпродзержинське (до 50 %), узбережжя Азовського та Чорного морів (у районі Одеси, Маріуполя, Бердянська від 6 до 118 тис. м²). Більш ніж на 50 % вражені зсувами схили Дністровського, Тилігульського, Хаджибейського лиманів. Поширені зсуви і на схилах долини р. Прут та її приток. Протяжність зсувонебезпечних схилів тут 4-6 км, потужність деформованого горизонту – 12-14 м, ураженість зсувами – 60-80 %.

Найбільш радикальним методом боротьби із зсувами є зневоднення зсувонебезпечних схилів шляхом перехоплення поверхневого і ґрунтового стоків.

Великої шкоди завдають процеси руйнування морських берегів і великих водосховищ унаслідок коливання рівнів води. Інтенсивне руйнування берегів (абразія) спостерігається на Чорному (29,9 % довжини берегів), Азовському (58,8 %) морях і водосховищах Дніпровського каскаду. Швидкість абразії змінюється в часі й становить 3,3-4,2 м/рік. Через такі зміни доводиться переносити залізничні та шосейні дороги, населені пункти. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га, між дельтою Дунаю та Кримом – 24, у північній частині Азовського моря – 19 га суші.

Береги руйнуються внаслідок коливань рівнів води, дії хвиль і криги, процесів промерзання і танення, а також через непродуману господарську діяльність і недостатню обґрунтованість інженерних рішень.

Через руйнування берегів доводиться переносити залізниці і шосейні дороги, населені пункти, іноді при цьому виникають зсуви, які руйнують різні споруди і комунікації. Для захисту берегів від руйнування зводяться огороджувальні і захисні споруди, укріплюються береги різними за конструкцією спорудами тощо.

У регіонах надмірного зволоження основним, пов'язаним із сільськогосподарським виробництвом завданням є осушення перезволожених земель і боліт. Загальна площа таких земель і боліт в Україні складає 6,6 млн га. Природні умови надають можливість одержувати на осушених землях стійкі й досить високі врожаї зернових, овочевих і деяких видів технічних культур. Зараз осушено близько 3,3 млн га, або 50 % меліоративного фонду. Із загального меліоративного фонду виділено 1,2 млн га, або 18 %, для збереження екологічної рівноваги, в тому числі 0,2 млн га становлять заповідники і заказники. У розвинених країнах світу рівень освоєння меліоративного фонду вищий і становить: у США – понад 60 %, Англії – 61, Данії – понад 90, Нідерландах – 81%. У цілому на земній кулі вже осушено приблизно 57 % загальної площі боліт.

Площа боліт України становить 903 тис. га, або 1,5 % території. Починаючи з 1985 р. у країні болота практично не осушуються, а осушувальну меліорацію проводять на заболочених сінокосах і пасовищах, перезволоженій ріллі та інших землях, що використовуються в сільськогосподарському виробництві.

Осушені землі є в 19 областях України. Найбільшими системами, які відповідають сучасному рівню і забезпечують двостороннє регулювання водного режиму, є Ірпінська (8,2 тис. га), Трубізька (37,6), Верхньоприп'ятська (25,1), Латорицька (12,7), Георгіївська (54,0), Кортелівська (3,6), Желдецька (14,7) та Замисловицька (16,1 тис. га).

Розділ ІІІ