13. Боротьба зі шкідливою дією вод

Заходи для боротьби зі шкідливою дією вод передбачають захист від повеней і селевих потоків, осушування перезволожених територій, захист берегів річок, водосховищ і морів від руйнування, боротьбу з водною ерозією, зсувами, заболочуванням і засоленням ґрунтів, сніговими лавинами.

Значної шкоди можуть завдати не тільки повені, а й розливи річок під час водопілля і паводків. Найчастіше така шкідлива дія вод має місце в Карпатах, Поліссі, Донбасі, Криму, а також на заплавних землях Дунаю. Вона охоплює 165 тис. км², що становить понад 27 % території, на якій проживає третина населення нашої держави.

Досить поширеним видом шкідливої дії вод у Карпатах є селеві потоки. Рухаючись зі значною швидкістю (до 60...80 км/год), вони мають велику руйнівну силу і можуть наносити шкоду народному господарству.

Селі являють собою короткочасні паводки з дуже великим вмістом у воді твердого матеріалу (до 75 % загальної маси потоку). За співвідношенням наносів і води вони поділяються на грязеві, грязекам’яні та водокам’яні. Їх виникнення пов’язане зі зливовими опадами, як правило, в тих басейнах гірських річок, на крутих схилах яких є багато пористого, слабко закріпленого уламкового матеріалу. Досить часто нагромадження такого матеріалу зумовлене певними природними причинами. Проте частіше воно буває спричиненим антропогенними факторами – вирубуванням гірських лісів, руйнуванням трав’яного покриву через надмірний випас худоби та ін.

13.1. Повені, їх класифікації

Повінь – це затоплення водою місцевості в межах річкової долини, розташованої вище щорічно затоплювальної заплави. За походженням повені поділять на кілька типів. В основному причиною їх є підняття рівнів води в річках, яке зумовлюється великим притоком води через інтенсивне сніготанення, випадання дощів і злив або їх сполученням.

За висотою підняття води в річках, розмірами затоплень і величиною завданої шкоди річкові повені прийнято поділяти на чотири категорії: низькі (незначні), високі, видатні та катастрофічні.

Низькі повені охоплюють малі території, вони виникають за незначного підняття рівнів води. Матеріальна шкода від таких повеней неістотна і вони майже не порушують ритм життя і виробничу діяльність населення. На рівнинних річках низькі повені спостерігаються приблизно один раз у 5... 10 років.

Високі повені супроводжуються значними затопленнями, охоплюють порівняно великі ділянки річкових долин та інколи порушують господарську діяльність і життєвий уклад населення. В густонаселених районах при таких повенях доводиться частково евакуювати людей, завдається відчутна матеріальна і моральна шкода. Бувають ці повені приблизно один раз у 20...25 років.

Видатні повені охоплюють цілі річкові басейни, паралізують господарську діяльність та суттєво порушують життєвий уклад населення, завдаючи значної матеріальної та моральної шкоди. Під час таких повеней виникає необхідність масової евакуації населення і матеріальних цінностей із зон затоплень й оперативного захисту від затоплення найважливіших господарських об'єктів. Повторюються такі повені приблизно один раз у 50 ... 100 років.

Катастрофічні повені затоплюють величезні території в межах однієї або кількох великих річкових систем. При цьому в зоні затоплень повністю паралізується господарська та виробнича діяльність, тимчасово змінюється життєвий уклад населення. Такі повені завдають величезної матеріальної шкоди і навіть спричинюють загибель людей. На боротьбу з ними мобілізуються загальнодержавні ресурси. Повторюються вони не частіше одного разу в 100...200 років або рідше.

На деяких річках повені виникають від забивання річкових русел льодом або шугою. До особливого типу належать повені, які зумовлюються вітровими нагонами в гирлах річок (наприклад, у Санкт-Петербурзі). На деяких річках повені бувають внаслідок прориву природних або штучних берегових валів (річки Кура Кубань, Амудар'я).

На більшій частині території України повені приурочені до весняного водопілля. Якраз такою була повінь на Дніпрі в 1931 р. У басейні Дністра повені спричинюються дощами та зливами. Від злив повені бувають і на Поліссі (наприклад, у липні-серпні 1993 р.).

За швидкістю повені поділяються на водопілля і паводки.

Водопілля – щорічний, звичайно тривалий підйом води в ріках, який зумовлюється переважно таненням снігу на рівнинах або таненням снігу і льоду в горах.

Паводок – швидкий, відносно короткочасний підйом рівня води в річках, який виникає звичайно від дощів, а інколи може бути зумовлений інтенсивним сніготаненням.