1. Ширина водосховища (в); середня ширина:

,

де В_сер – площа водосховища;

3. максимальна ширина (В) – відстань по перпендикуляру до довжини водойми L між найвіддаленішими точками берегів (без врахування крайових плес і заток, які глибоко врізаються в берег);

4. довжина берегової лінії (l) вимірюється по нульовій ізобаті (уріз води при НПР) від греблі до виклинення підпору окремо для правого і лівого берега;

5. врізаність берегової лінії (К) – відношення довжини ділянок берегової лінії з однорідною конфігурацією до довжини L;

6. площу водного дзеркала поверхні водосховища при різних відмітках рівня (НПР, ФПР, РМО) визначають планіметром;

7. Острівність (j):

, %;

8) подовженість ( ) – це відношення L до В_сер; вираховують для водосховища в цілому або для його окремих частин.

Рис. 4.2. Основні параметри водосховища

1 – дно річки; 2 – рівень води в річці до зарегулювання

За своїми характеристиками водосховища дуже відрізняються одне від одного, зокрема:

1) за генезисом:

• водосховища в долинах річок, перегороджених греблями;

• зарегульовані озера;

• наливні водосховища;

• водосховища в місцях виходу підземних вод;

• «морські» водосховища в прибережних ділянках моря та естуаріях, які відокремлені від відкритого моря дамбами;

2) за розташуванням:

• рівнинні – характеризуються великою площею водного дзеркала, Н_тах не більше 15-25 м, Н_сер = 5-9 м, глибина спрацювання – до 7 м;

• передгірні – Н_тах = 70-100 м і більше, Н_сер = 35-40 м, = 10-20 м, характерне менше руйнування берегів і менша площа підтоплення;

• гірські – характеризуються невеликою площею затоплення (рідко більше 10 км²), Н_тах = 100-150 м і більше, Н_сер = 50-100 м і більше, = 20-50 м, спостерігається інтенсивне заповнення наносами і обвальна деформація берегів;

2. За конфігурацією акваторії;

3. за розташуванням (руслові, долинні, озерні);

4. За розміром площі і об’єму;

5. за глибиною (Н > 200 м; h < 10 м);

6. за показником водообміну (Т > 3p.; t < 0,1p.).

При економічному обґрунтуванні комплексних гідровузлів необхідно вирішити такі питання:

• економічна оцінка і вибір складу галузей, які братимуть участь у комплексному використанні водних ресурсів;

• розподіл затрат для комплексного гідровузла між окремими галузями водного господарства;

• компенсація збитків, нанесених будівництвом гідровузла навколишньому середовищу і окремим галузям господарства.

5. Промисловість як учасник вгк

5.1. Об’єм та структура водопостачання промислових підприємств

Кожний учасник ВГК, залежно від притаманних йому особливостей, висуває певні вимоги до водних об’єктів стосовно таких показників:

• необхідної кількості води і постійності її подачі впродовж року;

• якості води;

• рівня забезпеченості водоподачі.

Відомо, що використання води нерівномірне не тільки протягом року, але і протягом доби, що пояснюється особливостями водокористування учасників ВГК. До найбільш постійних водокористувачів належать промисловість, комунальне водопостачання, теплові, атомні і гідроелектростанції.

Таблиця 5.1