14.6. Нормативи якості води

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів Водним кодексом України передбачено встановлення таких нормативів:

• нормативи екологічної безпеки водокористування;

• екологічні нормативи якості води водних об'єктів;

• нормативи граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин;

• галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти;

• технологічні нормативи використання води.

За необхідності можуть встановлюватись також інші нормативи.

Нормативи екологічної безпеки водокористування встановлюються для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та інших водокористувачів. До них належать:

- граничнодопустимі концентрації забруднюючих речовин у воді, яка використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення;

- граничнодопустимі концентрації забруднюючих речовин у воді, яка використовується для потреб рибного господарства;

- допустимі концентрації радіоактивних речовин у воді, яка використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення.

Нормативи екологічної безпеки водокористування розробляються і затверджуються Міністерством охорони здоров'я України та Національною комісією з радіаційного захисту для водних об'єктів, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення, а для водних об'єктів, які використовуються для потреб рибного господарства, – Департаментом рибного господарства Міністерства аграрної політики України. Вони вводяться в дію за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Із нормативів екологічної безпеки водокористування нині в Україні діють «Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами», «Санітарні правила і норми» та «Узагальнений перелік граничнодопустимих концентрацій і орієнтовно безпечних рівнів впливу шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм».

Екологічні нормативи якості води водних об'єктів встановлюються для оцінки сприятливого екологічного стану водних об'єктів і накреслення сукупності водоохоронних заходів. У цих нормативах наводяться науково обґрунтовані допустимі величини концентрації забруднюючих речовин у водах водних об'єктів і показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості вод оцінюється відповідними категоріями якості води.

Розробляються і затверджуються ці нормативи Міністерством охорони навколишнього природного середовища України і Міністерством охорони здоров'я України.

Нормативи граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин розробляються для поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів. Порядок їх розробки та затвердження і перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Для дотримання єдиної методики розрахунків граничнодопустимих скидів речовин, що надходять зі стічними водами у водні об'єкти, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у 1994 р. розробило і затвердило «Інструкцію про порядок розробки та затвердження граничнодопустимих скидів речовин у водні об'єкти із зворотними водами», якою керуються водокористувачі при розрахунках ГДС і визначенні тимчасово погоджених скидів речовин. Використання єдиної методики розрахунку ГДС речовин гарантує дотримання норм якості води у водному об'єкті з урахуванням проведення всіх водоохоронних заходів.

Скидати у водні об'єкти речовини, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи ГДС, забороняється. У виняткових випадках скидання таких речовин може бути дозволене Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Міністерством аграрної політики України за умови, що упродовж встановленого ними терміну ці нормативи будуть розроблені і затверджені.

Галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти, встановлюються для оцінки екологічної безпеки виробництва. По суті це нормативи граничнодопустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однієї і тієї самої сировини. Розробляються та затверджуються вони відповідними органами.

Групою спеціалістів Інституту гідробіології НАН України, Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем та Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем Мінекобезпеки України було розроблено методику екологічної оцінки якості поверхневих вод відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 244 з метою забезпечення дотримання природоохоронних вимог і встановлення екологічних пріоритетів стосовно поверхневих вод України, а також гармонізації українського природоохоронного законодавства із природоохоронним законодавством Європейського Союзу, з міжнародними та європейськими стандартами стосовно водної політики і поліпшення якості поверхневих вод.

Ця методика вважається основою для складання програм спостережень, аналізу даних, характеристики поверхневих вод суходолу України з екологічних позицій і одержання інформації про стан водних об'єктів.

Екологічна оцінка якості води дає інформацію про воду як складову водної системи, життєве середовище гідробіонтів і важливу частину природного середовища, в якому мешкає людина. Характеристика якості поверхневих вод ґрунтується на основі екологічної класифікації їх, яка включає гідрофізичні, гідрохімічні, гідробіологічні, бактеріологічні та інші показники, що відображають особливості абіотичної й біотичної складових водних екосистем. Екологічна класифікація є критеріальною базою екологічної оцінки якості поверхневих вод, а остання є складовою частиною нормативної бази для комплексної характеристики стану навколишнього природного середовища України і основою для оцінки впливу людської діяльності на навколишнє природне середовище, визначення певних водоохоронних регламентів і застережень (стосовно кожного водного об'єкта окремо), для планування і здійснення водоохоронних заходів та оцінки їхньої ефективності.

Екологічна оцінка якості поверхневих вод суходолу є базою для встановлення екологічних нормативів якості води щодо окремих водних об'єктів чи їхніх частин, груп водних об'єктів та басейнів річок.