12.1. Проблеми чистої води

Аналіз даних щодо водовідведення і якості природних вод за тривалий період свідчить про забруднення, що триває, поверхневих і підземних, зокрема ґрунтових, вод. Особливо це помітно в останні десять років. Якщо об'єм використаної свіжої води зменшився від 30,2 (1990) до 13,5 млрд м³ (1999), а об'єм відведення стічних вод від 20,3 до 11 млрд м³, то об'єм забруднених стічних вод збільшився від 3,2 до 3,9 млрд м³.

За обсягом використання води найбільшим споживачем є промисловість, на яку припадає 45 % загального водоспоживання. У сільському господарстві води використовують близько 40 %, решта – на комунальні потреби, рибне господарство та ін.

На стан річок негативно впливають і зміни, що відбулися на території їхніх водозборів. Розораність земель в Україні наблизилась до 56 %, а в Степу – до 63 %. Лісистість території країни становить лише 14 %, у Степу – 4,7 %, тим часом у водоохоронному плані на водозборах степових річок вона має становити 16 %.

Забрудненість річок, як уже згадувалось, досягла межі, за якою починається деградація екологічних систем. Це загрожує тим, що подальший розвиток економіки України може припинитися або, правильніше, різко загальмувати. Через відсутність придатних для використання водних ресурсів в умовах України не може бути сталого розвитку держави.

Першим, найближчим, кроком до виправлення ситуації, що склалася, має бути перебудова техногенного середовища за допомогою технічного переоснащення виробничих процесів на базі впровадження наукових досягнень в енерго- і ресурсозберігаючі технології, підвищення рівня оборотного водозабезпечення, поліпшення очищення стічних вод поряд з обов'язковим скороченням їхніх обсягів та ін. Не має права на існування жодна технологія, якщо вона забруднює воду та навколишнє середовище більше, ніж це середовище може нейтралізувати. Це має стати законом, законом моралі і Законом держави, щоб відвернути екологічну катастрофу. Вже нині дотримання чинних правил експлуатації наявних технічних засобів і технологій дало б змогу зменшити обсяги скиду забруднених вод на 15-20 %.

Всі забруднюючі речовини, що потрапляють у природні води, викликають у них різні якісні змін, які можуть проявлятися в наступному вигляді:

• зміна фізичних властивостей води (порушення початкової прозорості та забарвлення, поява неприємних запахів і присмаків і т ін.);

• зміна хімічного складу води, зокрема поява в ній шкідливих речовин;

• плаваючі речовини на поверхні води і відкладення на дні;

• скорочення у воді кількості розчиненого кисню внаслідок витрати його на окиснення органічних речовин забруднення, які надходять у водойму; поява нових бактерій, у тому числі і хвороботворних.

Забруднення природних вод призводить до того, що вони виявляються непридатними для пиття, купання, водного спорту, а іноді і для технічних потреб. Особливо згубно воно впливає на риб, водоплавних птахів, тварин та інші організми, які хворіють і гинуть в значних кількостях.

Шкідливо на поверхневі і підземні води впливають нафта та її похідні. Вони не тільки утворюють на поверхні річок і водойм плівки, але і відкладення на дні. Навіть незначний вміст нафти (0,2-0,4 мг/л) супроводжується появою специфічного запаху, який не зникає після хлорування та фільтрування води. Присутність нафтопродуктів особливо згубно впливає на риб, викликаючи їх масове захворювання і загибель.

Концентрація нафти у воді вище 0,1 мг/л додає м'ясу риб непереборний ні за яких технологічних обробок присмак і специфічний запах.

Велику небезпеку становлять фенольні з'єднання, що містяться у стічних водах підприємств лісохімічної, коксохімічної, сланцевої, анілінофарбової промисловості, а також різних заводів хімічної обробки сільськогосподарської сировини. Володіючи сильними антисептичними властивостями, фенольні води порушують біологічні процеси у воді, надаючи їй різкий, неприємний запах і погіршують умови відтворення риби.

Дуже несприятливий вплив на водойми і водотоки надають стічні води, що містять значну кількість цинку і міді, що характерно для підприємств електрохімічної промисловості і рудозбагачувальних фабрик, підприємств з виробництва отрутохімікатів, а також для шахтних вод.

В останні роки відзначається забруднення природних вод так званими синтетичними поверхнево-активними речовинами (СПАР), які містяться в стічних водах деяких виробництв. Вплив СПАР проявляється у збільшенні у воді присмаків і запахів, утворенні стійких скупчень піни і погіршенні біохімічної очисної здатності води. Вже при невеликих концентраціях СПАР у воді припиняється ріст водоростей та іншої рослинності.

Випуск теплих вод від різних енергетичних установок викликає інтенсифікацію випаровування і супроводжується збільшенням мінералізації води. При цьому спостерігається збагачення води карбонатом кальцію. Одночасно відбувається накопичення органічних речовин з наступним їх розкладанням, що і обумовлює загальне зростання мінералізації води. Як наслідок цих процесів є зменшення розчиненого кисню у воді, що негативно позначається на рослинності і живих організмах. Сукупність перерахованих обставин викликає також інтенсивний ріст мінеральних і органічних відкладень на внутрішній поверхні трубопроводів та різної теплообмінної апаратури і посилення їх корозії.

Значних збитків завдає водотокам молевий сплав лісу і деревні відходи у вигляді тирси, кори. Крім безпосереднього ушкодження риб і їх нерестовищ колодами, сучками та гілками відбувається виділення смоли та інших шкідливих сполук. Ці продукти повільно розкладаються у воді, поглинаючи кисень і викликаючи загибель риб та їх ікринок.

Найбільшу небезпеку для природних вод, здоров'я людей, тварин і риб являють різні радіоактивні відходи. В організмах рослин, риб і тварин відбуваються процеси біологічної концентрації радіоактивних речовин. Дрібні організми, утримуючи ці речовини в невеликих дозах, поглинаються більш великими, у яких уже виникають небезпечні концентрації. Саме тому окремі прісноводні риби у кілька тисяч разів радіоактивніші водного середовища, в якому вони мешкають. Тому в даний час всі стічні води з радіоактивністю понад 100 кюрі/л зливаються в спеціальні підземні резервуари або перекачуються у глибокі підземні безстічні басейни. Крім того, застосовується зневоднення з подальшим виготовленням «блоків» та їх захороненням у відповідних місцях.