11.2. Види водогосподарських балансів

Водогосподарські баланси можуть бути абсолютними (у м³) або відносними (у %).

Абсолютний ВГБ визначають за різницею між надходженням водних ресурсів у рік заданої забезпеченості (W_с) і безповоротною витратою води (W_вб) усіма учасниками ВГК:

, м³.

Відносний ВГБ визначають за формулою:

.

Одержаний баланс може бути позитивним, від'ємним або нульовим.

Розрізняють чотири види ВГБ – звітні, оперативні, планові та перспективні.

Звітні ВГБ характеризують залежність між надходженням і витратою води за звітний період і слугують для аналізу зростання водоспоживання в окремих районах, ефективності роботи існуючих водогосподарських комплексів, доцільності використання водних ресурсів і виявлення можливості раціональнішої витрати води.

Оперативні ВГБ розробляють на поточний рік або наступний сезон для особливо напружених за водоспоживанням річкових басейнів або їхніх частин з метою найбільш ефективного розподілу прогнозних водних ресурсів між окремими об'єктами або галузями економіки.

Планові ВГБ розраховують відповідно до державних планів розвитку галузей економіки як їхню природну і необхідну складову. Вони включають у себе перелік і обсяг водогосподарських заходів, потрібних для виконання планів розвитку галузей економіки.

Перспективні ВГБ складають на перспективу розвитку економіки для оцінки впливу водного чинника на розміщення і розвиток виробничих сил, визначення виду, характеру та обсягів запобіжних заходів.

11.3. Методика розрахунку вгб

Розрахункові періоди, для яких складаються ВГБ, бувають різні – від частини доби до кількох років. Визначаються вони конкретними завданнями, що вирішуються на основі ВГБ. Цим же пояснюється і те, що баланси можуть складатися як для всього річкового басейну, так і для окремих його частин.

Згідно з вимогами користувачів ВГБ складаються для окремих років певної забезпеченості.

Порядок складання ВГБ такий:

• У відповідності із завданнями, що вирішуються на основі ВГБ, встановлюються ділянки (частини) річкових басейнів, для яких накреслюється складання балансів. Визначаються розрахункові періоди (сучасний, найближча та віддалена перспектива). Добираються інтервали часу, відносно яких розглядаються баланси (вони, як правило, складаються для всіх місяців року і в цілому за рік).

• Розробляються матеріали для прибуткової або ресурсної частини ВГБ. Залежно від складу й особливостей водокористувачів і значимості вирішуваного завдання встановлюється необхідна для розрахунків серія різних за водністю років (звичайно приймаються роки: середній за водністю – забезпеченістю 50 %, середньо посушливий – забезпеченістю 75...80 чи 85 % та дуже посушливий – забезпеченістю 95 %, а за необхідності – багатоводний 5... 10 % забезпеченості). У разі, коли необхідно детально дослідити умови водозабезпечення користувачів, ВГБ складаються за хронологічними календарними рядами. Тривалість рядів може охоплювати кілька десятиліть або низку років, які досить повно відображають особливості режиму стоку виділених ділянок річкового басейну.

При складанні балансу стік приводиться до природного, не порушеного господарською діяльністю, стану його формування. Зміни, що вносяться у режим річкового стоку існуючими водосховищами, враховуються у прибутковій частині ВГБ на основі даних про фактичну їх роботу відповідно до затверджених правил експлуатації.

У прибутковій частині ВГБ враховуються також водні ресурси, які надходять з інших басейнів (наприклад, каналами або водоводами) чи потрапляють у річку вище створів, що розглядають, у вигляді скидних вод (колекторно-дренажні, шахтні, стічні та ін.). При розгляді перспективних розрахункових періодів додаткові водні ресурси, які надходитимуть за рахунок перекидання стоку з інших басейнів, приймаються на основі затверджених проектів. Проте в більшості випадків вирішення завдань про необхідність додаткових водних ресурсів відбувається при складанні схем комплексного використання й охорони водних ресурсів.

До прибуткової частини ВГБ зараховують лише ті підземні води, що не зв'язані з поверхневими.

• Розробляється видаткова частина ВГБ, де враховуються потреби у воді не лише користувачів, які знаходяться у межах басейну, але й тих, що перебувають за його межами, але забезпечуватимуться водою із даного басейну. Враховуються також витрати, необхідні для збереження річок як елементів природного ландшафту, підтримання в них сприятливих гідрохімічного і гідробіологічного режимів тощо.

Підсумкова частина ВГБ дає змогу встановити, наскільки задовольняють чи не задовольняють водні ресурси потреби водокористувачів.

ВГБ складаються й аналізуються окремо за ресурсами підземних і поверхневих вод. Якщо для поверхневих вод прибуткову частину балансу записати як В = У + У₁, + У₂, а видаткову С = І + Т± ΔW, то рівняння ВГБ за потрібний інтервал часу матиме такий вигляд:

,

де У – стік, що надходить з інших територій;

У₁ – стік, що формується на даній ділянці;

У₂ – стік, який надходить вище вхідного створу у вигляді колекторно-дренажних, шахтних, стічних та інших вод;

І – незворотне використання поверхневих вод;

Т – стік, необхідний для збереження річки як елементу природного ландшафту (санітарний попуск); – наповнення (-) або спрацювання (+) водосховищ.

±ΔW − дефіцит водних ресурсів.