13.5. Протиерозійні заходи та споруди

Водна ерозія ґрунтів можлива тоді, коли жива сила водного потоку перевищує протиерозійну стійкість ґрунту. Тому запобігання і зниження її розвитку можливе в разі дії чинників, спрямованих на зменшення живої сили потоку й посилення опірності ґрунту змиву. Це можливо шляхом застосування комплексу організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів, які регулюють природні та господарські негативні чинники і відкривають можливості керованого підвищення продуктивності землі.

Організаційно-господарські протиерозійні заходи – це проектування і впровадження науково обґрунтованого комплексу заходів щодо підвищення родючості ґрунтів, зокрема:

• визначення й уточнення меж землекористування господарств;

• правильний вибір сівозміни;

• проектування полів, доріг й скотопрогонів відповідно до рельєфу місцевості;

• проектування спеціальних ґрунтозахисних заходів;

• проектування захисних лісонасаджень;

• вибір виду й характеру гідротехнічних споруд;

• визначення спеціалізації господарства та його виробничих підрозділів.

Агротехнічні протиерозійні заходи включають:

• обробку земель поперек схилів;

• боронування зябу (створення борозен через 5-10 м, переривчасте боронування);

• хрестування (при похилах 2-3° орють борозни вздовж і впоперек схилів. У місці перетину утворюються перпендикулярні поглиблення, які затримують поверхневий стік);

• щілювання (нарізують щілини через 10-12 м на глибину 45-55 см);

• збагачення ґрунту органічною речовиною, безвідвальна оранка і плоскорізний обробіток ґрунту;

• впровадження ґрунтозахисних сівозмін, залуження (на схилах крутизною 3-5° розорані смуги завширшки 40-50 м чергуються з нерозораними 10-15-метровими смугами). Із збільшенням крутизни схилу ширина розораних смуг зменшується.

• проектування спеціальних траншей (у міжряддях саду, розташованих впоперек схилу, викопують траншеї з перемичками через 20-30 см завглибшки 1,3-1,5 м і завширшки 0,4-0,6 м. Траншеї заповнюють гноєм на висоту 0,2-0,3 м, поверх укладають гілки, потім шар соломи, після цього вносять мінеральні добрива, а траншею засипають верхнім родючим шаром ґрунту завтовшки 15-20 см. Ділянку суцільно задерновують злаковими багаторічними травами.

Лісомеліоративні заходи сприяють рівномірному розподілу зимових опадів і сніготаненню, знижують випаровування з поверхні ґрунту. Крім того, лісосмуги сприяють прискоренню морфогенезу змитих ґрунтів. Ґрунти трансформуються у вищі таксономічні ранги. Вздовж водорегулюючих лісових смуг формуються системи ґрунтополіпшених поясів з ознаками і властивостями, близькими до зональних ґрунтів.

Лісові насадження фільтрують як поверхневий, так і внутрішньоґрунтовий стік, утримують більшу частину біогенних речовин. Установлено, що вміст біогенних речовин у водах поверхневого стоку з ріллі при проходженні через захисні смуги лісонасаджень знижується в середньому в 4-5 разів.

Лісосмуги залежно від місця розташування та призначення можуть бути:

вітроломними – розташовуються у привододільному фонді перпендикулярно до напряму переважаючих вітрів через 500-900 м і більше та шириною 10-15 м;

водорегулюючими – призначені для поглинання поверхневого стоку з вищерозташованої площі й одночасного затримання твердого стоку (розміщуються у прибережному фонді і мають ширину 15 м).

прибалковими й прияружними – призначені для запобігання ерозійним процесам у нижній частині схилів прибережного фонду.

прирусловими – лісосмуги розташовуються уздовж берегів річки, навкруги ставків та водосховищ і служать для захисту їх від замулення й руйнування берегів.

Гідротехнічні протиерозійні заходи здійснюють з метою боротьби з утворенням на схилах сконцентрованих потоків талих і дощових вод, затримання поверхневого стоку для зрошення та риборозведення, а також інших цілей.

До протиерозійних споруд належать такі гідротехнічні споруди:

водозатримуючі – затримують поверхневий стік на схилах водозборів з метою запобігання скиду його в яри, балки та нижчерозташовані схилові землі. До них відносять водозатримуюючі вали-канали і вали-тераси;

водоспрямувальні – відводять водні потоки від ярів або незалужених схилів до водоскидних споруд чи добре укріплених схилів. До них відносять водоспрямувальні вали й нагірні канави, вали й канави-розпилювачі;

Рис. 13.2. Водоспрямувальні лісосмуги