10.2. Витрати води на зрошення

Серед сільськогосподарського водоспоживання найбільш водомістким є зрошення. Відомо, що розорані землі охоплюють 1/10 частину суші планети, з них лише 1/6 зрошується, проте на цій площі одержують 40-50 % усієї сільськогосподарської продукції. Інтенсивніший розвиток зрошення обмежується нестачею води, оскільки тільки в розвинутих країнах водоспоживання на потреби сільського господарства досягає 500-600 км³ у рік, тоді як усього води в руслах річок планети міститься 2120 км³.

В Україні для потреб сільського і рибного господарства нині забирають 15,8 км³ води, на водопостачання сільських населених пунктів використовують 1,6 км³ води, на зрошення і зволоження – 9,2 км³. До 10 % водоспоживання в сільському господарстві становлять втрати води в каналах зрошувальних систем.

Відомо, що виробництво зерна на одного жителя сягає 500-600 кг у рік, у подальшому його бажано довести до 900-1000 кг. Для одержання 1 кг пшениці потрібно витратити 750 л води, тобто в перспективі на 1 людину в рік витрачатиметься 675-750 м³ води. Якщо врахувати, що у середній за водністю рік у межах України формується лише 52,4 км³ водних ресурсів, а також те, що кожні два-три роки з п'яти у лісостеповій і степовій зонах бувають посушливі, тоді регулювання стоку з метою використання його для зрошення й інших цілей стає незамінним. Особливо напружена ситуація складається в лісостеповій і степовій зонах, де зосереджено понад 80 % ріллі, а питома вага продукції зрошуваних земель становить 29 % (у Республіці Крим – 46, в Херсонській області – 48 %). Орієнтовно витрату води для зрошення визначають за формулою:

м³/с,

де – гідромодуль зрошення, тобто питома витрата води на один середньозважений гектар поливної площі, л/с·га. Величина гідромодуля ( ) приймається для північних районів України – 0,3-0,4; центральних – 0,4-0,5; південних – 0,5-0,6 л/с·га; – поливна площа, га.

Площа меліорованих земель в Україні становить 6 млн га, з них 2,6 млн га зрошуваних і 3,3 млн га осушених.

Найбільші зрошувальні системи України – Каховська – 269 тис. га, Північнокримський канал – 459 тис. га, Краснознам'янська – 63 тис. га, Фрунзенська – 36 тис. га, Північнорогачицька − 110 тис. га, Інгулецька – 60 тис, га, Явкінська – 50 тис. га та інші.

Кількість води, потрібна для зрошування території за весь вегетаційний період, називається зрошувальною нормою. Залежно від кліматичних умов та виду вирощуваних культур вона коливається в широких межах (табл. 10.1).

Норми зрошування для одних і тих самих культур зростають у міру просування їх на південь у 2-2,5 рази. На практиці забір води для зрошування значно перевищує зрошувальну норму, що пояснюється втратами під час транспортування (фільтрація, випаровування, витікання).

Таблиця 10.1

Зрошувальні норми

Природна зона	Культури, м^3/га
	овочеві, кормові трави	зернові
Нечорноземна Лісостепова Степова Пустельна	1000-2000 2000-3000 3000-5000 7000-9000	– 1000-2000 2000 - 4000 5000 - 6000

Однією з найважливіших проблем у зрошуваному землеробстві є економна витрата води. Нераціональна витрата води відбувається внаслідок недосконалості іригаційних систем, побудованих без водорегулювальних пристроїв і водомірних приладів, колекторно-дренажної мережі. Крім того, потрібно забезпечити зменшення втрат води на випаровування і фільтрацію під час транспортування її від джерел до поливних угідь. Для цього замість каналів із земляним руслом застосовують канали, облицьовані водонепроникними матеріалами, та закриті зрошувальні системи. Значної економії води досягають під час застосування підґрунтових аерозольних і краплинних способів зрошення, а також за впровадження раціональних поливних норм і складання узгоджених графіків поливання з урахуванням агротехнічних планів водокористування та обробітку ґрунту.