Структура водозберігаючих засобів

Одним із резервів зменшення витрат води на підприємствах є використання поверхневого стоку в технічному водопостачанні. Основним забрудником стоку є завислі речовини та органічні сполуки, в тому числі нафтопродукти. Вміст завислих речовин становить від 500 до 2000 мг/дм³, нафтопродуктів – 10-30 мг/дм³, а ХСК і БСК – відповідно 100-150 і 20-30 мг О₂/дм³.

Для очищення поверхневого стоку застосовують спосіб відстоювання. Ефективність очищення різних відстійників може досягати до 95 % за вмістом завислих речовин і до 90 % – за вмістом нафтопродуктів. Для доочищення цих стоків застосовують спосіб фільтрування на каркасно-засипних фільтрах. За швидкості фільтрування до 15 м/год концентрація завислих речовин і нафтопродуктів у фільтраті не перевищує 5-7 мг/л. Застосування реагентного фільтрування дає змогу зменшити концентрацію завислих речовин до 1 мг/л і нафтопродуктів до 1,5 мг/л за швидкості фільтрування 10 м/год. Застосування контактної коагуляції сприяє зменшенню витрати коагулянту приблизно у 4 рази, а флокулянта – у 10 разів.

Поверхневі стоки рекомендують відводити так, щоб зменшити вміст забруднень, особливо токсичних, зі специфічними властивостями. Для цього потрібно застосовувати системи локального відведення й очищення, облаштовувати споруди для усереднення витрат і складу забруднень. При цьому слід прагнути до повного або часткового використання поверхневого стоку в промисловому водопостачанні, а в разі скидання стічних вод у водойму їх потрібно попередньо знешкоджувати.

Особливостями використання води у промисловості є відносно невеликі безповоротні її втрати та значна кількість стічних забруднених вод, скидання яких забруднює ще більші об'єми води у річках і водоймах. Тому при створенні повністю поворотної системи водопостачання було б достатньо лише невеликого забору свіжої води для поповнення безповоротного водоспоживання.

Однак впровадження поворотних систем не вирішує проблему кардинально, оскільки забір свіжої води збільшуватиметься із ростом випуску продукції і може сягнути значних розмірів. Отже, необхідна розробка безвідходних і безводних технологій. Такі приклади є: зокрема, впровадження повітряного та випаровувального охолодження. У ряді випадків перехід із водяного до повітряного охолодження скорочує на 70-90 % споживання води підприємствами нафтохімічної, хімічної, газової, харчової, металургійної та інших галузей промисловості.

У хімічній промисловості істотне зменшення водоспоживання досягається за рахунок впровадження енерготехнологічних комплексів із використанням тепла реакцій та апаратів повітряного охолодження. Комбінування цих способів у виробництві азотної кислоти знизило витрату води для одержання 1 т аміаку з 32 до 8 м³, 1 т слабкої азотної кислоти – з 10 до 0,3 м³, або в 33 рази, а екстракційної фосфорної кислоти – у 20 разів. Зменшення водоспоживання може бути досягнуте шляхом впровадження сухих методів очищення технологічних газів від пилу, оксидів сірки, азоту, застосування нових схем охолодження в металургійній промисловості.