9.3. Підприємства товарного риборозведення

Фахівці рибного господарства вважають, що в перспективі значного розвитку набудуть ставкові господарства, які менше піддаються впливу інших водокористувачів або не мають значних протиріч з ними.

Рибні господарства на базі ставків можуть бути повносистемними і неповносистемними. У повносистемних господарствах рибу вирощують від ікри до товарної (столової) продукції. Такі господарства мають усі види ставків: головний, зимові, розсадні, маточні, нерестові, вирощувальні та нагульні, які в необхідні періоди заповнюються водою, а із закінченням повного рибоводного циклу спорожняються.

У неповносистемних господарствах склад ставків не повний, що залежить від виробничого процесу. Такі господарства можуть бути або риборозплідниками, де вирощується посадковий матеріал, або нагульними, в яких з одержаного із розплідників посадкового матеріалу вирощується товарна риба.

Крім рибних господарств, рибні запаси відтворюють рибозаводи, де вода використовується на утримання маточного поголів'я, інкубацію ікри та підрощування молоді до життєздатної стадії, нерестово-вирощувальні господарства і виробничо-акліматизаційні станції з риборозплідниками.

Крім спеціально побудованих ставків, для риборозведення часто використовуються водойми, споруджені для зрошення, сільськогосподарського водопостачання, збирання дренажних вод із зрошуваних земель.

Водокористування у ставковому рибному господарстві складається із затрат води на заповнення ставків, поповнення її втрат на фільтрацію і випаровування, створення проточності тощо.

Отже, при комплексному використанні водних ресурсів рибне господарство стало крупним водокористувачем. На його потреби у 1988 р. забиралось 1,57 км³ води, а необоротне водокористування становило 0,31 км³. Проте через деякі причини економічного характеру на потреби рибного господарства в 1997 р. було використано лише 0,42 км³, що майже у чотири рази менше, ніж у 80-х роках. Першочерговою вимогою рибного господарства до водних ресурсів є різке поліпшення санітарного стану водотоків і водойм.

Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти або їх ділянки, мають проводити меліоративно-технічні та інші заходи, які б забезпечували поліпшення якісного стану води у водних об'єктах і умови відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги.

Таблиця 9.2

Показники використання водний ресурсів ставкових господарствах Укрголоврибгоспу

Показники	1970	1975	1980	1985
Вихід рибної продукції з 1 га площі ставка, ц/га	5,12	9	9,4	13,6
Питоме водовикористання на 1 га, тис. м^3	17,1	20,5	23,9	25,9
Питоме водовикористання на 1 т рибної продукції, тис. м^3	40	28,4	32,8	26

Таблиця 9.3

Нормативна рибопродуктивність вирощувальних ставків в Україні

№ з/п	Адміністративні області	Зона ставкового рибного господарства	Норма, Пн, ц/га
1	Волинська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Хмельницька, Київська (північна частина), Чернігівська, Сумська, Житомирська	III	17,0
2	Закарпатська, Вінницька, Черкаська, Київська (південна частина), Чернівецька, Полтавська, Харківська	IV	20,0
3	Кіровоградська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська	V	25,0
4	Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Республіка Крим	VI	26,0

Ставкові рибоводні господарства бувають тепловодні (коропові) і холодноводні (форелеві). Усі підприємства товарного риборозведення здебільшого мають однакові гідротехнічні споруди, але відрізняються за ступенем проточності, глибинами та розмірами ставків.

За призначенням ставкові господарства бувають таких типів: риборозплідники, повносистемні (нагульні), селекційно-племінні, репродуктори і відтворювальні комплекси рослиноїдних риб.

У риборозплідниках вирощують тільки рибопосадковий матеріал (мальки, молодняк, цьоголітки). До їхнього складу входять нерестові, малькові, вирощувальні, зимувальні, маточні та карантинні ставки.

Повносистемні господарства використовують для вирощування риби від стадії ікринки до товарної маси у дворічному віці. Ці господарства, крім категорій ставків, властивих риборозпліднику, повинні мати нагульні ставки для вирощування товарної риби.

Селекційно-племінні господарства працюють над селекцією, створенням нових порід риб і збільшенням їхньої продуктивності.

Репродуктори слугують для вирощування племінних плідників або мальків для забезпечення матеріалом рибних господарств.

Відтворювальні комплекси рослиноїдних риб вирощують мальків або молодняк рослиноїдних риб для реалізації рибним господарствам.

За термінами вирощування товарної риби ставкові господарства поділяють на господарства з одно-, дво-, і трирічним обігом.

Розрізняють ставки таких категорій: нерестові, малькові, вирощувальні, зимувальні, літні, маточні, карантинні, ізоляторні, садки.

Нерестові ставки розташовують у місцях, які добре прогріваються сонцем, захищені від холодних вітрів, віддалені від проїзних доріг і випасів для худоби. Їх не можна розташовувати на заболочених і торфових ділянках. Площа окремого ставка − 0,1-0,3 га, глибина води − від 0,15 до 1,30 м. Ділянки з глибиною 20-30 см повинні охоплювати 40-50 % загальної площі ставка. Дно має бути вкрите м'якою лучною рослинністю. Деякі види м'якої рослинності − лобода (Chenopodium), тимофіївка (Phleum), конюшина (Trifojium), райграс (Arrhenatherum), бромус (Bromus) − при затопленні швидко загнивають і гинуть, забруднюючи при цьому воду, і тим самим згубно діють на відкладену ікру. Інші ж види − бекманія (Becmannia), тонконіг (Роа), лисохвіст (Alopecurus), пирій (Elytrigia) і інші − не тільки витримують тривале затоплення, але й поліпшують газовий режим водойм, виділяючи у процесі фотосинтезу кисень, потрібний для дихання ікри і личинок.

Короп уникає відкладати ікру на жорстких кислих травах (осоки (Carex), хвощі (Equisetum), ситники (Juncus) тощо). При розрідженому травостої спостерігаються значні втрати ікри − до 25-30 %. Тому дуже важливо правильно підібрати склад трав і підготувати ложе ставка до затоплення.

Вирощувальні ставки розміщують біля зимувальних ставків. Площа їх може бути від 3-5 до 10-15 га, глибина − 0,25-1,50 м. Бажано, щоб площа з глибиною 0,5-1,0 м охоплювала до 80 % площі ставка. Вирощувальні ставки звичайно влаштовують у заплаві річки обвалуванням дамбами пониженої її частини зі сторони річки. Трав'яний покрив ставків зберігається. Форму ставків зумовлює рельєф місцевості.

Зимувальні ставки слугують для збереження рибопосадкового матеріалу у зимовий період. Розташовують їх безпосередньо біля джерела води і вирощувальних ставків. Такі ставки обов'язково влаштовують проточними. За нестачі кисню у воді їх штучно аерують. Площа зимувальних ставків − 0,1-1,0 га, глибина − 1,5-2,5 м. Максимальну глибину зимувальних ставків ( ) встановлюють за залежністю:

,

де − максимальна товщина льоду у даній місцевості, м;

− шар води, який не замерзає, беруть не менше 1,0 м.

Карантинні ставки розташовують у кінці рибного господарства. Вони повинні мати самостійне водопостачання і скид.