8.3.1. Типи лісосплаву

Лісосплав також належить до водокористувачів. Ліс сплавляють молем, кошелями або сигарами, плотами, на суднах.

За мольового сплаву окремі, не зв'язані між собою стовбури, сплавляються річкою самостійно. При цьому відбуваються великі втрати деревини і забруднення річки. Тому мольовий сплав є небажаним. За кошелевого сплаву стовбури огороджують плавучими рамами (обноскою), для них характерні ті самі небажані фактори, що і за мольового сплаву. У разі плотового сплаву колоди перед пуском з'єднують в окремі сплоточні одиниці, з яких потім формують плоти. Найбільш раціональним є сплав лісу на суднах.

8.3.2. Розрахунок потреби води при лісосплаві

Під час лісосплаву по зарегульованих річках, тобто через шлюзи, необхідний об'єм води розраховують, як при шлюзуванні суден. Цей об'єм має бути зарегульованим у водосховищі. У разі лісосплаву через спеціальні споруди (колодопропуски) необхідний об'єм води розраховують за формулою:

, м³,

де – поперечний переріз колодопропуску, м²;

V – швидкість води (не менше 0,2), м/с;

Т – тривалість роботи, с.

При лісосплаві по незарегульованих річках необхідно мати такі дані: певну глибину води (h_спл) та певну швидкість течії води (V). Оскільки ці величини дуже змінюються як упродовж року, так і по роках, тому необхідні сплавні характеристики річки перевіряють для маловодних років.

Так, у разі плотового лісосплаву перевіряють сплавні глибини в річках із забезпеченістю 85-95 %, за мольового – 80-90 %.

Мінімальна сплавна витрата (Q_спл) гарантується мінімальною сплавною глибиною (h_спл) по всій ширині лісосплавного ходу в разі сплаву плотами, а за мольового сплаву, крім того, й мінімальною експлуатаційною швидкістю V = 0,10-0,15 м/с.

У разі сплаву плотами сплавна витрата Q_спл = Q_h, а за мольового сплаву береться більша із двох величин – Q_h або Q_v.

Рівень води, який відповідає Q_спл, називається мінімальним сплавним рівнем.

8.3.3. Вплив гребель, шлюзування та лісосплаву на довкілля

а) греблі і водосховища: подвійний;

б) шлюзування – негативний;

в) лісосплав – негативний.

9. Рибне господарство

9.1. Рибне господарство, як учасник вгк

Рибне господарство як галузь водного господарства найтісніше пов'язане з водними ресурсами. Неодмінна умова його існування – чиста вода.

Для нормального росту і розмноження риби необхідно, щоб вода у водоймах і водотоках мала достатню кількість кисню, була проточною, прозорою і безколірною. Температура води для нормального розвитку риби влітку має бути 13...27 °С. Вміст кисню у воді менше 3 см³/л несприятливо впливає на життєдіяльність риби, а менше 0,5 см³/л призводить до її загибелі. Допустимий вміст у воді деяких речовин і хімічних елементів, які згубно впливають на рибу, такий:

Таблиця 9.1

Допустимий вміст у воді хімічних елементів

Інградієнт	Гранично- допустима концентрація, мг/л	Інградієнт	Гранично- допустима концентрація. мг/л
Аміак	0,05	Мочевина	0,1
Анілін	0,0001	Миш'як	0,05
Ацетон	0,05	Натрій (катіон)	120,0
Бензол	0,5	Нафта і нафтопродукти	0,05
Борна кислота	0,1
Бутиловий спирт	0,03	Перекис водню	0,01
Гексахлоран	Відсутня	Свинець	0,1
Гліцерин	1,0	Сірка	10,0
Дихлофос	Відсутня	Скипидар	0,2
ДДТ технічний	»	Сульфат (аніон)	100,0
Залізо сірчано-кисле закисне	0,1	Феноли	0,001
		Формалін	0,25
Калій (катіон)	50,0	Фосфор елементарний	Відсутня
Кальцій (катіон)	180,0	Фтор (іон)	0,05
Карбофос	Відсутня	Хлориди (аніон)	300,0
Лимонна кислота	1,0	Хлор вільний	Відсутня
Магній (катіон)	40,0	Хлорофос	0,01
Марганець (іон)	0,01	Хром	0,001
Мідь	0,001	Цинк	0,01

Неприпустимою є наявність у воді ароматичних вуглеводів, вільного хлору, поліхлорпілену, гексохлорану, технічного ДДТ, жирів, мила, смоли, воску, важких вуглеводів, сполук свинцю, міді, цинку, ціанідів, фтору, барію тощо.

Усі водні об'єкти, які використовуються для вилову і розведення риби або мають значення для її відтворення, є рибогосподарським фондом. До нього належать річки, водосховища, озера, лимани, ставки, водойми сажалково-басейнових та нерестово-вирощувальних господарств. Вода для потреб підприємств рибного господарства подається із водних об'єктів без спеціальної підготовки; без очистки вона скидається у водотоки і водойми.

Водосховища створюють водні простори для розведення риби. З метою успішного риборозведення розчищають ложа водосховищ, здійснюють меліорацію нерестилищ, будівництво рибних заводів. Останнім часом набуває поширення садкове рибне господарство. В ньому нагул риби здійснюють у спеціальних сітчастих садках, які утримують у водоймах за допомогою понтонів. Садкові господарства доцільні на ставках-охолодниках ТЕС, де теплі води збільшують період нагулу риб.

Для успішного розвитку рибного господарства потрібне виконання таких умов:

• повне виключення загрози забруднення природних вод;

• забезпечення сприятливих умов для розмноження цінних видів риб у низинах рік за рахунок пусків із водосховищ;

• підтримання оптимальних режимів рівнів і солоності морів за рахунок підживлення їх із зовні або створення спеціальних регульованих споруд;

• підвищення рибогосподарської ефективності існуючих та створюваних водосховищ шляхом проведення комплексних меліоративних заходів;

• подальше розширення і створення нових ставкових рибних господарств, у тому числі з використанням підігрітих вод від теплових та атомних електростанцій.