Рекомендована література

1. Гірняк О. М., Лазановський П. П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: "Магнолія плюс", 2004. — 352 с.

2. Крушельницька О. В., Мельничук Д. П. Управління персоналом: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2003. — 296 с.

3. Мурашко М. І. Менеджмент персоналу: Навчально-практичний посібник. — К.: Товариство "Знання", КОО, 2002. — 311 с.

4. Савченко В. А. Управління розвитком персоналу: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 351 с.

5. Управление персоналом организации: Учебник / под ред. А. Я. Кибанова. — 3-е издание, дополненное и перераб. — М.: ИНФРА‑М, 2005. — 638 с.

6. Храмов В. О., Бовтрук А. П. Основи управління персоналом: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 2001. — 112 с.

7. Шекшня С. В. Управление персоналом современной организации: Учебно-практическое пособие. — М.: "Бизнес-школа", "Интел-Синтез", 2002. — 368 с.

8. Щокин Г. В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. — 5-е изд., стереотип. — К.: МАУП, 2004. — 280 с.

Термінологічний словник ключових понять теми

Персонал (от лат. personally — особистий) — це особистий склад організації, який включає всіх найманих працівників, а також працюючих власників та співвласників.

Уп­равління пер­со­на­лом  —  це сис­те­ма взаємо­за­леж­них ор­ганізаційно еко­номічних і соціаль­них за­ходів з ме­тою ство­рен­ня умов для нор­маль­но­го функціону­ван­ня, роз­вит­ку й ефек­тив­но­го ви­ко­рис­тан­ня по­тенціалу ро­бо­чої си­ли на рівні ор­ганізації. Обов'яз­ко­вою умо­вою має бу­ти ор­ганічне поєднан­ня уп­равління пер­со­на­лом із кон­цепцією роз­вит­ку ор­ганізації.

Уп­равління людсь­ки­ми ре­сур­са­ми  —  це цілесп­ря­мо­ва­на діяльність керівно­го скла­ду ор­ганізації, а та­кож керівників і спеціалістів підрозділів сис­те­ми уп­равління, яка вклю­чає роз­роб­ку кон­цепції, стра­тегій кад­ро­вої політи­ки, прин­ципів і ме­тодів уп­равління людсь­ки­ми ре­сур­са­ми. Це сис­тем­ний, пла­номірно ор­ганізо­ва­ний вплив че­рез ме­ре­жу взаємо­пов'яза­них ор­ганізаційних, еко­номічних і соціаль­них за­ходів, спря­мо­ва­них на ство­рен­ня умов нор­маль­но­го роз­вит­ку і ви­ко­рис­тан­ня по­тенціалу ро­бо­чої си­ли на рівні підприємства. Пла­ну­ван­ня, фор­му­ван­ня, пе­ре­роз­поділ і раціональ­не ви­ко­рис­тан­ня людсь­ких ре­сурсів є ос­нов­ним змістом уп­равління пер­со­на­лом.

Кон­цепція уп­равління людсь­ки­ми ре­сур­са­ми —   це сис­те­ма те­о­ре­тико-ме­то­до­логічних пог­лядів на ро­зуміння та виз­на­чен­ня суті, змісту, цілей, зав­дань, кри­теріїв, прин­ципів і ме­тодів уп­равління пер­со­на­лом, а та­кож ор­ганізаційно-прак­тич­них підходів до фор­му­ван­ня ме­ханізму її ре­алізації в конк­рет­них умовах функціону­ван­ня ор­ганізації. Во­на конк­ре­ти­зуєть­ся че­рез кад­ро­ву політи­ку.

Методи управління персоналом — це спосіб впливу на колектив або окремого працівника для досягнення поставленої цілі, координації його діяльності в процесі виробництва.

Процес управління характеризується відносинами між керівниками та підлеглими. Внутрішня "логіка" виду цих відносин і способу набуття ними конкретних форм, спосіб прийняття рішення і передавання завдань підлеглим називається стилем управління.