14.2. Суб’єкти, завдання і принципи соціального партнерства

Суб’єкти соціального партнерства

У відносини соціального партнерства вступають:

• Роботодавці, їх організації та об’єднання.

• Професійні спілки та інші організації найманих працівників.

• Держава в особі уповноважених органів.

Отже, соціальне партнерство вибудовується на основі тристороннього співробітництва держави, працівників і працедавців. Така форма партнерства отримала назву трипаратизм (тобто включає три складові).

Кожна з цих сторін здійснює свій вплив на формування трудових відносин між працівником і працедавцем. Держава на законодавчому рівні встановлює порядок укладання та припинення трудового договору, нормування праці, оплата праці, порядок розглядання трудових спорів та інше.

Профспілки здійснюють представництво і захист інтересів працівників, а організації працедавців підтримують своїх членів, співпраця з органами державної влади та об’єднаннями працівників.

Завдання і принципи соціального партнерства

Завданнями соціального партнерства є:

• забезпечення реалізації соціально — орієнтованої економічної політики;

• створення ефективного механізму регулювання соціально-трудових і пов'язаних з ними економічних відносин;

• проведення колективних переговорів, взаємних консультацій, укладення колективних договорів та угод;

• запобігання колективних трудових спорів (конфліктів) і сприяння вирішенню соціально-трудових конфліктів;

• вдосконалення чинного законодавства в сфері соціально-трудових і пов'язаних із ними економічних відносин.

Основними принципами соціального партнерства є:

• законність;

• рівноправність сторін та їх представників;

• свобода вибору та обговорення питань, які входять у сферу соціального партнерства;

• добровільність і реальність прийняття зобов'язань;

• обов'язковість виконання досягнутих домовленостей;

• систематичного контролю за виконанням досягнутих домовленостей;

• відповідальності за виконання прийнятих зобов’язання.

14.3. Роль профспілкової організації у представництві інтересів найманих робітників

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що відносини соціального партнерства можуть бути реалізовані тільки за наявності високо розвинутих громадських інституцій, передусім профспілок. Згідно з чинним законодавством України професійна спілка — це добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод громадян, гарантованих Конституцією та іншими законами України.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

Забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у зв’язку з належністю або не належністю до профспілок.

Роботодавці не можуть обиратися до складу керівних органів профспілки, членами якої є наймані ними працівники.

Низовою ланкою профспілки є первинна профспілкова організація — добровільне об’єднання членів профспілки, які працюють на одному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. Виборний орган первинної профспілкової організації має широкі права і повноваження щодо представництва і захисту інтересів працівників. Найголовніші з них такі:

• укладає і контролює виконання колективного договору, звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу;

• разом із працедавцем вирішує питання, які стосуються запровадження, перегляду і змін норм праці, форм і систем її оплати. розцінок, тарифних сіток, умов запровадження і розмірів надбавок, доплат, премій, винагород; організування робочого часу і часу відпусток, дає дозвіл на надурочні роботи і роботи у вихідні дні;

• бере участь у вирішенні соціально-економічних питань, у розробленні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи або організації;

• представляє інтереси працівників за їх дорученням при розгляді трудових індивідуальних суперечок та у колективному трудовому спорі, сприяє його вирішенню;

• приймає рішення про вимогу до працедавця розірвати трудовий договір із керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, не виконує зобов’язань за колективним договором;

• дає згоду або відмовляє у наданні згоди на розірвання відповідно до законодавства трудового договору з ініціативи працедавця з працівником, який є членом профспілки;

• бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, роботі комісії з питань охорони праці;

• здійснює громадський контроль за виконанням працедавцем законодавства про працю і охорону праці;

Профспілки повинні додержуватись Конституції України, законів та нормативно-правових актів, виконувати колективні договори та угоди і взяті на себе зобов’язання.

Працедавець зобов’язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.

Професійні спілки у своїй діяльності не залежать від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об’єднаннями.