Клініко–фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації при захворюваннях дихальної системи

При легеневій патології погіршується кровопостачання легенів і бронхів, знижується екскурсія (рухливість) грудної клітини, сила дихальної мускулатури, порушується відходження мокроти, з'являються передумови для венозного і лімфатичного застою.

Застосування засобів ФР при легеневій патології спрямовано на нормалізацію крово- і лімфообігу і тим самим на ліквідацію застійних явищ в легенях.

Завдання ФР при легеневій патології:

– поліпшення дихальної функції;

– зміцнення дихальної мускулатури;

– зменшення проявів бронхоспазму;

– збільшення екскурсії грудної клітини і діафрагми;

– розтягнення плевральних спайок і очищення дихальних шляхів від патологічного секрету;

– зменшення інтоксикації;

– стимуляція імунних процесів і екстракардіальних факторів кровообігу.

Протипоказання до застосування засобів ФР:

– виражена дихальна недостатність;

– кровохаркання або його загроза;

– астматичний статус;

– повний ателектаз легені;

– скупчення великої кількості рідини в плевральній порожнині;

– гострий період захворювання.

Відомо, що частота і тип дихання змінюються залежно від положення хворого. Так, вихідному положенню лежачи на спині об'єм грудної клітини відповідає фазі вдиху, діафрагма піднята, функція черевних м'язів обмежена, видих утруднений. У вихідному положенні лежачи на животі переважає рух ребер нижньої половини грудної клітини (більше ззаду). В вихідному положенні лежачи на боці блокуються рухи грудної клітини на опорній стороні, протилежна сторона рухається вільно. Вертикальне положення (вихідному положенні стоячи) – краще вихідне положення для виконання дихальних вправ, тому, що грудна клітка і хребет можуть вільно рухатися у всіх напрямках. У вихідному положенні сидячи переважає нижньобокове і ніжньозадне дихання, а черевне дихання утруднене; в вихідному положенні сидячи з прогнутою спиною – верхньогрудне і черевне дихання дещо полегшуються. Правильно обране вихідне положення дозволяє локально впливати на процес відновлення функцій при захворюваннях дихальної системи (таблиця 9).

Таблиця 9.

Особливості лікувальної гімнастики при порушенні функцій дихальної системи у пацієнтів з бронхолегеневою патологією

Завдання лікувальної гімнастики	Особливості лікувальної гімнастики
Поліпшення дренажної функції бронхів	Часта зміна в. п.
Поліпшення вентиляції верхівок легенів	В. п. – руки на поясі
Поліпшення вентиляції задніх відділів легень	Підсилює діафрагмальне дихання
Активізація дихання в бокових відділах легень	В. п. лежачи на протилежному боці
Формування компенсаторних реакцій (поліпшення вентиляції здорових відділів)	В. п. лежачи на хворому боці, довільне поглиблення і уражень дихання, при необоротних змінах в апараті дихання (емфізема легенів, пневмосклероз тощо) – вправи на посилення акта вдиху або видиху, тренування діафрагмального дихання, зміцнення дихальної мускулатури, збільшення рухливості грудної клітини
Посилення вдиху	Відведення рук в сторони, за голову, випрямлення або прогинання тулуба назад
Посилення видиху	Збільшення тривалості видиху; нахил голови вперед, зведення плечей, опускання рук, нахил тулуба вперед, підйом ніг, згинання ніг в колінному і тазостегновому суглобах
Зменшення частоти дихання і збільшення його глибини	Створюють опір: вдих через звужені губи, надування гумових камер і ін.
Розтягування плевральних спайок	При плевродіафрагмальних спайках – нахили тулуба в сторону в поєднанні з глибоким вдихом; при спайках в бокових відділах грудної клітки – нахили в здорову сторону в поєднанні з видихом
Для посилення дренажу	Нахил тулуба в сторону, протилежну локалізації патологічного процесу, в напрямку біфуркації трахеї
Зменшення збудження дихального центру	Вправи в розслабленні

За допомогою спеціальних статичних і динамічних дихальних вправ можна переводити поверхневе дихання на більш глибоке, подовжувати або укорочувати фази вдиху і видиху, покращувати ритм дихання, збільшувати вентиляцію легенів.

Класифікація спеціальної дихальної гімнастики

1. Респіраторна гімнастика– раціональне поєднання спеціальних статичних і динамічних дихальних вправ, що тренують рівномірно фази вдиху і видиху, з загальнорозвиваючими.

2. Експіраторна гімнастика– навчання і закріплення досвіду подовженого видиху шляхом розвитку сили допоміжних і основних м'язів, що беруть участь у видиху.

3. Релаксаційно-респіраторна гімнастика– рівне значення приділяють дихальним вправам і вправам на розслаблення м'язів з елементами аутотренінгу.

Статичні і динамічні вправи

1. Грудне дихання– це дихання переважно верхніх і середніх відділів грудної клітини, при яких змінюється внутрішньогрудний тиск, що веде до зміни загального і місцевого кровообігу. Контроль за диханням: хворий кладе руку на груди і через ніс робить глибокий повільний вдих на 3–4 рахунки, грудна клітина піднімається, розтягуючи міжреберні м'язи. Видих через рот – губи складені трубочкою. Видих може бути спокійним, повільним, тривалим або коротким, переривчастим, різким.

2. Діафрагмальне дихання– це дихання переважно нижніх відділів легень, сприяє відходженню повітря і рідини з плевральної порожнини через дренаж, полегшує роботу лівого шлуночка серця, підсилює приплив крові до правого шлуночку, стимулює функцію шлунково-кишкового тракту, зменшує застійні явища. Контроль за диханням: в. п. – лежачи на спині, ноги прямі, права долоня лежить на животі, ліва – на грудях. Тривалий видих через рот при стислих губах (живіт втягують), потім вдих через ніс, живіт при цьому випинається (внутрішньочеревний тиск підвищується).

Систематичне і раннє застосування лікувальної гімнастики сприяє нормалізації частоти і глибини дихання, покращенню виділення мокротиння, дренажної функції, ліквідації застійних явищ та ін. Глибина дихання повинна бути адекватною стану здоров'я хворого, перебігу захворювання, віку та функціональному стану організму.

При легеневій патології недоцільні ні гіпервентиляція (збільшення легеневої вентиляції), ні гіповентиляція (зменшення легеневої вентиляції, затримка дихання).

Завдання масажу:рефлекторний трофічний вплив на легені, зміцнення дихальної мускулатури, поліпшення крово- і лімфообігу, збільшення рухливості ребер.

Показання:поза періодом загострення пневмонії, пневмосклерозу, бронхіту, емфіземи легенів, бронхіальної астми.

Протипоказання:гострі гарячкові стани, гострий ексудативний плеврит, бронхоектатична хвороба в стадії тканинного розпаду, серцево-легенева недостатність.