Схеми рухових режимів

Щадний режим

Показання:

– захворювання шлунково-кишкового тракту в стадії затухаючого загострення;

– виражена астенізація пацієнта (різка слабкість, стомлюваність).

Завдання щадного рухового режиму:

– стимуляція обмінних процесів;

– боротьба з застійними явищами в черевній порожнині;

– нормалізація регенеративних процесів;

– позитивний вплив на емоційну сферу хворого;

– підвищення адаптації серцево-судинної системи до зростаючих фізичних навантажень.

При щадному режимі періоди відпочинку переважають над періодами навантаження.

Форми ФР

РГГ проводиться малогруповим методом з малим навантаженням, тривалістю 10–15 хвилин, щільність заняття ЛГ 40–50 %.

ЛГ – малогруповим методом або індивідуально, тривалість 20–25 хвилин, щільність заняття – 50 %.

Дозовані прогулянки по рівній місцевості протяжністю 0,5–1,5 км 1–2 рази на день з інтервалом для відпочинку не менше 1–2 години, в темпі, властивому динамічному стереотипу хворого.

Самостійні заняття ЛГ 1–2 рази на день по 6–8 спеціальних вправ.

Малорухомі ігри (крокет, кегельбан) до 30 хвилин.

Бальнео– і фізіотерапевтичні процедури.

Щадно-тренуючий режим

Показання:

– хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту у фазі повної ремісії;

– 1–3 роки після резекції шлунка.

Режим також показаний хворим, переведеним з щадного режиму.

Завдання щадно-тренуючого режиму:

– відновлення адаптації до тренуючих навантажень;

– регулювання процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі, нормалізація вегетативних функцій;

– стимуляція обмінних процесів;

– боротьба з застійними явищами в черевній порожнині;

– поліпшення регенеративних процесів.

Форми ФР

РГГпроводиться груповим методом з малим навантаженням (тривалість 12–15 хв, щільність – 50–60 %).

ЛГ із середнім навантаженням (тривалість 25–30 хв, 3–4 заняття на добу по 5–10 хвилин).

Дозовані прогулянки в повільному і середньому темпі до 6 км і кутом підйому до 10° 1–2 рази на добу.

Малорухомі ігри: крокет, кегельбан, настільний теніс, бадмінтон за спрощеними правилами з малим навантаженням, в середньому до 40–60 хвилин.

Бальнео- і фізіотерапевтичні процедури.

Тренуючий режим

Показання:

– хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту у фазі стійкої ремісії при стійкій компенсації функцій.

Режим призначають також хворим, переведеним з щадно-тренуючого режиму, в другу половину курсу лікування за умови позитивної динаміки.

Завдання ФР:

– підтримка працездатності на максимально доступному рівні.

Форми ФР

РГГ– груповим методом із середнім навантаженням (15–20 хвилин, щільність 60–70 %).

ЛГ з великим навантаженням за спеціальною методикою (30–45 хвилин, моторна щільність 60–70 %).

Самостійні заняття хворих спеціальними вправами 3–4 рази на день.

Дозовані прогулянки в повільному темпі по маршрутах від 10 до 20 км із кутом підйому до 20°.

Допускається участь у змаганнях за спрощеними правилами. Фізичні навантаження переважають над спокоєм і відпочинком.

Бальнео– і фізіотерапевтичні процедури.

Тривалість перебування хворого на тому чи іншому режимі не обумовлена певною кількістю днів. З одного режиму на інший хворого переводить лікар за наявності сприятливих порушень в клінічному стані з адаптацією серцево-судинної системи та організму в цілому до попереднього режиму. Не обов'язково одразу призначати всі форми ФР нового режиму: тренуючий ефект може бути досягнутий і при збільшенні навантаження тільки в одній формі ФР.

Інтенсивно-тренуючий режим

Показання:

– відсутність болю і явищ загострення;

– загальний задовільний стан.

Строки призначення – через 20–26 днів.

Завдання ФР:

– відновлення адаптації хворого до навантажень інтенсивно-тренуючого режиму;

– стимуляція обмінних процесів;

– вплив на врегулювання процесів збудження і гальмування в корі головного мозку;

– вплив на нормалізацію вегетативних функцій;

– боротьба з застійними явищами в черевній порожнині;

– сприяння регенеративним процесам у шлунково-кишковому тракті.

Форми ФР

ЛГ.При відносному щадінні області живота тренують силу і витривалість. Поступово розширюється амплітуда рухів у великих суглобах і поглиблюється дихання до максимально можливого. Для боротьби з дискінезією товстого кишковика частішає зміна вихідних положень. Виключаються різкі рухи.

З вихідного положення лежачи, на боці і ін. поступово розширюють рух до повної амплітуди для великих суглобів у повільному і середньому темпі. Включають вправи для всіх м'язів черевного преса, що виконуються в повільному темпі з обмеженням амплітуди і з виключенням різких рухів.

Поступово зростає інтенсивність виконання вправ на опір для м'язів плечового пояса і міжреберних м'язів з метою рефлекторного впливу на органи травлення. Можна застосовувати гантелі вагою до 2–4 кг, набивні м'ячі не більше 2–3 кг, вправи на спортивних снарядах.

Для боротьби з застійними явищами ефективно застосовувати діафрагмальне дихання з різних вихідних положень, яке доводиться до великої глибини в чергуванні з грудним та повним дихання; допомагає також більш часта зміна вихідних положень, вправ, ігор і навантажень при їх ускладненні. Поступово заняття ускладнюються вправами на увагу. Щільність занять при цьому залишається не вище середнього.

Ходьба збільшується до 4–5 км на добу. При загальному доброму самопочутті і відсутності болю дозволяються ігри з м'ячем з урахуванням індивідуальних реакцій, тривалістю не більше 25–35 хвилин. Включення до курсу різного виду ігор сприяє підтримці інтересу і підвищує продукцію позитивних емоцій.

ФР ефективна тільки за умови тривалого, систематичного проведення занять з поступовим збільшенням навантаження як у кожному з них, так і протягом всього курсу. Сувора послідовність у збільшенні навантаження та її індивідуалізація є основними умовами при проведенні всіх занять. При цьому необхідно враховувати стан, реакцію, особливості клінічного перебігу, супутні захворювання та фізичну підготовку хворих.