2. Розміщення галузей хімічної промисловості.

Гірничо-хімічна промисловість розміщається в родовищах апатитів, фосфоритів, калійної, кам'яної солі, сірки. Сірку видобувають у Новому Роздолі, Немирові (Львівська обл.), кам'яну (кухонну) сіль — у Слов'янську, Артемівську (Донецька обл.) і в Криму (оз. Сиваш), калійну сіль — у Калуші (Івано-Франківська обл.) і Стебнику (Львівська обл.).

На розміщення підприємств основної хімії впливають різні фактори. Так, виробництво калійних добрив є дуже материаломістким, тому заводи розміщаються в районах видобутку сировини. Виробництво фосфорних добрив сконцентровано в районах їхнього споживання, так, 1 т сировини (апатити, фосфорити) одержують 2 т добрив (при цьому витрачається багато сірчаної кислоти). Фосфорні добрива виробляють на основі імпортної сировини в районах сільськогосподарського виробництва (Одеса, Вінниця), а також у місцях виробництва сірчаної кислоти (Костянтинівка, Суми) і в центрах розвитку металургії (Маріуполь).

Азотні добрива одержують із коксового або природного газу. У першому випадку їхнє виробництво комбінується із чорною металургією і коксохімією. У другому підприємства - розміщаються в районах споживання продукції, куди природний газ надходить по трубопроводах. Виробництво азотних добрив розміщується в районах коксохімічних за­водів (Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Алчевськ, Горлівка, Лисичанськ, Сєверодонецьк), районах видобутку природного газу і біля великих газопроводів (Рівне, Черкаси, Одеса).

Центри виробництва калійних добрив — Калуш (Івано-Франківська обл.) і Стебник (Львівська обл.), де видобувають калійні солі.

Сірчану кислоту важко перевозити, тому її виробляють у районах споживання. Виробництво сірчаної кислоти зосереджено в Костянтинівці, Сумах, Рівному, Новому Розділі, Дніпродзержинську).

Содова промисловість розміщається в районах зі сполученням таких видів сировини, як поварена сіль, вапняк і вугілля. Содове виробництво розміщене в районах видобутку кам'яної солі (Сло­в'янськ, Лисичанськ) і ропи (Красноперекопськ).

Промисловість органічного синтезу розвинена в Донбасі (Лисичанськ, Сєверодонецьк, Горлівка) і на Наддніпрянщині (Дніпродзержинськ, Запо­ріжжя).

Промисловість полімерних матеріалів розміщена в таких містах, як: Донецьк, Запоріжжя, Луцьк — виробництво синтетичних смол і пластмас; Київ, Чер­каси, Чернігів — виробництво хімічних волокон). Частково виробництво ба­зується на використанні хімічної сировини, що потрапляє продуктопроводами з Росії.

3. Склад лісової промисловості та особливості розміщення її галузей.

Основні масиви лісів України зосереджені в Поліссі, Карпатських і Кримсь­ких горах. Тут представлені цінні породи дерев — дуб, бук, ясен, сосна, ялина. Україна не має великих лісових ресурсів, що є основою розвитку лісопромислового комплексу (сукупність галузей промисловості по заготівлі і переробці деревини). Свої потреби в деревині Україна задовольняє лише на 20—25 %, решта імпортується.

Лісова промисловість - галузь народного господарства, що зайнята заготівлею і переробкою деревини. До її складу входять: лісозаготівлі; механічна обробка деревини (лісопиляння та деревообробка); хімічна обробка деревини (лісохімія).

Лісозаготівельні підприємства займаються валянням лісу, його доставкою до транспортних магістралей і до місць переробки.

У процесі механічної обробки деревини з неї виробляють різні пиломатеріали, фанеру, сірники, та іншу продукцію.

До лісохімії відносять виробництво паперу, картону, целюлози, спирту та ін.

Для лісової промисловості характерне створення лісопромислових комплексів. Лісопромислові комплекси поєднують всі стадії обробки деревини, що дозволяє найбільше ефективно використовувати сировину і повністю утилізувати відходи. Суттєво гальмує розвиток лісопромислового комплексу державна власність на лісові ресурси. У більшості розвинених країн світу переважає приватна власність (від 50 до 70 % лісових ресурсів країни). Проблеми комплексу пов'язані також із нераціональним використанням відходів за­готівлі деревини (у розвинених країнах — до 100 %), погіршенням еколо­гічної ситуації, тому що відходи деревини забруднюють навколишнє сере­довище.

Розміщення підприємств лісової промисловості залежить від багатьох природних, економічних і історичних факторів. Лісопильна та деревообробна промисловість розміщається як у лісонадлишкових районах, так і в лесодефіцитних районах.

Деревообробна промисловість розміщена досить рівномірно, хоча в сиро­винних районах концентрація цих підприємств вища. Основні центри: Рахів, Хуст, Ужгород (Закарпатська обл.), Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Рівненська і Волинська області. Підприємства деревообробної промисло­вості також концентруються у великих промислових і транспортних центрах і працюють на привізній сировині (Київ, Харків, Донецьк)

Найбільші лісопильні підприємства розміщені в Берегометі (Чернівецька обл.), Надвірній (Івано-Франківська обл.), Рахові (Закарпатська обл.), Овручі (Житомирська обл.).

Меблева промисловість виробляє трудомістку і малотранспортабельну продукцію, тому її підприємства (меблеві фабрики) орієнтуються на споживача і розміщаються в густонаселених районах., переважно в густонаселених містах або біля них: Києві, Львові, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську.

Целюлозно-паперові комбінати створюються в районах лісозаготівель, що добре забезпечені водою, електроенергією і транспортними магістралями. Найбільші підприємства целюлозно-паперової промисловості розміщені в Києві, Рахові, Херсоні, Ізмаїлі. Вторинну стровину використовують картонні та паперові фабрики (наприклад: Зміїв, сел. Рогань у Харківській обл.).

Лісохімія базується на використанні відходів сировини, розвинена вона в основному в Івано-Франківській обл., Закарпатській та Львівській областях (до 35% виробленої в Україні продукції). Сьогодні виробництво паперу не задовольняє потреби України, тому його імпортують з інших країн, насамперед з Росії.