Тема «Паливно-енергетичний баланс України»

1. Паливно-енергетичний баланс України має високу питому вагу:

1) вугілля, нафти і газу

2) вугілля кам'яного, вугілля бурого, гідроенергії

3) вугілля кам'яного, атомної енергії

4) вугілля кам'яного, гідроенергії, атомної енергії

2. Провідне місце в паливній промисловості займають області:

1) Львівська 2) Львівська 3) Волинська 4) Донецька

Луганська Донецька Луганська Луганська

3. За останні два десятиліття обсяги видобутку вугілля в Донбасі...

1) Скоротилися 2) Залишилися незмінними 3) Збільшилися

4. Основний споживач донецького вугілля:

1) Росія, Білорусь 2) Росія, Білорусь 3) Україна

і країни Балтії і країни Східної Європи

5. Собівартість видобутку донецького вугілля...

1) Дуже висока 2) Дуже низька 3) На рівні середньої по СНД

6. Найглибший видобуток вугілля характерний для:

1) Донбасу 2) Дніпровські басейни 3) Львівсько-Волинські басейни

7. Відкритий (кар'єрний) видобуток вугілля характерний для:

1) Відкритого видобутку немає 3) Львівсько-Волинський басейни

2) Донецького басейну 4) Дніпровські басейни

5. Вуглевидобувні підприємства Дніпровського басейну розташовані в областях:

1) Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській

2) Черкаській, Житомирській, Кіровоградській

3) Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій

4) Київській, Чернігівській, Житомирській

9. Буровугільна промисловість України має значення:

1) Районне 3) Міждержавне

2) Республіканське 4) Місцеве

10. Обсяги видобутку бурого вугілля:

1) Збільшуються

2) Зменшуються

3) Залишаються незмінними

11. Шахтодобуваючі підприємства Донецької області розміщені в містах:

1) Червоний Промінь 2) Новомосковськ 3) Торез

Кадиївка Павлоград Красноармійськ

Антрацит Тернівка Єнакієве

12. Шахтодобуваючі підприємства Дніпропетровської області розміщені в містах:

1) Червоний Промінь 2) Новомосковськ 3) Торез

Кадіївка Павлоград Красноармійськ

Антрацит Тернівка Єнакієве

13. Шахтодобуваючі підприємства Луганської області розміщені в містах:

1) Червоний Промінь 2) Новомосковск 3) Торез

Кадиївка Павлоград Красноармійськ

Антрацит Тернівка Єнакієве

14. Нафтопереробні підприємства України працюють на сирій нафті...

1) України 3) Своїй і країн ближнього зарубіжжя

2) Росії 4) Країн далекого зарубіжжя

15. Нафтопереробні заводи, що працюють на власній нафті:

1) Лисичанський 2) Дрогобичський 3) Одеський 4) Таких немає

Кременчуцький Львівський Бердянський

16. Нафтопереробні заводи, що працюють на привізній сирій нафті:

1) Таких немає 3) Лисичанський

2) Дрогобичський 4) Надворнянський

17. Нафтопереробні підприємства, що працюють у пунктах перевалки сирої нафти з морського транспорту на річковий і залізничний:

1) Кременчуцький 3) Надворнянський 2) Дрогобичський 4) Таких немає

18. Найбільший район видобутку природного газу:

I) Дніпровско-Донецький 2) Причорноморський 3) Предкарпатський

19. Обсяги видобутку природного газу в Україні:

I) Залишаються незмінними 2) Збільшуються 3) Зменшуються

20. Глебівське і Задорненське родовища природного газу експлуатуються в районі:

1) Дніпровсько-Донецькому 2) Причорноморському 3) Предкарпатському

21. Ефремівське і Західно-Крестищенське родовища природного газу експлуатуються в районі:

1) Дніпровсько-Донецькому 2) Причорноморському 3) Предкарпатському

22. Білъче-Волицьке і Рудкоєське родовища природного газу експлуатуються в районі:

1) Дніпровсько-Донецькому 2) Причорноморському 3) Предкарпатському

23. Дашавське і Калушське родовища природного газу експлуатуються в районі:

1) Дніпровсько-Донецькому 2) Причорноморському 3) Предкарпатському

Тема «Електроенергетика»

1. Найбільша кількість електроенергії виробляється на...

1) ТЕС 2) ГЕС 3) АЕС

2. Основне паливо, що використовується електростанціями:

1) Кам'яне вугілля 4) Ядерне паливо

2) Буре вугілля 5) Нафта і нафтопродукти

3) Природний газ

3. Які з груп електростанцій були побудовані за планом ГОЕЛРО?

1) Зміївська, Ладижинська, Криворізька

2) Добротворська, Слов'янська, Трипільська

3) Штеровська, Лисичанська, Білокалитвинська

4) Бурштинська, Придніпровська, Калушська

5) Ужгородська, Луганська, Старобешевська

4. Основне паливо, що спалюється на ТЕЦ:

1) Кам'яне вугілля

2) Буре вугілля

3) Природний газ

4) Ядерне паливо

5) Нафта і нафтопродукти

5. У якій області працює Теребле-Рикська ГЕС?

1) Львівській 4) Івано-Франківській

2) Волинській 5) Ровенській

3) Закарпатській 6) Чернівецькій

6. Які з наведених ГЕС мають установки ГАЕС?

1) Київська 4) Кременчуцька 7) Дніпрогес (Запоріжжя)

2) Канівська 5) Теребле-Рикська

3) Каховська 6)Дніпропетровська

7. Провідне місце по виробництву електроенергії займають області:

1) Харківська 4) Донецька 7) Львівська

2) Київська 5) Запорізька

3) Дніпропетровська 6) Луганська

8. В яких з перерахованих областей працюють атомні електростанції?

1) Закарпатська, Львівська, Чернівецька

2) Миколаївська, Запорізька, Хмельницька

3) Республіка Крим, Одеська, Херсонська

4) Вінницька, Черкаська, Чернігівська

5) Тернопільська, Кіровоградська, Дніпропетровська

9. В яких з перерахованих областей працюють Трипільська ГРЕС і Кураховська ГРЕС?

1) Київська 6) Івано-Франківська

2) Донецька 7) Вінницька

3) Луганська

4) Дніпропетровська

5) Запорізька

10. У яких з перерахованих областей працюють Ладижинська ГРЕС і Бурштинська ГРЕС?

1) Київська 4) Дніпропетровська 7) Вінницька

2) Донецька 5) Запорізька

3) Луганська 6) Івано-Франківська

ТЕМА «МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС»

1. Основний обсяг випуску продукції чорної металургії територіально зосереджений в областях:

1) Донецька 4) Дніпропетровська

2) Луганська 5) Республіка Крим

3) Запорізька 6) Київська

2. Найбільша концентрація виробництва продукції чорної металургії характерна для:

1) Донбасу 2) Придніпров'я 3) Криворіжжя 4) Приазов'я

3. Сама висококонцентрована залізна руда добувається в родовищі:

1) Криворізькому 3) Бєлозерському

2) Кременчуцькому 4) Керченському

4. Нікопольське родовище марганцевих руд перебуває в області...

1) Донецькій 3) Запорізькій 5) Кіровоградській

2) Луганській 4)Дніпропетровській

5. Токмакське родовище марганцевих руд перебуває в області ...

1) Донецькій 3) Запорізькій 5) Кіровоградській

2) Луганській 4)Дніпропетровській

6. Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат працює на базі залізорудного родовища...

1) Криворізького 3) Бєлозерського

2) Кременчуцького 4) Керченського

7. Металургійний комбінат «Азовсталъ» працює на залізних рудах родовища...

1) Криворізького 3) Бєлозерського 2)Кременчуцького 4) Керченського

8. Південний гірничозбагачувальний комбінат працює на залізних рудах родовища...

1) Криворізького 3) Бєлозерського 2)Кременчуцького 4) Керченського

9. Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат працює на залізних рудах родовища...

1) Криворізького 3) Бєлозерського

2) Кременчуцького 4) Керченського

10. Сама потужна коксохімічна промисловість склалася в...

1) Донбасі 2) Криворіжжі 3) Придніпров'ї 4) Приазов'ї

11. Виробництво труб територіально розміщено в містах:

1) Константинівка 2) Запоріжжя 3) Нікополь 4) Стаханов

Луганськ Кривій Ріг Харцизьк Макіївка

Слов'янськ Кременчук Новомосковськ Керч

12. Металовироби виробничого призначення випускають підприємства міст:

1) Дніпропетровськ, Дружковка, Харцизьк

2) Годин Яр, Горлівка, Христофорівка

3) Запоріжжя, Кривій Ріг, Кременчук

4) Стаханов, Макіївка, Керч

13. Центри виробництва вогнетривів — це...

1) Стаханов, Макіївка, Керч

2) Годин Яр, Горлівка, Христофорівка

3) Дніпродзержинськ, Авдіївка, Маріуполь

4) Запоріжжя, Кривій Ріг, Кременчук

14. Центри коксохімічного виробництва - це...

1) Кривій Ріг, Маріуполь, Донецьк

2) Дніпропетровськ, Дружковка, Харцизьк

3) Нікополь, Запоріжжя, Новомосковськ

4) Авдіївка, Макіївка, Стаханов

15. У структурі виробництва кольорової металургії найбільше значення має промисловість...

1) Ртутна 5) Нікелева

2) Свинцево-цинкова 6) Мідна

3) Шляхетних і рідких металів 7) Магнієва

4) Алюмінієва

16. Найбільше підприємство з виробництва цинку розташоване в...

1) Нікітівці 5) Свердловську (Луганської обл.)

2) Калуші 6) Запоріжжі

3) Побужжі 7) Миколаєві

4) Констянтинівці

17. Виробництво нікелю розташоване в промисловому центрі...

1) Нікітівці 5) Свердловську (Луганської обл.)

2) Калуші 6) Запоріжжі

3) Побужжі 7) Миколаєві

4) Констянтинівці

18. Виробництво алюмінію розташоване в промислових

центрах...

1) Нікітівці 5) Свердловську (Луганської обл.)

2) Калуші 6) Запоріжжі

3) Побужжі 7) Миколаєві

4) Констянтинівці

Основні теоретичні поняття і терміни дисципліни

Агроекосистема - залучена суспільством до сільськогосподарсь­кого виробництва частина навколишнього природного середовища, що у функціональному відношенні зберігає особливості речовинно-енер­гетичного обміну природних екосистем, але територіально прив'язана до агроландшафтів.

Агломераційна економія - зниження собівартості виробництва одиниці продукції внаслідок його територіальної концентрації в одно­му пункті (промисловому центрі, промисловому вузлі тощо). В регіо­нальній науці існує також поняття від'ємної агломераційної економії -збитки, зумовлені концентрацією виробництва у великих містах і аг­ломераціях населених пунктів внаслідок зростання вартості життя, цін на землю, транспортних витрат, а також витрат на попередження за­бруднення довкілля.

Адміністративно-територіальний устрій - поділ території краї­ни на окремі частини - адміністративно-територіальні одиниці (краї, області, провінції, штати, департаменти, губернії, волості, райони та ін.), на основі якого створюються і діють органи державної влади і управління на місцях. Адміністративно-територіальний устрій будь-якої держави зумовлений її соціальною природою, традиціями істори­чного розвитку, завданням і метою органів влади. Останнє робить мо­жливим довільну зміну існуючого устрою, виходячи з інтересів пану­ючих соціальних сил або потреб для досягнення оптимальної і ефекти­вної організації і функціонування соціально-політичного і господарсь­кого механізму держави.

Антропогенні екосистеми - екосистеми, в яких людська компо­нента набагато розвиненіша порівняно з природною. Наближення змі­сту антропогенних екосистем до природних відбувається завдяки копіюванню механізму речовинно-енергетичного обміну, в якому, на відміну від природного, майже відсутнє рециклювання з участю редуцентів. Одним з прикладів антропогенної екосистеми може бути сучасне місто.

Біокліматичний потенціал - "виробнича" здатність окремих ландшафтів в межах певних природних зон. Виміряється кількістю біомаси, продукованої за певний проміжок часу (т/рік).

Галузеві райони - одиниці територіальної диференціації розвитку окремих галузей. Галузеві райони виділяються за допомогою економі­чних показників, що характеризують окрему галузь, наприклад, про­мислові, сільськогосподарські, транспортні, інфраструктурні райони.

Географічний поділ праці - просторова диференціація трудової ді­яльності в процесі розвитку суспільства, яка проявляється у виробни­чій спеціалізації окремих економічно взаємопов'язаних територіаль­них утворень різного таксономічного рангу (країн, районів, центрів), в розвитку міжрайонної (міжнародної) кооперації, обміну спеціалізова­ною продукцією і послугами.

Географічне положення - просторова адреса об'єкту, що характе­ризує його зв'язок з найближчим географічним оточенням і просторо­ве відношення до інших об'єктів.

Географічний простір - складний земний планетний простір, роз­ташований на конкретній території, який розвивається в часі і охоплює всі сфери географічної оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу. В основі сучасного комплексно-інтегрованого підходу до розуміння сутності географічного простору лежить визнан­ня тісного зв'язку просторового аспекту з часовим, або про просторо­во-часову структуру географічного простору-часу.

Єдиний економічний простір - сукупність національних територій країн, у межах яких діють загальні принципи господарювання, узго­джені єдині правила зовнішньоекономічних відносин.

Закономірності розміщення продуктивних сил - найбільш зага­льні об'єктивні відношення між продуктивними силами і територією або просторовий прояв економічних закономірностей даного суспіль­ного ладу.

Об'єкт розміщення - будь-яка дискретна технологічно самостійна одиниця (підприємство, поєднання підприємств). "Розміщення" як за­хід найчастіше має відношення до розміщення не нових підприємств, а нових потужностей на старих підприємствах, щось на зразок "розмі­щення замовлення", тому об'єкт розміщення - це категорія регіональ­ної економіки.

Освоєння території - одна з форм прояву процесу розміщення продуктивних сил або включення в географічний поділ праці терито­рій, на яких до цього був природний незмінений ландшафт.

Потенціал території (потенційна місткість території) - від­ношення між фактичною та граничною (або гранично допустимою) густотою об'єктів або явищ на даній території при змінних умовах (з урахуванням додаткових витрат, організаційних заходів, залучення нових ресурсів, технічного прогресу тощо).

Процес розміщення продуктивних сил - будь-які зміни економіко-географічного ландшафту за досліджуваний відтинок часу. Процес розміщення не буде спостерігатись, якщо відсутній будь-який розви­ток економіки.

Регіоналістика - узагальнюючий термін, що відбиває розуміння як регіональних проблем, так і наук, що займаються їх вивченням. В більш вузькому розумінні - науковий напрямок, що має предметом регіональну проблематику.

Регіональна економіка - наука, яка вивчає закономі­рності розміщення продуктивних сил, розвитку міст і районів Дослі­джує просторовий аспект розвитку господарства, його галузей вивчає фактори розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку фор­мування регіональних ринків, організацію простору в процесі госпо­дарського освоєння. Найважливіші теорії і концепції - вплив фактору відстані на економіку сільського господарства (І.Тюнен); штандорту розміщення промисловості (А.Вебер); теорія центральних місць (В.Кристалер); концепція дифузії нововведень (Т.Хегерстранд); теорія полюсів росту (Ф.Перру).

Рекреація — це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психічних сил людини, який забезпечується системою відповідних заходів і здійснюється у вільний від роботи час. Крім того, рекреація є ще і специфічним видом діяльності, який має чітко виражену природно-ресурсну орієнтацію.

Рекреаційний потенціал — це сукупність природних, культурно-історич­них і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.

Рекреаційні ресурси — об'єкти і явища природного та антропогенного походження, що мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні і кількісні параметри і виступають матеріальною основою для територіальної організації оздоровлення і лікування людей, формування і спеціалізації рекреаційних районів (центрів) та за­безпечують їх економічну ефективність. Рекреаційні ресурси є історично змінюваним поняттям, що обумовлюється-їх обсягом і можливостями використання.

Рекреаційні умови являють собою сукупність компонентів і властиво­стей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяль­ності (характер ландшафту і кліматичні особливості, наявність мінеральних джерел, біорізноманіття, можливості для занять тими чи іншими видами спорту і т. ін.), але при цьому не є її ма­теріальною базою.

Рекреаційною територією називається територія, що використову­ється для оздоровлення людей. При цьому слід розрізняти рекреаційні території для короткочасної (лісопарки, зелені зони міст, водні об'єкти тощо) і тривалої (приморські райо­ни, лікувально-санаторні комплекси і т. п.) рекреаційної діяль­ності.

Рекреаційний об’єкт — місце з обмеженою площею, що використову­ється для відпочинку (лісова галявина, пам'ятка природи, пляж тощо).

Рекреаційна ємність — здатність території забезпечувати для певного числа відпочиваючих психофізіологічний комфорт і можливість спортивно-оздоровчої діяльності без деградації природно-тери­торіального чи антропокультурного комплексу і швидкого зно­шування соціального обладнання.

Розміщення продуктивних сил - динамічний стан, що характери­зує розподіл продуктивних сил по території у відповідності з природ­ними, соціальними та економічними умовами окремих районів і те що визначається особливостями територіального поділу праці, притаман­ними даній соціально-економічній системі.

Територія - частина поверхні суходолу з властивими їй природ­ними, а також створеними в результаті людської діяльності властивос­тями і ресурсами. Є середовищем проживання і діяльності людей інте­гральним економічним ресурсом, невід'ємною частиною екологічної системи. Територія виступає конкретним географічним простором для розміщення на ній об'єктів і визначає просторові відносини між ними та людьми, що на ній мешкають. Отже, територія - це специфічний ресурс, який має певну місткість або межі освоєння.

Техносфера - (від грецького, tеchе - мистецтво, майстерність) сукуп­ність штучних об'єктів у межах географічної оболонки Землі (будин­ки, механізми, споруди, та ін.) створених людиною із речовини навко­лишньої природи.

Фактори розміщення продуктивних сил - сукупність нерівнозначних ресурсів, при використання яких мають прояв відно­шення між даним об'єктом розміщення і територією.

Хорологічна концепція - (від грець. chоrоs - місце, простір) обґру­нтовує єдність географічних наук, виходячи з властивого лише геогра­фи просторового аспекту у вивченні явищ і об'єктів на поверхні Землі Згідно з А. Гетнером - засновником хорологічної концепції - конкретні райони, ландшафти і т.д. як об'єктивні цілісні площинні одиниці в природі не існують; вони виділяються дослідниками суб'єктивно для виконання тих чи інших наукових або прикладних завдань.

Виробничі витрати - сукупність видатків, які забезпечують пев­ний виробничій процес, на оренду приміщень та обладнання, на сиро­вину, паливо та енергію, оплату робочої сили, транспортування сиро­вини та готової продукції та ін.

Вульгарний географізм - соціологічна концепція, що намагається пояснити явища суспільного життя особливостями природних умов і географічного положення країни або району. Представники вульгарного географізму вбачають в географічному середовищі або її окремих елементах головну, визначальну силу розвитку людського суспільства. Вульгарний географізм склав головні підвалини антропогеографії, яка почала розвиватись наприкінці XIX століття.

Географічний детермінізм - концепція, що визнає об'єктивний зв'язок і взаємозалежність між географічними об'єктами і явищами, між суспільством і географічним середовищем. Принципи географіч­ного детермінізму лежать в основі регіональної соціально-економічної політики багатьох країн. Одним з вітчизняних прихильників географі­чного детермінізму був Л. М. Гумільов. В сучасних дослідженнях гео­графічний детермінізм найчастіше застосовується при розробці геополітичних доктрин.

Економічне районування - теорія в радянській економічній гео­графії, в межах якої доводиться об'єктивність поділу території країни на однорідні її частини - економічні райони і обґрунтовується можли­вість і необхідність господарського управління цими територіями.

Земельна рента - регулярно одержуваний доход з землі, який по­требує від одержувача постійної підприємницької діяльності; рента взагалі - 1) - в багатьох країнах - прибуток, який одержує власник від облігацій Державних позик; 2) - доход, який утворюється внаслідок виключного володіння унікальними природними ресурсами.

Зона - територія, в межах якої спостерігається однозначність пока­зників, що характеризують будь-яке явище; ці показники в межах зони можуть варіювати, проте не виходити за межі встановленого інтерва­лу. Поняття зони і ареалу дуже схожі, але якщо для виділення ареалу достатньо знати про те, чи присутнє взагалі певне явище на будь-якій території, то для виділення зон треба знати й інтенсивність цього явища.

Інформаційне поле - певна частина географічного простору, в ме­жах якої відбувається взаємодія між джерелом та одержувачем інфор­мації. Термін інформаційне поле введений шведським географом Т. Хагер (1953).

Інфраструктура - сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують виробництво (виробнича інфраструктура - транспорт, зв'язок, шляхи, лінії електропередач) і населення (соціальна інфраструктура - ком­плекс закладів освіти, охорони здоров'я, торгівлі та ін.).

Концентрація виробництва - процес зростання виробництва, зо­середження його на великих підприємствах. Рівень концентрації хара­ктеризується: питомою вагою великих підприємств у випуску продук­ції і в загальній виробничій потужності певної галузі; обсягом продук­ції і розміром потужності в середньому на одне підприємство; серед­нім розміром виробничих фондів, що припадають на одне підприємство. Великі підприємства мають важливі переваги перед малими, оскі­льки дають змогу підвищувати економічну ефективність і мають кращі умови для впровадження механізації і автоматизації виробництва. За просторовим змістом концентрація дуже скидається на агломерацію.

Приміське сільське господарство - поєднання галузей сільського господарства, які орієнтуються переважно на споживача, тобто спря­мовані на задоволення продовольчих потреб населення великих міст. Представлені переважно галузями, що випускають або мало транспор­табельну продукцію, або ту, що швидко псується - овочівництво, саді­вництво, молочне та молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахів­ництво.

Полюси розвитку і центри росту - поняття в межах відповідної концепції. Згідно з нею розвиток виробництва не проходить рівномір­но у всіх галузях господарства. Виділяються так звані пропульсивні галузі, які і є стимулом розвитку всієї економіки - полюси розвитку. Відповідно до полюсів розвитку виділяються центри росту - місця зосередження підприємств пропульсивних галузей. Автори - Ф. Перру, Ж. Будвіль.

Просторова модель - взагалі модель - тип, марка, взірець конс­трукції чого-небудь. Просторова модель - умовна схема, яка різноманітними засобами (математичними, картографічними, схема­тичними, фізичними та іншими) передає тип, напрямок, динаміку і кількісні характеристики просторових відношень.

Світові міста - ті, функції яких мають планетарне значення. У них концентрується виробництво не стільки товарів, скільки інформації, яка поширюється в глобальному масштабі. Світовими містами також є транспортні вузли із зручним географічним положенням, великі мор­ські порти, значні міжнародні центри з рекреаційними функціями. Го­ловні ознаки світових міст, крім їх великої людності, - спеціалізація в галузі фінансово-управлінських операцій та ділових послуг, концент­рація різних штаб-квартир та ін.

Теорія "загальної рівноваги" - теорія регіональної економіки, яка розглядає економічний простір як гомеостатичну систему, що прагне до рівноваги в розміщенні, виробництві й розподілі продукції при будь-якому її "збуренні" з боку гетерогенних факторів, причому осно­вною рушійною силою такої системи є закони ринку, вільна конкурен­ція виробників.

Територіально-виробничий комплекс - взаємопов'язане і взаємобумовлене поєднання галузей виробництва на певній території, час­тина господарського комплексу країни або економічного району від­повідного рангу.

Фактори виробництва - економічні ресурси: земля, капітал, пра­ця, підприємницькі здібності, необхідні для виробництва товарів і по­слуг. У ринковій економіці управління потоками факторів здійсню­ється з допомогою ринків.

Фактори розміщення виробництва - сукупність необхідних і детермінованих відносин між об'єктом і місцем його розташування.

Агломераційна економія - зниження собівартості виробництва одиниці продукції внаслідок його територіальної концентрації в одно­му пункті (промисловому центрі, промисловому вузлі тощо). В регіо­нальній науці існує також поняття від'ємної агломераційної економії -збитки, зумовлені концентрацією виробництва у великих містах і аг­ломераціях населених пунктів внаслідок зростання вартості життя, цін на землю, транспортних витрат, а також витрат на попередження за­бруднення довкілля.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - макроекономічний показ­ник статистики народного господарства, який розраховується як суку­пна вартість кінцевої продукції підприємств, галузей матеріального виробництва і сфери послуг, що знаходяться на території країни. Він включає споживчі товари, валові приватні інвестиції, урядові закупівлі товарів і послуг. ВВП - сукупний доход, вироблений на території краї­ни, в т.ч. і тих підприємств, які належать іноземним власникам.

Відтворення населення - процес збереження в часі і просторі кон­кретно історичної міри даного населення, його кількості та якісного складу.

Виробничо-територіальні зв'язки - просторові відносини між ви­робничими підприємствами, об'єднаннями, а також між групами під­приємств і об'єднань, галузей виробництва в межах територіальних одиниць різного рангу (одиниць адміністративно-територіального по­ділу, економічних районів, країн, крупних регіонів і т.д.). Виробничо-територіальні зв'язки формуються в процесі розвитку географічного поділу праці. Включають обмін різноманітними видами сировини, па­лива, обладнання, напівфабрикатів, готових промислових виробів, сільськогосподарської продукції в процесі відтворення: проявляються головним чином у вигляді потоків вантажів між центрами виробництва і районами споживання.

Глобальність - географічний принцип, який вимагає обов'язко­вого співвідношення локальних, регіональних, національних, контине­нтальних і зональних та інших часткових проблем з їх світовим (гло­бальним) "фоном". Необхідність включення принципу глобальності в географічний метод викликана такими емпірично обґрунтованими фа­ктами: усі сучасні глобальні проблеми (енергетична, екологічна, демо­графічна, ресурсна) мають чітку географічну інтерпретацію, усі ці проблеми спочатку з'являються (і можуть спостерігатися) не на глоба­льному, а на більш низьких географічних рівнях - регіональному, ло­кальному.

Депресивні райони - райони, які в минулому одержали достатній економічний розвиток, а потім, в силу ряду причин (циклічної або структурної кризи, зміни економіко-географічного положення) втрати­ли стимул економічного розвитку і прийшли в занепад.

Диференціація просторова, географічна - різноманітність географічних явищ і об'єктів, яка про­являється в їх чергуванні, суміжності і поєднанні в просторі. Включає такі аспекти, як роздрібненість, нерівномірність, зональність, поляри­зація. Ґрунтується на генетичній неоднорідності території тією чи ін­шою мірою доповнену або посилену процесами її наступного розвитку і функціонування. В економічній і соціальній географії просторова диференціація знаходиться в тісному зв'язку з географічним поділом праці. Вона об'єднує в собі як процес (територіальне диференціюван­ня), так і стан - статичний вираз цього процесу.

Закрита економіка - економіка, яка не бере участі в міжнародній торгівлі.

Економічна інтеграція - узгоджений розвиток і взаємне допов­нення підприємств, галузей господарства, регіонів і держав в інтересах ефективнішого використання ресурсів і повнішого задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.

Економічно активне населення - частина населення, зайнята сус­пільно корисною діяльністю, яка приносить їм прибуток. До нього включаються не лише фактично працюючі, а й безробітні, які шукають оплачувану роботу.

Компенсаційна угода - договір купівлі-продажу, при якому вар­тість поставок імпортних товарів (як правило машин і устаткування) покривається експортом вироблених з їх допомогою товарів.

Конурбація - міська агло­мерація поліцентричного типу, тобто та, ядрами якої є декілька більш або менш однакових за розмірами і значущістю міст. Вона включає декілька агломерацій (3-5), які зрослися або розвиваються у тісному взаємозв'язку.

Кордони географічні - лінії (проекції на площині) або перехідні смуги, що розділяють сусідні просторові (географічні) утворення, які розрізняються між собою хоч би однією ознакою. За змістом географі­чні кордони характеризуються сутністю тих утворень, які вони розді­ляють. Це знаходить відображення в їх конкретному найменуванні (ландшафтні, політико-географічні та ін.). За формою бувають різкими (державні) або нерізкими (між природними зонами, сільськогосподар­ськими районами). Можуть бути контактними - що не створюють перешкод у зв'язках між суміжними територіями, чи бар'єрними або тими, що створюють такі перешкоди.

Локалізація - віднесення будь-якого географічного об'єкта до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища або процесу межами певної території або акваторії.

Попит - категорія, яка показує кількість продукту, який споживачі готові і в змозі купити за певною ціною із можливих протягом даного періоду цін. Попит визначається споживчими смаками, числом покуп­ців, доходами та іншими факторами.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) - сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається у їх сукупній споживчій вартості. Компоненти ПРП - мі­неральні, водні, земельні, лісові, фауністичні, природно-рекреаційні.

Ресурси територіальні - частина поверхні земного суходолу з притаманними їй природними, а також створеними в результаті люд­ської діяльності властивостями і ресурсами. Територіальні ресурси - особливий вид ресурсів, який характеризується протяжністю (пло­щею), особливостями географічного положення, певним типом приро­дного ландшафту, ступенем господарського освоєння, здатністю вико­нувати роль просторового базису діяльності суспільства.

Територіальна організація продуктивних сил (господарства) - динамічний стан розміщення продуктивних сил по території, що скла­дається з певних територіальних структур. Є складовою територіальної організації суспільства.

Територіальна організація суспільства - поєднання функціоную­чих територіальних структур (розміщення населення, виробництва, природокористування), об'єднаних структурами управління з метою здійснення відтворення життя суспільства. Охоплює питання, які сто­суються територіального поділу праці, розміщення продуктивних сил, розселення людей, взаємовідносин суспільства і природи, а також про­блеми регіональної соціально-економічної політики. Включає такі ка­тегорії, як адміністративно-територіальна організація держави, регіо­нальне управління виробництвом, формування територіальних органі­заційно-господарських утворень, визначення територіальних об'єктів управління, соціально-економічного районування, тощо.

Фактори розміщення виробництва - сукупність необхідних і де­термінованих відносин між об'єктом і місцем його розташування. У вартісній формі відображені у витратах виробництва та їх структурі, в натуральній формі - в питомих витратах на одиницю продукції. До факторів розміщення виробництва відносяться витрати на сировину, матеріали та напівфабрикати, паливо і енергію, робочу силу, основний капітал. Значення ринкового або споживчого фактора визначається затратами на транспортування продукції до місць її споживання, ви­тратами при перевезенні і в процесі збуту.

Форми суспільної організації виробництва - напрямки розвитку технологічних процесів опосереднені територією. До головних нале­жать - концентрація, комбінування, спеціалізація і кооперування.

Хінтерланд - територія, що в господарському відношенні тяжіє до будь-якого економічного центру; периферійна частина вузлового району. Термін уперше отримав поширення в Німе­ччині в сер. XXI ст. як зона тяжіння великого порту.

Закони розвитку технологій - еволюційний розвиток технологій передбачає поступове удосконалення вже розроблених і винайдених методик, інструментів, механізмів, технологічних ліній. Переважна більшість технологій у світі розвиваються еволюційно. Революційний розвиток технологій передбачає різкі її стрибки, які обумовлюють швидкий і якісно новий розвиток решти супутніх або залежних техно­логій на даному історичному етапі. До таких революційних технологій можна віднести винайдення парової машини, двигуна внутрішнього згоряння, використання енергії ланцюгової реакції, розробку мікро­процесорної техніки, винайдення лазера.

Інтегральні райони - по значенню близькі до економічних райо­нів, бо при виділенні їхніх меж враховується просторова диференціа­ція багатьох галузей, а також інші фактори, зокрема адміністративний

поділ.

Конкуренція - умови, коли кількість осіб або підприємств на ринку настільки велика, що поведінка кожного з них не впливає на рівень цін. Конкуренція - це суперництво між виробниками за кращі, еконо­мічно вигідніші умови виробництва і реалізації продукції.

Кордони - лінії, що фіксують однакові відношення до ядер суміж­них просторових одиниць. В залежності від характеру спостерігаємих явищ і від точності дослідження кордон може бути смугою, тобто мати другий територіальний вимір. Від цього походить уявлення про "ру­хомі" кордони, які підкреслюють об'єктивність географічних кордонів взагалі.

«Кристалізація» території - її ущільнення в певних осередках, яке відбувається завдяки випереджаючому розвитку окремих галузей, або покращенню економіко-географічного положення. В основі розви­тку таких осередків протягом XX століття лежали галузі важкої про­мисловості. В наш час - це галузі нематеріальної сфери, передусім, інформаційної та ринкової інфраструктури.

Локальний агропромисловий комплекс - сформоване на підставі інтеграції змісту і кордонів територіальне утворення, що поєднує сіль­ськогосподарські райони, типи використання земель, типи організації сільськогосподарської території, виробничі типи сільськогосподарсь­ких підприємств, сировинні зони тих підприємств харчової промисло­вості, що знаходяться в ядрах локальних АПК.

Політичний розвиток - процес, в ході якого в результаті взаємодії різних політичних сил відбуваються зміни в політичній поведінці, по­літичній культурі, в політичній системі суспільства.

Сегментація ринку - поділ ринку на окремі сегменти за певною ознакою (тип валюти, країна, регіон, галузь, однорідні групи спожива­чів, групи індивідуальних споживачів, які виділені за соціальними ознаками, платоспроможністю, мотивах, культурою та ін.). Сегмента­ція ринку сприяє цілеспрямованому здійсненню маркетингових заходів.

Сировинні зони підприємств харчової промисловості - умовні ареали, що формуються навколо молокозаводів, олійниць, цукрових заводів та інших підприємств, до складу яких входять сільськогоспо­дарські підприємства, що постачають свою продукцію на переробку. Можуть формуватись як на умовах контрактації (укладання угод), так і стихійно.

Спеціалізація господарства району - орієнтація господарства ра­йону на виробництво товарів і послуг для зовнішньо районного спо­живання. Передбачається, що продукція галузей спеціалізації під впливом природних, соціальних, економічних, історичних факторів і географічного положення району виробляється ефективно з народно­господарської точки зору. Передбачається, що район може споживати частку продукції своїх галузей спеціалізації.

Транспортно-географічне положення - одна з характеристик еко­номіко-географічного положення об'єкта, що виявляється в його від­ношенні до шляхів сполучення і транспортних вузлів, які є одними з головних факторів розвитку цього об'єкта через реалізацію різноманіт­них зв'язків, а також у транспортній доступності до інших географіч­них об'єктів, що впливають на його розвиток.

Унітарна держава - форма державного устрою, при якій терито­рія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (штатів, земель, тощо), а поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (департаменти, області, райони та ін.). В унітарній державі діє єдина для всієї держави конституція, єдина система органів влади, що ство­рює передумови для централізованого керівництва суспільними про­цесами, посилення впливу центральної влади на всій території держа­ви. Переважна більшість сучасних держав - унітарні (Франція, Італія, Іспанія, Японія, Польща, Угорщина, Албанія, Монголія, В'єтнам).

Ядра економічних районів - осередки господарського розвитку, з яких іде подальший розвиток району. Відповідають потужним агломе­раціям, загальні функції яких можуть мінятись з часом, але без втрати їхнього значення і впливу на суміжні території.

Галузі високої технології - галузі, які відзначаються високою наукомісткістю і складною технологією. їх виділяють в статистиці ООН. Сюди відносять електротехнічну і електронну промисловість, вироб­ництво промислових і наукових приладів, деякі галузі машинобуду­вання і хімічної промисловості, авіаракетну промисловість, виробниц­тво обчислювальної техніки.

Галузь господарства - сукупність підприємств і організацій, об'єд­наних спільністю функцій, які вони виконують в системі територіаль­ного поділу праці.

Диверсифікація : 1) роз­ширення номенклатури продукції, яке проводиться окремими підприємствами та їх об'єднаннями; 2) ускладнення галузевої структури гос­подарства.

Інновація (нововведення): 1) процес, орієнтова­ний на створення, розвиток, удосконалення і впровадження у вироб­ництво й управлінську діяльність нових ідей, технологій, виробів, ор­ганізаційних форм тощо; 2) нова ідея, технологія, продукція, організа­ційна форма, що впроваджується у виробництво або управлінську дія­льність.

Інформаційний сектор економіки - сукупність галузей господарс­тва, продуктом яких є інформаційний продукт або засіб його виробни­цтва. Входять: виробництво науково-технічної інформації, галузі її обробки, зберігання, передача, перетворення інформації, а також під­приємства, які випускають комп'ютери (знаряддя обробки інформації"). Інформація сьогодні розглядається як один з найважливіших ресурсів розвитку суспільства поряд з матеріальними, енергетичними і людсь­кими. Ринок інформації включає: освіту, наукові дослідження і розро­бки, засоби масової інформації і зв'язку, інформаційні машини і обла­днання, інформаційні послуги.

Матеріальне виробництво - умовне поєднання галузей, які виро­бляють продукцію у вигляді уречевлених предметів (машини, будин­ки, їжа, одежа та ін.).

Науково-технічна революція - корінний якісний переворот у про­дуктивних силах людства, викликаний перетворенням науки в безпо­середню продуктивну силу суспільства. Головні риси НТР - універса­льність, прискорення науково-технічних перетворень. Головні напря­ми НТР - електронізація, комплексна автоматизація, перебудова енер­гетичного господарства, виробництво нових матеріалів, прискорений розвиток біотехнології, освоєння космосу.

Наукомісткі галузі економіки - ті, в яких обсяг витрат на НДДКР перевищує 2% обсягу умовно-чистої продукції галузі. До них належать -мікроелектроніка, виробництво ЕОМ, робототехніка, наукове прила­добудування, авіракетно-космічна техніка, хімічна промисловість (по­лімери, композити) хімічних матеріалів для електроніки (рідких крис­талів, особливо чистих речовин, високоміцної кераміки, тощо).

Нематеріальне виробництво - умовне поєднання галузей, які ви­робляють продукцію у вигляді неуречевлених предметів, зокрема по­слуг (медицина, культура, освіта, та ін.).

Постіндустріальний розвиток - етап розвитку продуктивних сил суспільства, при якому рівень економічного розвитку країни буде ви­значатись не за роллю в світовому промисловому виробництві, а за місцем даної країни в виконанні світових управлінсько-інформаційно-технологічних функцій.

Агроекосистеми - нестала система агроценопопуляцій культиво­ваних рослин на оброблюваних ґрунтах. Має певний склад, структуру і режим, які підтримуються і регулюються людиною. При відсутності контролю з боку людини поступово втрачає свої властивості.

Лгроландшафт - структурно видозмінений природний ландшафт, в якому відповідальність за речовинно-енергетичний обмін живих ор­ганізмів бере на себе людина.

Адміністративно-територіальна одиниця - частина території держави з певним правовим статусом (республіка, край, округ, об­ласть, район, штат, департамент, провінція, графство, місто, селище, село тощо), у межах якої утворюються і діють місцеві органи держав­ного управління і самоврядування.

Адміністративно-територіальний устрій - поділ території краї­ни на окремі частини - адміністративно-територіальні одиниці (краї, області, провінції, штати, департаменти, губернії, волості, райони та ін.), на основі якого створюються і діють органи державної влади і управління на місцях. Адміністративно-територіальний устрій будь-якої держави зумовлений її соціальною природою, традиціями істори­чного розвитку, завданням і метою органів влади. Останнє робить мо­жливим довільну зміну існуючого устрою, виходячи з інтересів пану­ючих соціальних сил або потреб для досягнення оптимальної і ефекти­вної організації і функціонування соціально-політичного і господарсь­кого механізму держави.

Ареал - територія або акваторія, в межах якої поширений вид або інша таксономічна група рослин чи тварин. Індивідуальний ареал -ділянка, біотоп, зайнятий сім'єю тварин, іноді однією особиною. Має межі і в більшості випадків охороняється від інших особин того самого виду.

Баланс речовини та енергії - співвідношення кількості речовини, енергії, що надходить в екосистему, (геосистему, ландшафт тощо), трансформується й виходить за її межі. Напр., баланс органічних речо­вин. Баланс окремих елементів використовується при аналізі хімічного забруднення середовища.

Біомаса - виражена в одиницях маси або енергії кількість речови­ни живих організмів (популяцій, видів, групи видів, окремих живих компонентів екосистем, угруповань в цілому), що припадає на одини­цю площі або об'єму (напр., г/м² або г/м³). Визначається для сирого, або сухого стану. Кількість та інтенсивність її збільшення характери­зують біологічну продуктивність виду, угруповання або екосистеми. Вивчення закономірностей географічного розподілу і продукування біомаси має велике значення для розв'язання питань раціонального використання біологічної продуктивності й охорони біосфери Землі.

Біота - історично складена сукупність рослин і тварин, об'єднаних загальною областю поширення. На відміну від біоценозу, види, що вхо­дять до складу біоти, не завжди мають екологічні зв'язки. Але в багатьох випадках одну й ту саму сукупність організмів можна розглядати і як біоту (з позицій біогеографії) і як біоценоз (з позицій екології).

Генофонд культурних рослин - спадкові властивості культурних рослин, які зберігаються в їхньому насінні. Географічно первинний генофонд сучасних культурних рослин зосереджений в окремих регіо­нах світу (Південна Азія, Центральна Америка, Середземномор'я). Почав "розповзатись" від первинної локалізації внаслідок сільськогос­подарської діяльності людини. Значний внесок в дослідження генофо­нду культурних рослин зроблено М.І. Вавіловим.

Екотоп - сукупність абіотичних умов (сонячне світло, тепло, мате­ринська порода, повітря, вода, ґрунт та ін.) даного місцезнаходження.

Ерозія ґрунтів - процес руйнування гірських порід, ґрунтів чи будь-яких інших утворень із зміною властивостей і цілісності їх поверхні, як правило, супроводжується перенесенням часток з одного місця в інше. Причини ерозії - вода (водна ерозія), вітер (вітрова ерозія або дефляція), забруднення середовища (хімічне і фізичне), вплив біогенних агентів (витоптування, тощо). Ерозія на полях знач­ною мірою залежить від агротехніки обробку ґрунту. Ерозія - один з основних факторів формування й змін рельєфу.

Інтенсивне землеробство - система агротехнічних заходів і при­йомів, спрямована на значне підвищення продуктивності рослин­ництва (сівозміни, добрива, селекція рослин та ін.).

Картографічний метод - науковий метод, який використовує картографічні зображення різноманітних явищ і процесів, що відбуваються на земній поверхні. Має значні аналітичні можливості за рахунок використання картометрії (визначення по картах координат точок, довжин ліній, кутів, площ), а також аналізу просторових явищ з використанням методології географічних досліджень. Останнім часом картометричний метод значно збагатився завдяки розробці і використанню геоінформаційних систем.

Консументи - споживачі органічної речовини в екосистемі. Це всі тварини, частина мікроорганізмів, паразитичні та комахоїдні рослини.

Контурно-меліоративна організація сільськогосподарської тери­торії - така організація території сільськогосподарських підприємств, при якій контури окремих полів сівозмін намагаються максимально "вписати" в рельєф. Це значною мірою гальмує ерозійні процеси і зберігає природну родючість ґрунтів.

Мінералізація - процес перетворення органічних речовин (решток рослин і тварин) у мінеральні, що відбувається за допомогою мікро­організмів.

Мінімальний обробіток ґрунту - система агротехнічних засобів і прийомів, спрямована на мінімальне порушення фізичного, хімічного стану ґрунтів та збереження їхньої природної родючості. Одна з різно­видів - безорна система обробки, в якій застосовуються плоскорізи, кротувачі та інше знаряддя, обробка ґрунту, яка не відриває верхній родючій шар ґрунту від материнської породи.

Мішаний посів - використання в рослинництві природного прин­ципу видового різноманіття в екосистемах. У практиці рослинництва використовується переважно в регіонах із значним біокліматичним потенціалом, де можливе отримання декількох врожаїв за сезон.

Монокультура - зменшення рослинного видового різноманіття в агроекосистемах.

Організація сільськогосподарської території - закономірне спо­лучення ріллі, природних кормових угідь та багаторічних насаджень в межах агроландшафтів, яке походить від ландшафтного різноманіття.

Принцип "демократичного централізму” - принцип підпорядку­вання нижчих інстанцій та організацій вищим.

Природна екосистема - екологічна система - функціональна природна система, утворена живими організмами та їх середовищем існування. Екосистему в межах одного біоценозу називають біогео­ценозом.

Продуценти - автотрофні (ті, що використовують фотосинтез) та хемотрофні (ті, що використовують хімічні реакції) організми, які синтезують з неорганічних сполук органічні речовини з викорис­танням сонячної енергії або енергії, що виділяється під час хімічних реакцій. Це - вищі рослини, водорості та бактерії.

Редуценти - організми, які перетворюють в процесі своєї життє­діяльності складні органічні речовини в прості неорганічні сполуки, завершуючи таким чином повернення їх їз сфери біоти в абіотичний блок біоценотичного середовища або в зовнішнє середовище. До цієї групи належать головним чином бактерії і гриби.

Речовинно-енергетичний обмін - (метаболізм) процес надход­ження речовин і енергії з зовнішнього середовища й перетворення їх на складові компоненти організму та виведення з нього кінцевих продуктів життєдіяльності; основна ознака життя. Завдяки цьому обміну забезпечуються всі прояви життя - ріст, розмноження, рухо­мість, подразливість, сталість внутрішнього середовища організму, пристосування до різних функціональних станів та умов існування.

Саморегуляція - автоматичне підтримання сталого стану в біологі­чних системах; здатність природних систем до відновлення внутрішніх властивостей після будь-якого природного або антропогенного впливу. Базується на принципі зворотного зв'язку окремих підсистем і еколо­гічних компонентів, що складають природну систему.

Сівозміни - встановлене на полях сільськогосподарського підпри­ємства правильне чередування сільськогосподарських культур на ос­нові планового очікування виробництва продукції з урахуванням орга­нізаційних, агротехнічних вимог та природних умов району. Технічні сівозміни - чередування посівів сільськогосподарських рослин, що повторюється. Для впровадження сівозміни земельна площа сільсько­господарського підприємства розбивається на декілька полів. На них рослини змінюють одна одну в наміченій послідовності, повертаючись на колишнє місце через встановлений певною сівозміною проміжок років.

Сільськогосподарські райони - території в межах землеробсько освоєних регіонів світу відносно однорідні за сполученням типів використання земель, типів сільськогосподарської організації території та виробничих типів сільськогосподарських підприємств.

Фуражні культури - ті, що використовуються як корм для сільсь­когосподарських тварин: ячмінь, овес, кормовий буряк, стебла кукуру­дзи та соняшника, гарбуз та ін.

Асоціація - добровільне об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб з метою взаємного співробітництва при збереженні самостійності і незалежності її членів.

Державний бюджет - кошторис доходів і витрат держави на пев­ний період часу, найчастіше на рік, складений з вказанням джерел надходження державних доходів і напрямків, каналів витрати коштів.

Економетрія - частина економічної науки, що займається розроб­кою і застосуванням математичних і передусім економіко-статистичних методів аналізу економічних процесів, обробкою статистичної економічної інформації.

Збалансованість - стан бюджетів господарської системи підпри­ємства, регіону, держави, при якому доходи і витрати врівноважені або близькі до рівноваги.

Інновації - нововведення в галузі техніки, технології, організації праці і управління, що базуються на використанні досягнень науки та передового досвіду, а також використання цих новацій в різноманіт­них сферах діяльності.

Інтелектуальний капітал - капітал, втілений в знаннях, вміннях, досвіді, кваліфікації людей. Віддача такого капіталу має місце у вигля­ді якості і продуктивності праці робітників.

Лізінг - довгострокова оренда (від 6 місяців до декількох років) машин, обладнання, транспортних засобів, будівель виробничого при­значення, яка передбачає можливість їх наступного викупу орендарем.

Обмін - дуже поширена економічна операція, одна з стадій відтворювального циклу, яка полягає в тому, що одна особа передає іншій річ, товар, послугу і отримує натомість гроші або іншу річ.

Портфельні інвестиції - фінансові капіталовкладення, що фор­муються у вигляді портфелю цінних паперів. Також невеликі за розмі­ром інвестиції, які не можуть забезпечити їх власникам контроль над підприємством.

Регіональна політика - частина економічної політики країни, пов'язана з розвитком регіонів, використанням регіональних ресурсів, наданням допомоги депресивним регіонам, вирівнюванням показників рівня життя, доходів населення в різних регіонах.

Рентабельність - ефективність, прибутковість підприємства або підприємницької діяльності. Кількісно обраховується як частка від поділу прибутку на видатки, витрати ресурсів, що забезпечують отри­мання прибутку.

Ринкові відносини - економічні відносини, що складаються між виробниками, продавцями, покупцями товарів та послуг, органами державного та муніципального управління в умовах ринкової орієнта­ції на вигоду, економічної незалежності господарюючих суб'єктів, ринкового ціноутворення, конкуренції.

Соціальна група - сукупність людей, громадян, згрупованих за ознаками спільності інтересів, видів діяльності, місця проживання, історичної спільності, єдності поглядів.

Структура - економіки, виробництва, споживання, капіталу, цін - поділ економіки, економічного об'єкта або економічної категорії на складові частини за певними ознаками, встановлення взаємозв'язків між цими складовими частинами; склад, будова економічного об'єкта.

Суспільний поділ праці - диференціація, спеціалізація трудової ді­яльності, що приводить до виділення і здійснення різноманітних її видів.

Управління - свідомий цілеспрямований вплив з боку суб'єктів, органів на людей та економічні об'єкти, що здійснюється з метою спрямувати їх дії і отримати бажані результати

Фондовіддача - швидкість, з якою окупаються первинні капітало­вкладення.

Якість життя - узагальнююча соціально-економічна категорія, включає в себе не лише рівень споживання матеріальних благ і послуг (рівень життя), а й задоволення духовних потреб, здоров'я, тривалість життя, умови навколишнього середовища, морально-психологічний клімат, душевний комфорт.

Відкрите суспільство - суспільство з відкритою економікою, в якому принцип демократизму перенесено в економічну і соціальну систему. Яскравою ознакою відкритості є "прозорість" економіки, ін­формації, кордонів.

Депресивні території - регіони всередині країни, які в силу різних причин відстають в своєму економічному, соціальному, інформацій­ному розвитку від інших більш розвинутих регіонів.

Децентралізація управління - передача функцій управління від центральних органів влади місцевим органам, розширення кола повно­важень нижніх рівнів органів управління.