2. Документована інформація.

Згідно із ст. 27 Закону України “Про інформацію” під документом (документованою інформацією) розуміється передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

В цій самій статті документи поділяються на первинні та вторинні. Під первинним документом розуміється документ, який містить в собі вихідну інформацію. Вторинний документ – це документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної обробки та іншої переробки одного або декількох документів.

В науковій літературі документована інформація розділяється на такі види:

- інформація як результат творчості (наукові і літературні твори, винаходи, відкриття, секрети виробництва);

- інформація, що надається обов’язково, тобто документована інформація, яка готується юридичними і фізичними особами у порядку звітності про власну діяльність і надається ними уповноваженим органам і організаціям, а також обов’язкові екземпляри документів;

- документована інформація про громадян (персональні дані), яка готується і надається кожним про себе при реалізації своїх прав і виконанні обов’язків;

- офіційна документована інформація, що готується і розповсюджується органами державної влади і місцевого самоврядування, судовими органами, суспільними об’єднаннями відповідно до їх компетенції;

- масова інформація, що містить повідомлення інформаційного характеру, яка готується і розповсюджується ЗМІ з метою інформування населення, у тому числі, реклама діяльності фізичних і юридичних осіб щодо вироблених продуктів та можливих послуг, які можуть бути запропоновані споживачам;

- інформація про вибори і референдуми;

- інша створювана вихідна і похідна інформація.

В процесі творчості може створюватися така документована інформація:

- літературні і наукові твори;

- патенти на винаходи і промислові зразки, свідоцтва на корисні моделі;

• документи, що містять секрети виробництва і науки (ноу-хау).

Документована інформація, що надається обов’язково (обов’язкові контрольні екземпляри документів, облікова, статистична, податкова, реєстраційна та інша такого типу інформація) створюється юридичними і фізичними особами в порядку звітності і спрямовується в обов’язковому порядку різним органам і організаціям відповідно до чинного законодавства. Так, звітність про фінансову діяльність надається засновникам, учасникам юридичної особи, органам державної статистики, податковим органам; відомості про нарахуваннях на заробітну плату і інших виплатах – у відповідні фонди тощо.

Інформація про громадян (персональні дані) створюється самими громадянами в їх повсякденній діяльності, в тому числі пов’язаної з реалізацією прав і свобод і виконанням обов’язків (наприклад, військового обов’язку), і подається як відомості про себе (персональні дані) різним суб’єктам.

Офіційна документована інформація створюється органами державної влади і місцевого самоврядування, судовими органами, суспільними об’єднаннями відповідно до їх статусу і у порядку реалізації покладених на них функцій. Це закони, судові рішення, інші тексти законодавчого, адміністративного і судового характеру. Згідно ст. 10 Закону України “Про авторське право і суміжні права” офіційні документи (закони, судові рішення, інші тексти законодавчого, адміністративного і судового характеру), а також їх офіційні переклади не є предметом авторського права.

Документована інформація у вигляді офіційних документів, які не містять інформацію з обмеженим доступом, розповсюджуються вільно. Виключення складає інформація, що стосується громадян (наприклад, судові рішення, персональні дані), яка розповсюджується тільки відповідно до чинного законодавства.

Поняття “документована інформація” тісно пов’язане з поняттям “інформаційний продукт (продукція)”. У вітчизняному законодавстві сьогодні існує два визначення інформаційного продукту.

У ст. 1 Закону України “Про Національну програму інформатизації” законодавець визначає інформаційний продукт як документовану інформацію, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів.

У ст. 40 Закону України “Про інформацію” під інформаційною продукцією законодавець розуміє матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій.

Поняття інформаційного продукту як продукту, головне призначення якого є задоволення потреб користувачів, введене на законодавчому рівні, визначає інформацію як товар.

Загальновідомий вислів Б. Гейтса “Хто володіє інформацією, той володіє світом” не є перебільшенням. Інформація завжди високо цінувалася і завжди була ціннім товаром. Особливо цінним товаром є інформація у сучасному світі, сучасному інформаційному суспільстві, одною з визначним рис якого є існування потужного ринку інформаційних систем та технологій.