2. Свобода масової інформації та її обмеження.

Свобода масової інформації вважається головним принципом функціонування друкованих ЗМІ, радіо, телебачення в правовій державі. Вона є обов’язковим елементом демократії та необхідною умовою забезпечення політичної та культурної різноманітності у суспільстві.

Свобода масової інформації є однією з важливих гарантій інформаційної безпеки, так як вона забезпечує доступ громадян до всебічної та достовірної інформації, захищає людину і суспільство від впливу недостовірної інформації, стимулює накопичення, оновлення та розповсюдження інформації у суспільстві.

Існує велика кількість визначень свободи преси, що були розроблені за останні чотири століття, однак елемент самостійності, незалежності преси проглядається в будь-якій з цих концепцій, з яких би позицій вона ні викладалася.

Відповідно до ліберальної доктрини, що спирається на філософію природного права, преса, насамперед, не повинна знаходитися в залежності від держави. Велику роль грала також теза про приватнопідприємницький характер свободи преси. Вільяму Пітеру Гамільтону з “WALL STREET JORNAL” приписується виклад доктрини, що став класичним: “Газета є приватним підприємством, яке абсолютно нічого не повинно публіці, а публіка не надає газеті ніяких особливих прав. Газету, отже, не хвилюють ніякі суспільні інтереси. Вона безумовно є власністю власника, що продає зроблений товар на свій власний страх і ризик”.

На зміну ліберальної теорії свободи друку прийшла доктрина соціальної відповідальності. Для неї важливо, щоб існувала вільна і відповідальна преса, яка розуміє необхідність охорони інтересів як громадян, так і суспільства.

Радянська доктрина розглядала питання про свободу преси винятково з “класових позицій”. Так, Конституція СРСР 1977 р. гарантувала свободу преси поряд зі свободою слова, зборів, мітингів, вуличних процесій і демонстрацій - винятково “відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення і розвитку соціалістичного ладу” (ст. 50).

Перша спроба законодавчого визначення правового змісту свободи масової інформації була започаткована в Законі СРСР про пресу, ст. 1 якого говорила: “Преса й інші засоби масової інформації вільні. Свобода слова і свобода друку, гарантовані громадянам Конституцією СРСР, означають право висловлення думок і переконань, пошуку, вибору, одержання і поширення інформації й ідей у будь-яких формах, включаючи пресу й інші засоби масової інформації. Цензура масової інформації не допускається”.

Сьогодні в Україні свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до Закону “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації.

Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв'ю.