II. Практикум

Завдання 1

Ознайомтеся з інформацією про метод педагогічного тестування. Систематизуйте умови його ефективного використання з метою ви­вчення психологічних та психофізіологічних передумов готовності дітей до навчальної діяльності.

Запропонуйте тести, спрямовані на визначення готовності дітей до навчання.

Методики педагогічної діагностики

Один з найбільш складних етапів діагностично-корекційної роботи - це вибір методу дослідження. На етапі фронтального вивчення як основний метод діагностики шкільної зрілості дітей найбільш доцільно використовувати метод педагогічного тестування. Цей метод дозволяє за короткий час продіагностувати всіх дітей, що ходять до школи, за таким важливим показником їхньої шкільної зрілості, як сформованість психологічних та психофізіологічних передумов навчальної діяльності.

Завдання побудовані таким чином, що, пропонуючи дитині звичну і доступну для неї діяльність (малювання, розфарбовування), вони в сукупності дозволяють виявити актуальний рівень розвитку всіх най­більш значущих передумов навчальної діяльності: регуляторно-динамічних (чи розуміє дитина поставлене перед нею завдання, чи

може самостійно відповідно до завдання вибрати потрібні засоби дія­льності, спланувати її, перевірити результат, знайти і виправити поми­лки); інтелектуально-перцептивних (чи здатна дитина адекватно сприйняти інформацію, відокремити в ній головне від другорядного, виділити закономірності, здійснити дії класифікації й узагальнення); психофізіологічних (наскільки розвинута в дитини дрібна моторика руки, кінестетична чутливість, комбінатика, координація в системі «око-рука»). Кожне завдання супроводжується описом його призначення, умов виконання, якісною характеристикою типових рівнів виконання, що слугують критеріями оцінки. Передбачена методикою єдина систе­ма оцінювання за чотирьохрівневою шкалою дозволяє здійснювати порівняльний аналіз якості виконання кожного окремого завдання, ви­являючи сильні і слабкі сторони в конкретних учнів. Вважаємо важли­вим звернути увагу на процедуру виконання діагностичних завдань. Не слід пропонувати їх одночасно, треба відвести на виконання завдань кілька днів. У програму одного заняття не рекомендується включати більше одного, максимум двох діагностичних завдань. Пропонуючи діагностичні завдання дітям, педагог у жодному разі не повинен під­креслювати їх винятковість. Завдання діти виконують самостійно.

Підсумки фронтального вивчення дітей знаходять висвітлення в зведеній таблиці. Загальна оцінка результатів виконання дитиною всіх діагностичних завдань виражається через середній бал. Діти, що на­брали середній бал від 3,1 до 4, потребують корекційної допомоги, вимагають до себе особливої уваги. Ці діти виділяються також на предмет їх подальшого індивідуального вивчення. У графі таблиці «Висновок» напроти прізвищ цих дітей робиться позначка «Рекомен­дований для індивідуального вивчення».

Схема обліку результатів виконання дітьми діагностичних за­вдань

№

Прізвише, ім’я вихованця

Результати виконання діагностичних завдань

Середній бал

Висновок

№

1

№

2

№

3

№

4

№

5

№

6

№

7

Виконання діагностичних завдань як метод визначення готовності

до шкільного навчання використовується й у процесі індивідуального вивчення. У цьому випадку завдання органічно вбудовуються в бесіду

з дитиною.

Завдання 2

Визначте цілі спостереження під час:

• навчальної роботи учнів на уроці;

• самостійного виконання учнями навчальних завдань;

• спілкування з людьми (мова як засіб спілкування і характер спілкування);

• позаурочної діяльності учнів;

• поведінки в неформальних обставинах.

Завдання З

Прочитайте анкету для батьків. Яким чином педагог зможе викорис­тати отриману від батьків інформацію в навчально-виховному про­цесі? Доповніть анкету питаннями, які ви вважаєте суттєвими для ефективної організації корекційно-розвивального навчання дітей?

Найбільш зручною формою організації спостережень батьків може

стати адресована їм анкета. У залежності від того, які форми корекцій-но-розвивальної освіти будуть використані школою, вступні слова цієї анкети, звертання до батьків, можуть виглядати по-різному. Але осно­вний її зміст - питання, що спрямовують спостереження, будуть одна­ковими. Наведемо текст анкети для батьків, що сьогодні широко вико­ристовується в школах, які практикують створення класів компенсації для дітей групи ризику з першого навчального року.

Анкета для батьків майбутніх першокласників

Шановні батьки!

Цього року в нашій школі серед перших класів відкривається клас адаптації - клас здоров'я. Навчальна програма, за якою буде вестися навчання, така, як і у всіх інших класах, але кількість учнів буде мен­шою: 9-12 осіб. Це діти, які через слабке здоров'я потребують особли­вої уваги педагога і лікаря. Маємо на меті -допомогти цим дітям звик­нути до шкільних умов і шкільного ритму, забезпечити їм необхідний медичний догляд, своєчасну педагогічну і медичну допомогу. Клас буде існувати протягом усіх років початкового навчання. Комплекту­вання класу з урахуванням медичних показників буде проводитися шкільними педагогічними комісіями. Просимо допомогти роботі комісії і якомога більш об'єктивно відповісти на такі питання:

1. Обтяжуючі обставини в дошкільному періоді розвитку дитини (важкі пологи, травми, часті захворювання).

2. Скільки разів і чим хворіла ваша дитина в минулому році? (Укажіть конкретно).

3. Хронічні захворювання, відхилення в органах зору, слуху, де­фекти мови, інші особливості. (Укажіть конкретно)

4. Ознаки дитячої нервовості (рухове розгальмування або, напро­ти, загальмованість, схильність до занепокоєння, хвилювання, підви­щена дратівливість, необґрунтовані страхи, неспокійний сон, слізли­вість). Підкресліть відповідну(і) ознаку(и), укажіть, як часто вона(вони) виявляється(ються).

5. Чи вміє дитина бути уважною, коли слухає читання, дивиться телевізор? (Підкресліть потрібне)

Так; скоріше так, не завжди; скоріше ні, ніж так; ні.

6. Чи добре розвинута в дитини рука? Чи вміє вона малювати, лі­- пити, працювати ножицями, вишивати, писати друкованими літерами, чи може малювати візерунки? Чи може сама зав'язувати шнурки, защі- бати ґудзика? (Підкресліть потрібне)

Так; скоріше так, не завжди; скоріше ні, ніж так; ні.

7. Як швидко втомлюється дитина в процесі роботи, чи посидю­- ща? (Підкресліть потрібне)

Може працювати довго (більше ЗО хвилин), навіть якщо не дуже подобається; може довго займатися тільки тим, що подобається; на­віть якщо справа подобається, займатися довго не може, непосидюща.

8. Чи володіє дитина навичками самообслуговування ( чи може сама вдягатися, роздягатися, зберігати охайний вигляд)? Чи навчена збирати свої книжки, речі? (Підкресліть потрібне)

Так; скоріше так, не завжди; скоріше ні, ніж так; ні.

9. Чи можна сказати, що вона досить відповідальна? ( Не забуває постійно про доручення, намагається вчасно виконати їх) (Підкресліть потрібне)

Так; скоріше так, не завжди; скоріше ні, ніж так; ні.

10. Чи вміє дитина поводитися? Чи засвоїв правила поведінки в громадських місцях? (Підкресліть потрібне)

Так; скоріше так, не завжди; скоріше ні, ніж так; ні.

11. Чи уміє вона кататися на лижах, ковзанах, на велосипеді? Чи можете ви назвати її спритною? (Підкресліть потрібне)

Так; скоріше так, не завжди; скоріше ні, ніж так; ні.

12. Чи хоче йти до школи? (Підкресліть потрібне) Так; скоріше так, скоріше ні, ніж так; ні.

Що дитину більше приваблює: шкільна атрибутика (форма, порт­фель, статус школяра), можливість учитися читати, писати? (Підкрес­літь потрібне)

13. Чи вважаєте Ви її добре підготовленою до шкільного навчання? (Підкресліть потрібне)

Так; скоріше так, скоріше ні, ніж так; ні.

Завдання 4 Складіть перелік питань для діагностичної бесіди з батьками, дити­ною, які допомогли б учителеві налагодити контакт, з'ясувати готов­ність дитини до навчання. Пам'ятайте, що бесіда не повинна бути схожа на допит.

Завдання 5

З'ясуйте, у чому полягає сутність нижче поданого експерименту.

Орієнтуючись на цей зразок, розробіть аналогічні завдання зі свого предмету для учнів середніх класів.

Навчальний експеримент як метод вивчення дитини полягає в процедурі індивідуальної співбесіди. Суть цього методу в тому, що дитині пропонується для самостійного виконання ряд завдань, а якщо вона не справляється з ними, їй надається необхідна допомога. Така організація діяльності має дві мети. Перша - допомогти дитині справи­тися з завданням, друга - виявити, наскільки чутливою вона є до до­помоги, чи приймає, засвоює її, чи може під впливом наданої допомоги сама знайти помилки, яких припустилася, і виправити їх. Сприйняття дитиною допомоги, здатність засвоювати її є прогностично значущими показником її потенційних навчальних можливостей, рівня навченості. Надання допомоги відбувається за принципом від мінімуму до макси­муму. Відповідно до цього принципу послідовно включаються три види допомоги: стимулююча, спрямовуюча і навчальна. Кожна з них перед­бачає різні ступінь і якість утручання педагога в роботу дитини.

Стимулююча допомога. Необхідність у такій допомозі виникає то­ді, коли дитина не включається в роботу після отримання завдання або коли робота завершена, але її виконано неправильно. У першому ви­падку вчитель допомагає дитині організуватися, мобілізувати увагу, підбадьорює її, заспокоює, вселяючи впевненість у можливість впора­тися із завданням. Учитель запитує в дитини, чи зрозуміла вона за­вдання, і якщо виявляється, що ні, повторно роз'яснює його. В другому випадку учитель указує на наявність помилки в роботі і необхідність перевірки запропонованого рішення.

Спрямовуюча допомога. Даний вид допомоги повинен бути перед­бачений для випадків, коли виникають утруднення у визначенні засо­бів, способів діяльності, плануванні - у визначенні першого кроку і на­ступних дій. Ці утруднення можуть бути виявлені ним у процесі роботи (в цьому випадку дитина повідомляє про свої труднощі вчителеві: не знаю, як почати; що робити далі?) або вже після того, як роботу закін­чено, але зроблена вона неправильно. В обох випадках педагог прямо або опосередковано спрямовує дитину на правильний шлях, допома­гає їй зробити перший крок, спланувати дії.

Навчальна допомога. Необхідність навчальної допомоги виникає у тих випадках, коли інші її види виявляються недостатніми, коли треба безпосередньо вказати або показати, що і як слід робити для того, щоб розв'язати запропоновану задачу або виправити помилку, якої припус­тилися. Особливе діагностичне значення має ступінь засвоєння допо­моги, що слугує головним критерієм для диференціації дітей групи ризику і дітей з більш глибокими формами психічного недорозвинення. У навчальний експеримент можна перетворити виконання будь-якого діагностичного завдання. Як приклад наведемо опис завдання.

Завдання 6

Малюнок з безглуздими ситуаціями - «нісенітниця». Мета завдання. Виявити дітей зі значними порушеннями пізнава­льної діяльності.

Організація роботи. Для роботи заздалегідь готується малюнок. Інструкція. Учневі пропонується уважно розглянути малюнок. Через ЗО сек. педагог запитує: «Розглянув?» Якщо відповідь негативна або невизначена, дається ще час. Якщо відповідь стверджувальна; про­понується розповісти, що намальовано. У випадку утруднення дити­ні надається допомога. Допомога може бути:

Стимулююча. Педагог допомагає учневі почати відповідати, пере­бороти можливу невпевненість. Він підбадьорює дитину, ставить запитання, які спонукають до відповіді, виявляє своє позитивне ста­влення до висловлювань учня: «Чи сподобався тобі малюнок?», «Що сподобалося?»

Спрямовуюча. Якщо питань, які спонукають, виявляється недостат­ньо, щоб викликати активність дитини, ставлять прямі запитання: «Чи смішний цей малюнок? Що в ньому смішного?». Навчальна. Разом з дитиною педагог розглядає якийсь фрагмент малюнку і виявляє його безглуздість: «Подивися, що тут намальо­вано», «А таке може бути в житті?», «Тобі не здається, що тут щось переплутано?», «А ще тут є що-небудь незвичайне?». Під час оцінювання виконання завдання враховуються:

а) включення дитини в роботу, зосередженість, самостійність;

б) розуміння й оцінка ситуації у цілому;

в) планомірність опису малюнку;

г) характер словесних висловлювань, Оцінка дитини:

1-й рівень - дитина відразу включається до роботи. Правильно оці­нює ситуацію у цілому: «Отут усе переплутано», «Плутанина якась». Доводить зроблене узагальнення на основі аналізу конкретних фра­гментів, фрагменти аналізує у визначеному порядку (зверху вниз або зліва направо). У роботі зосереджена, самостійна. Висловлю­вання ємні і змістовні.

2-й рівень - ситуація оцінюється правильно, але рівень організова­ності, самостійності недостатній. У ході виконання завдання дитина потребує стимулюючої допомоги. При описі малюнку фрагменти ви­діляються хаотично, описується те, на що впало око. Дитина часто відчуває утруднення в пошуку потрібних слів.

3-й рівень - оцінити правильно й узагальнено ситуацію дитина сама не може. її погляд довго блукає по малюнку. Щоб учень почав від­повідати, необхідна спрямовуюча допомога педагога. Засвоєний за допомогою вчителя спосіб аналізу застосовується при описі, оцінці інших фрагментів, але робота йде в'яло. Активність дитини весь час треба стимулювати.

4-й рівень - дати правильну оцінку ситуації дитина не може. Стиму­-

люючу, спрямовуючу допомогу не сприймає. Зразок аналізу, даний

педагогом, не засвоює, не може перенести його в нову ситуацію, за-

стасувати при аналізі інших фрагментів.

До дітей, що показали 3-4-й рівні, педагогу необхідно виявити під­вищену увагу.

Завдання 7

Ознайомтесь з сутністю методу аналізу медичної документації і ви­значте основні параметри, на які має звертати увагу педагог для ор­ганізації корекційно-розвивального навчання дітей групи ризику.

Аналіз медичної документації дитини. Перед вступом до школи всіх майбутніх першокласників оглядають фахівці-медики: офтальмо­лог, отоларинголог, дерматолог, стоматолог, хірург, педіатр, невропа­толог або дитячий психіатр. їхні висновки про стан здоров'я дітей, про наявність відхилень у системах і функціях організму знаходять висвіт­лення в зазначеній формі. Направлення до загальноосвітньої школи одержують лише ті діти, у стані здоров'я яких не виявлено великих відхилень. Увага членів шкільного консиліуму повинна зосередитися на зафіксованих у формі №26 даних про незначні порушення в стані здоров'я, які не є протипоказанням для навчання в загальноосвітній школі. Сюди відносяться, насамперед, відомості про можливі хронічні захворювання внутрішніх органів, невеликі дефекти зору, слуху, пору­шення в будові і функціях лор-органів (поліпи, тонзиліти), опорно-рухової системи (порушення постави, ходи), збільшення щитовидної залози, ожиріння й ін. Що стосується записів невропатолога або дитя­чого психіатра, то відомості у медичній документації про наявність астеноневротичного або астеновегетативного синдромів, вегето-судинної дистонії, психосоціальної занедбаності, затримок у психічно­му розвитку або психофізичний інфантилізм не можуть бути протипо­казанням для навчання в загальноосвітній школі. Однак ці вказівки повинні розглядатися як можлива передумова адаптаційних труднощів дитини, її відставання в навчанні.

Завдання 8

Звернувшись до матеріалу лекції "Корекцій но-розвивальна освіта у сучасній педагогічній практиці", дайте відповіді на такі питання: Які існують типи ставлення учнів до навчання і чим вони характери­зуються?

За допомогою яких діагностичних прийомів необхідно вивчати мо­тивацію навчання?

Запропонуйте завдання зі свого предмету, які б передбачали для учнів певні ситуації вибору (репродуктивні - проблемні, декілька способів рішення тощо), за допомогою яких можна вивчити характер мотивації навчання.

Вивчення особистісних особливостей школярів

У використанні вчителями результатів психолого-педагогічних до­сліджень особистості школяра є певні недоліки, тому що педагоги ме­ханічно переносять психологічні методи дослідження в педагогічну діяльність. Зазначимо ці недоліки:

1. Відсутній цілісний підхід до вивчення особистості, завдяки якому можна було б простежити динаміку внутрішніх протиріч її розвитку. Усе вивчення особистості школяра обмежується описом зовнішніх ознак і підрахунком негативних і позитивних властивостей дитини.

2. Відсутнє вивчення особистості учня в реальних співвідношен­нях, що виявляються через спадкоємні особливості та ті, що були на­буті у результаті неправильного сімейного виховання.

3. Відсутнє вивчення соціальної системи відносин особистості та оточуючого середовища.

4. Відсутній облік значущих ситуацій, у яких розкривається внутрі­шній зміст особистості школяра.

5. Відсутні індивідуальні програми вивчення особистості учня у відповідності зі структурною моделлю вікових особливостей, що при­зводить до шаблонізації дослідницьких методик, що застосовуються.

Для правильного вивчення особистості школяра необхідно розкри­ти специфічні і типові особливості особистості, на основі яких можливо було б простежити динаміку змін у структурі особистості. Вивчення особистості учня повинно включати:

• виявлення його інтересів і схильностей, позитивних якостей, на які можна спиратися в процесі перевиховання;

• виявлення виховних можливостей родини й оточення за місцем

проживання;

• виявлення причин і умов, що заважають успішному вихованню, пошук шляхів їхнього усунення;

• встановлення джерел негативного впливу: характер і ступінь

цього впливу;

• виявлення кола осіб, які могли б сприяти процесу перевихован­ня;

• визначення на основі виявлених особливостей умов, можливос­тей, основних завдань індивідуальної корекційної виховної роботи.

На першому етапі психолого-педагогічної діагностики особистості школяра використовується метод опитування, який може бути пред­ставлений у формі стандартизованого інтерв'ю або анкети, спрямова­ної на вивчення системи виховання дитини з констатацією форм, ме­тодів, засобів і умов педагогічного впливу на дитину в дошкільний пе­ріод виховання. На даному етапі необхідно виявити скарги батьків у системі взаємин з дитиною, визначити, які якості намагалися сформу­вати батьки і хто цим займався конкретно, що вдалося виховати в ди-

тині позитивне, а що, навпаки, одержало негативний розвиток. Необ­хідно з'ясувати, який стиль виховання притаманний конкретній родині, кожному з батьків, хто в більшій мірі займається вихованням дитини. Головне - з'ясувати в батьків, яким чином вони продовжують вихову­вати свою дитину, чи задоволені результатами, що передбачають ще використовувати у своєму арсеналі педагогічного впливу, як оцінюють вони успіхи дитини в навчальній, ігровій діяльності, у спілкуванні, чим пояснюють причини успішної або безрезультатної діяльності школяра (див. карту бесіди).