- •21100, М. Вінниця, вул. 600-річчя 19
- •4. Принципи корекційно-педагогічної діяльності
- •Практикум 1 семінар 1. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки
- •План заняття
- •II. Практикум
- •Індивідуальні завдання
- •Лекція 2. Поняття соціально-лсихолопчної дезадаптації
- •1. Категорія адаптації в онтогенезі
- •2. Фактори соціально-психологічної дезадаптації
- •3. Механізми розвитку адаптаційних порушень
- •4. Сутність девіантної поведінки
- •5. Теорії формування девіантної поведінки
- •1. Методичні підходи до організації корекційно-розвивальної освіти
- •2. Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекцій-но-розвивальної освіти
- •3. Форми корекційно-розвивал ьного освітнього процесу
- •4. Корекційно-розвивальна програма, її структура і місце у системі змісту освіти
- •5. Корекція мотивації навчальної діяльності учнів групи ризику
- •Порушень
- •1. Стратегія профілактики і корекції адаптаційних порушень
- •2. Форми і методи педагогічної корекції адаптаційних порушень і
- •Спеціальні методи педагогічної корекції
- •3. Шляхи профілактики недисциплінованості
- •4. Корекційні прийоми роботи з учнями, які мають недоліки соціально-особистісного розвитку
- •5. Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей
- •1. Шкільний консиліум як форма взаємодії суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- •2. Завдання, принципи, етичні норми роботи консиліуму
- •3. Функції суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- •II. Практикум
- •2. Шкільні стреси: соціально-педагогічна допомога дитині.
- •3. Проблеми адиктивної поведінки: умови профілактики, ме тоди корекції.
- •4. Соціальні страхи підлітків: соціально-педагогічна допомога в їх подоланні.
- •5. Шкільна тривожність: види, методики вивчення, корекційна допомога.
- •6. Місце адаптації у соціальному розвитку дитини.
- •7. Аналіз факторів соціально-психологічної дезадаптації (за матеріалами лекції)
- •II. Практикум
- •Карта бесіди
- •Карта спостережень за поведінкою учнів у школі
- •Індивідуальні завдання
- •II. Практикум
- •1. Підготуйте реферат на тему:
- •2. На основі аналізу поданої нижче літератури про різні типи адаптаційних порушень підготуйте реферат, який повинен містити:
- •1. Корекція агресивної поведінки дітей.
- •2. Формування навичок вольової регуляції у девіантних підлітків.
- •3. Профілактика суїцидальної поведінки підлітків.
- •4. Корекція поведінки дітей з симптомами ранньої злодійкуватості.
- •11. Сенс життя та цінності дітей "групи ризику"
- •II. Практикум
- •1. Підготуйте реферат на тему:
- •2. Напишіть характеристику учня з низькою успішністю ( за ма теріалами спостережень на практиці в школі).
- •II. Практикум
- •Індивідуальні завдання
- •1. Поняття «норма» і «аномалія» у психічному розвитку дитини
- •4. Класифікація відхилень у розвитку дітей
- •5. Діагностика відхилень у розвитку дитини
- •1. Загальна характеристика групи дітей із затримкою психічного розвитку (зпр)
- •2. Специфічні умови навчання і виховання дітей із зпр
- •3. Психолого-педагогічна характеристика учнів з порушеннями Інтелекту
- •4. Мета корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми
- •1. Загальна характеристика дітей з порушеннями зору
- •2. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору
- •3. Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху
- •4. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху
- •5. Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Лекція 9. Корекційно-реабілітаційна робота з дітьми, що мають порушення мовлення, поведінки, спілкування
- •2. Особливості корекційної роботи з дітьми, що мають пору* шення мовлення
- •4. Особливості навчання дітей з аутизмом
- •1. Зміст освіти дітей з особливими потребами
- •2. Принципи спеціальної освіти
- •3. Технології і методи фахової освіти
- •4. Форми організації спеціальної освіти
- •5. Засоби забезпечення корекційно-освітнього процесу в системі фахової освіти
- •Лекція 11. Сучасна система спеціальних освітніх послуг
- •1. Медико-соціально-педагогічний патронаж і рання корекцій-мо-педагогічна допомога дітям з відхиленнями в розвитку
- •2. Шкільна система корекційно-педагогічної допомоги
- •3. Програми реабілітації освіти молоді і дорослих з обмеженою працездатністю
- •4. Соціально-педагогічна допомога особам з обмеженими можливостями
- •5. Психолого-медико-педагогічна консультація (пмгік)
- •1. Причини появи нових пріоритетів у системі спеціальної освіти
- •2. Людина з обмеженими можливостями в суспільстві. Сучасне поняття інтеграції
- •3. Моделі інтегрованого навчання. Спільне навчання в звичайному класі масової школи
- •4. Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громадських організацій
- •5. Корекційні вміння й особистісні якості, необхідні педагогові
- •6. Стилі взаємовідносин педагога і вихованця
- •II. Практикум
- •Семінар 9. Особливості навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку
- •План заняття
- •II Практикум
- •II. Практикум
- •Семінар 11. Особливості корекційно-
- •Порушення мовлення, поведінки, спілкування
- •II. Практикум
- •II. Практикум
1. Зміст освіти дітей з особливими потребами
"...Процес розвитку дефективної дитини, - писав Л.С.Виготський у 1929 p., -двояким чином соціально обумовлений: соціальна реалізація дефекту (почуття малоцінності) є однією стороною соціальної обумовленості розвитку, соціальна спрямованість компенсації як пристосування до тих умов середовища, що створені і склалися в розрахунку на нормальний людський тип, складає її другу сторону. Глибока своєрідність шляху і способу розвитку при спільності кінцевих цілей і форм у дефективної і нормальної дитини - ось найбільш схематична форма соціальної обумовленості цього процесу". Як і всі інші люди, людина з обмеженими можливостями у своєму розвитку спрямована на засвоєння соціального досвіду, соціалізацію, включення в життя суспільства. Однак шлях, який вона повинна пройти для цього значно відрізняється від загальноприйнятого в педагогіці: фізичні і психічні недоліки змінюють, обтяжують процес розвитку, причому кожне порушення по-своєму змінює розвиток зростаючої людини.
Найважливішими завданнями тому є попередження виникнення вторинних відхилень у розвитку, їхня корекція і компенсація засобами освіти. Це означає максимально повне задоволення освітніх потреб,! специфіка яких обумовлена порушеннями і обмеженнями. Наприклад, для запобігання негативним наслідкам розвитку в дитини, що втратила слух, необхідним є задоволення нових освітніх потреб: розвиток залишкового слуху і навчання користуванню ним в освітніх, пізнавальних і комунікативних ситуаціях, навчання сприйняттю зверненої до неї мови людини, що говорить, читанню з її губ; корекційно-педагогічна підтримка і запобігання розпаду наявного в дитини мовлення; навчання орієнтуванню і поводженню в беззвучному просторі і багато чого іншого.
Варто пам'ятати, що обмеження можливостей не є тільки кількісним фактором (тобто людина просто гірше чує або бачить, обмежена в
русі й ін.). Це інтегральна, системна зміна особистості в цілому, це
"інша" дитина, "інша" людина, не така, як усі, вона потребує зовсім
Інших, ніж звичайно, умов освіти для того, щоб перебороти обмеження і вирішити ті освітні завдання, що стоять перед кожним. Для цього ді-
тям з особливими потребами необхідно не тільки засвоювати власні освітні (загальноосвітні) програми, але й формувати і розвивати навички власної життєвої компетентності (соціального адаптування): навички. орієнтування в просторі і часі, самообслуговування і соціапьно- побутової орієнтації, свідомої регуляції власної поведінки в суспільстві різні форми комунікації, фізичну і соціальну мобільність; поповнювати знання про навколишній світ, розвивати мотиваційну, емоційно- вопьову сфери; формувати і розвивати здатність до максимально не- залежного життя в суспільстві, у тому числі через професійне самовизначення, соціально-трудову адаптацію, активну й оптимістичну життє- ву позицію.
Навчання і виховання органічно взаємозалежні в спеціальному освітньому процесі, який відбувається в спеціальних освітніх умовах, що передбачають:
наявність сучасних спеціальних освітніх програм (загальноосві- тнїх і корекційно-розвивальних);
врахування особливостей розвитку кожної дитини, індивідуальний педагогічний підхід, що виявляється в особливій організації корек- ційно-педагогічного процесу, застосуванні спеціальних методів і засобів (у тому числі і технічних) освіти, компенсації і корекції;
адекватне середовище життєдіяльності;
реалізація корекційно-педагогічних завдань спеціальними педагогами (тифлопедагогами, сурдопедагогами, олігофренопедагогами, логопедами), а також психологічний супровід освітнього процесу спеці- альними психологами;
надання медичних і соціальних послуг.
У залежності від ступеня обмеження можливостей і в першу чергу під збереженості інтелектуальних можливостей, а також від якості і своєчасності створення спеціальних освітніх умов особи з особливими освітніми потребами можуть оволодівати різними рівнями освіти. Так, чистина дітей, що не чує, слабкочуючих, пізніше оглухлих, тих, що не бачать, слабкозорих, осіб з порушеннями функцій опорно-рухового апарата, порушеннями емоційно-вольової сфери і поведінки, важкими порушеннями мовлення здатна до оволодіння не тільки середньою, але й вищою професійною освітою.
Особи з порушеннями інтелекту здатні до елементарної загальноосвітньої підготовки й оволодіння професіями, не пов'язаними з інтенсивною інтелектуальною діяльністю або зі складними комунікативними процесами, що дозволяє їм вести самостійний трудовий спосіб життя й успішно адаптуватися в суспільстві.
Глибоко розумово відсталі діти, навчаючись за індивідуальними
освітніми програмами, оволодівають програмами середовищного і соціального адаптування (гігієнічні й елементарні побутові навички, найпростіші трудові навички), що у більшій мірі відповідають особли- востям їхнього розвитку.
Зміст спеціальної освіти, її виховного і навчального компонентів залежить не тільки від особливостей відхилень у розвитку, але і від вікового періоду, в якому знаходиться дитина з обмеженими можливо- стями.
Спеціальна освіта людини з обмеженими можливостями - глибоко індивідуальний і специфічний процес, обсяг, якість і кінцеві результати якого визначаються характером відхилення (або відхилень) у розвитку, збереженістю аналізаторів, функцій і систем організму; часом виникнення і важкістю порушення; соціокультурними і етнокультурними умовами життєдіяльності дитини і її родини; бажанням і можливостями родини брати участь у процесі фахової освіти; можливостями і готовністю навколишнього соціуму, системи освіти до виконання усіх вимог і створення всіх умов для фахової освіти; рівнем професійної компетенції педагогів і психологів, що працюють з дитиною і її родиною.
Існують освітні нормативи, обумовлені врахуванням фізичних психічних особливостей і обмежень розвитку дітей, що навчаються, що називаються державним стандартом загальної освіти дітей з обмеженими можливостями здоров'я, або спеціальним освітнім стандартом. Як державна норма освіченості в стандарті представлена система основних параметрів. Вона відображає, з одного боку, уявлення сучасного суспільства про необхідний рівень освіти даної категорії осіб, а з іншого боку, враховує можливості реальної особистості в досягненні цього рівня.
Стандарти спеціальної освіти стосовно кожної категорії осіб з особливими освітніми потребами відображають вимоги загальноосвітньої підготовки, корекційно-розвивальної, профілактичної і оздоровчої роботи, а також трудової і початкової професійної підготовки.
При розробці вимог стандарту враховуються як загальні для всіх категорій осіб з особливими освітніми потребами недоліки розвитку, так і особливості, характерні тільки для певної визначеної категорії.
До числа недоліків розвитку, характерних для всіх категорій осіб з особливими освітніми потребами, відносяться:
уповільнене й обмежене сприйняття;
недоліки розвитку моторики;
недоліки мовленнєвого розвитку;
недоліки розвитку розумової діяльності;
недостатня в порівнянні зі звичайними дітьми пізнавальна активність;
прогалини в знаннях і уявленнях про навколишній світ, міжосо-
бистісні відносини;
• недоліки в розвитку особистості (невпевненість у собі і невипра- вдана залежність від оточуючих, низька комунікабельність, егоїзм, пе- симізм і занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власниці поведінкою).
Дни подолання цих недоліків вносяться зміни в зміст загальноосві- тніх предметів, проводиться їхнє коректування. Наприклад, вводяться пропедевтичні розділи, що дозволяють заповнити прогалини в знаннях і уявленнях про навколишній світ відсутні у дітей з особливими освітні ми потребами. Для окремих категорій дітей, яким притаманна особли ва специфіка розвитку, передбачається оригінальний зміст загально- освітніх предметів, наприклад, для учнів з порушеним інтелектом.
Дня подолання наслідків первинних порушень розвитку (при відсу- тності і неповноцінності зорового або слухового сприйняття, систем- ному недорозвиненні мовлення, ураженні мовленнєвих зон кори головиного мозку й ін.) у зміст фахової освіти включені специфічні навчальні підмети, яких немає в змісті звичайного шкільного навчання. Так, у змісті освіти сліпих дітей передбачені заняття з навчання орієнтуванню и просторі і розвитку мобільності; для дітей з порушеним слухом пе- редбачені заняття з розвитку залишкового слуху і формування усного мислення, включені уроки предметно-практичної діяльності, спрямовані на розвиток словесного мовлення, його комунікативної функції в процесі діяльності.
Стандарт спеціальної освіти враховує також ступінь вираженості порушення і відповідно обмеження можливостей (наприклад, стандарт і освіти для сліпих, і окремо - стандарт для слабкозорих, стандарт для глухих, і окремо - стандарт для слабкочуючих), а також наявність по- єднання з іншими порушеннями розвитку (наприклад, поєднання порушення зору з порушенням інтелекту або порушення слуху з порушницям зору й ін.).
У стандарті враховуються не тільки індивідуальні особливості розцінку тієї або іншої категорії осіб з особливими освітніми потребами, ніш і специфіка соціокультурних і етнокультурних умов їхнього прожи- вання. Тому стандарт має дві частини: державну, тобто загальну для всієї країни, і регіональну, що конкретизує умови і особливості освіти осіб з обмеженими можливостями в тій чи іншій області.
Стандарти спеціальної освіти зорієнтовані на зростаючу людину з обмеженими можливостями протягом усього періоду її становлення і ініціалізації, тобто з перших місяців життя до зрілого віку. Проблема стандартизації спеціальної освіти в нашій країні є новою, і у відповідності зі сформованими в радянській дефектології традиціями найбільш розробленою до теперішнього часу є частина, що відноситься до шкільного періоду спеціальної освіти.