4. Соціально-педагогічна допомога особам з обмеженими мо­жливостями

Процес гуманізації ставлення суспільства до осіб з обмеженими можливостями й інтеграція, яка все більш охоплює всі сфери соціаль- ного життя, спонукають до пошуку нових ефективних форм реалізації соціальної допомоги цій категорії населення України. Соціальна допо­мога є складовою державної системи соціального захисту найбільш уразливих прошарків населення.

Соціальна допомога - це комплекс гуманітарних послуг представ- никам економічно незабезпечених, соціально слабких, психологічно вразливих прошарків і груп населення з метою поліпшення їхньої здат­ності до соціального функціонування. Соціальна допомога, як правило, набуває вигляду періодичних і одноразових доплат до пенсій і виплат, а також довгострокових послуг (медичних, психологічних, правових, педагогічних, побутових і ін.) з метою надання адресної підтримки найменш захищеним прошаркам населення, ліквідації або нейтраліза- ції критичних життєвих ситуацій, що викликані несприятливими соціа­льно-економічними умовами.

У системі соціальної допомоги на сучасному етапі розвитку україн­ського суспільства зростає роль соціально-педагогічної діяльності з підтримки інвалідів - осіб з обмеженими можливостями життєдіяльнос­ті і працездатності.

Соціально-педагогічна діяльність з підтримки осіб з обмежени­ми можливостями - це безперервний педагогічний доцільно організо­ваний процес соціального виховання з урахуванням специфіки розвит­ку особистості людини з особливими потребами на різних вікових ета­пах, при участі всіх соціальних інститутів і всіх суб'єктів виховання і соціальної допомоги. Відхилення в розвитку призводять до «випадан­ня» (Л.С.Виготський) з соціально і культурно обумовленого простору, порушують зв'язок із соціумом, культурою як із джерелом розвитку, Тому організація соціально-педагогічної діяльності з підтримки осіб з обмеженими можливостями - це побудова освітнього простору (за межами навчального закладу і шкільного віку), що передбачає «обхідні шляхи» {Л. С. Виготський) для досягнення тих соціальних завдань, що в умовах «норми» досягаються загальноприйнятими традиційними способами.

Соціально-педагогічна діяльність має міждисциплінарний характер, німу що тісно пов'язана з економічними, політичними й особистісними умовами життєдіяльності людини, з державною соціальною політикою, кимунікативними можливостями Індивіда в сфері соціального життя.

Вона здійснюється зусиллями фахівців різних профілів, але веду­чи, інтегруюча роль у цьому процесі належить соціальним педагогам.

Сучасна система соціально-педагогічної допомоги особам з обме- женими можливостями має багатопрофільну інфраструктуру. Різні її підрозділи входять до блоку практичної діяльності установ органів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, культури і спорту, а також створюються громадськими благодійними організація­ми, асоціаціями батьків і фахівців, фондами милосердя, релігійними й іншими недержавними структурами.

В наш час відбувається становлення державно-суспільної системи соцільно-педагогічиої допомоги особам з обмеженими можливостями, що представлена з урахуванням її специфіки в таких сферах.

Державний сектор. Установи, підприємства, служби міністерств і відомств: Міністерство праці і соціального розвитку, Міністерство осві- ти і науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури й ін.

Муніципальний сектор. Установи, підприємства і служби органів регшіонального і місцевого керування.

Недержавний сектор. Установи, підприємства, служби, що ство­рюються громадськими благодійними, релігійними й іншими недержав­ними організаціями.

Основним положенням сучасної системи соціально-педагогічної допомоги є реалізація в її структурах і механізмах принципу пріоритету особистості і родини стосовно суспільства і держави.

Координацію діяльності всіх суб'єктів системи соціально- педагогічної допомоги утруднює відсутність повноцінної статистичної інформації про осіб з обмеженими можливостями, оскільки на даний час немає єдиного банку даних, єдиного механізму їхнього обліку.

Соціальний педагог - співробітник спеціальної (корекційної) освіт- ньої установи - взаємодіє з представниками всіх соціальних інститутів (педагогами, психологами, лікарями, соціальними працівниками, спів- робітниками правоохоронних органів, трудовими колективами, батька­ми) і іншими зацікавленими особами.

Основним завданням соціального педагога є надання допомоги в налагодженні взаємодії між особистістю, що розвивається в умовах Недостатності {фізичної, психічної, інтелектуальної), і суспільством з метою сприяння забезпеченню незалежного життя і підвищення рівня соціальної адаптації дітей і підлітків, які потребують особливої підтри­мки.

Для досягнення своїх професійних цілей соціальний педагог уста-

новлює контакт із представниками державних органів управління, гро­мадськими організаціями, установами освіти, охорони здоров'я, соціа­льного захисту населення, муніципальними службами й іншими під­приємствами й організаціями, у яких необхідно представляти інтереси своїх вихованців.

Зміст роботи соціального педагога включає такі напрямки:

• формування гуманного ставлення у суспільстві до осіб з обме­женими можливості життєдіяльності;

• сприяння саморозвитку особистості дитини;

• надання допомоги в соціальній адаптації і реабілітації учнів (ви­хованців) і випускників;

• спрямування зусиль на оздоровлення і нормалізацію відносин у родині, усунення дефіциту спілкування;

• рішення особистих і соціальних проблем учнів (вихованців);

• виявлення і вирішення конфліктних ситуацій у міжособистісних відносинах;

• організація правової освіти педагогів, учнів (вихованців) спеціа­льної (корекційної) установи, роз'яснення їхніх прав і обов'язків;

• представлення інтересів учнів (вихованців) від імені спеціальної (корекційної) установи в органах міліції або суді;

• співробітництво з адміністрацією, психологом, педагогами й ін­шими працівниками спеціальних (корекційних) установ у підготовці необхідних документів для подальшого працевлаштування або на­вчання учнів;

• патронаж дітей, що потребують соціально-медичної допомоги.

Найважливішим аспектом інноваційної стратегії в організації соціа­льно-педагогічної допомоги особам з обмеженими можливостями в подоланні міжвідомчих бар'єрів у діяльності державних структур, що займаються проблемами інвалідності, є утворення принципово нових форм установ, що працюють на міждисциплінарній основі. Це компле­ксні психолого-медико-педагогічні консультації, реабілітаційні і психо- лого-медико-соціальні центри.