3. Моделі інтегрованого навчання. Спільне навчання в зви­чайному класі масової школи

Інтегроване навчання дітей, що не чують, у звичайному класі ма­сової школи - відносно нове явище для нашої освіти. Донедавна глухі і слабкочуючі вступали до масових освітніх установ рідко й дещо випад­ково. Це була або змушена і тому малоефективна інтеграція, виклика­на особливими соціально-економічними і культурними умовами (відсу­тність спеціальних дитячих садків і шкіл, низький рівень діагностики), або інтеграція найбільш обдарованих дітей з порушеним слухом у се­редовище тих, що чують. В даний час процес інтеграції дітей з пору­шеним слухом стає регулярним явищем, він неухильно розширюється і здійснюється з дотриманням особливих вимог до освітнього середо­вища, у якому перебуває дитина.

Батьки дітей, що не чують і слабкочуючих вибирають для них на-нчання в масовій загальноосвітній школі по різних причинах:

• відсутність достатньої інформації про систему спеціальної освіти для дітей з порушеним слухом;

• престижність відвідування дитиною з порушеним слухом освіт­ньої установи загального призначення;

• об'єктивна оцінка готовності дитини з порушеним слухом до на­вчання в масовій школі;

• небажання відправляти дитину в спеціальну школу, яка є в біль­шості випадків установою інтернатного типу.

Вибір батьків незалежно від конкретних мотивів гідний розуміння і поваги, однак для освіти і розвитку дітей з порушеним слухом інтегра­ція в звичайні класи масової школи є відносно ефективною лише для тих, хто завдяки ранній діагностиці і своєчасним корекційним заняттям наблизився за рівнем мовленнєвого і загального розвитку до вікової норми.

Дітям, які не чують і слабкочуючим, що навчаються в масовій осві­тній установі, варто одночасно отримувати спеціальну сурдопедагогіч­ну допомогу, яку повинні надавати дефектологічні кабінети, сурдологі­чні центри, консультативні пункти при спеціальних школах.

Інтегрована освіта дітей з порушеннями зору в масовій загально­освітній школі в нашій країні поки рідкісне явище, тому що ані діти, ані освітні установи загального призначення не готові до такого співробіт­ництва.

Крім економічних, організаційних і педагогічних умов інтегрована освіта дітей з обмеженими можливостями потребує створення для них умов психологічного комфорту в новому середовищі. Проблема особи-стісного благополуччя дитини в умовах зміни соціальної ситуації роз­витку деколи вирішується непросто навіть тоді, коли дитина не має відхилень у розвитку. Дитина з особливими потребами, потрапляючи в інше середовище, постає перед досить складними особистісними про­блемами (проблема спілкування, соціальної взаємодії, соціальної іден­тифікації й ін.), які не завжди легко вирішуються і звичайними школя­рами.

У педагогіці вже давно розроблені захисні, пом'якшуючі, адапта­ційні шляхи надання педагогічної допомоги.

До їх числа можна віднести організацію диференційованого на­вчання учнів загальноосвітньої школи. Таке навчання передбачає по­силення індивідуального підходу до дитини, врахування її індивідуаль­них особливостей і можливостей при виборі для неї форми організації і методів навчання: вивчаються стан здоров'я, готовність до виконання нової соціальної ролі учня, психофізичні і адаптаційні можливості.

На практиці це реалізується в розвитку системи класів, у яких створені умови компенсуючого навчання працює кваліфікований педа­гог, що знає особливості роботи з такими дітьми. Традиційне шкільне середовище коректується відповідно до потреб дітей, що відчувають утруднення в навчанні й адаптації до шкільного середовища.

У педагогіці проблемами навчання цієї категорії дітей займається нова галузь - корекційна педагогіка.