II. Практикум

Корекційна програма роботи з учнями, що мають слабку волю

Характеристика учнів:

• невміння долати зовнішні (умови життя, ставлення окремих лю­дей) і внутрішні (хвороба, лінь) труднощі;

• відхилення в афективно-емоційній сфері: афект неадекватності. Тип прояву

• неуважність на уроках;

• непосидючість;

• невміння дотримуватися інструкцій, правил виконання завдань;

• помилки при виконанні навчального завдання;

• відсутність витримки, цілеспрямованості та ініціативи;

• часті порушення дисципліни в класі, грубість у відносинах з учи­телем і однолітками, слабка контрольованість поведінки;

• недоведення справ до кінця;

• прагнення до лідерства, проте водночас відсутність авторитету серед однолітків.

Причини, чинники, критерії:

• відсутність працелюбності, старанності;

• завищена самооцінка;

• низький рівень мобілізації своїх можливостей;

• неусвідомлена непокора загальноприйнятим нормам, встанов­леному порядку через відсутність умінь цілепокладання і планування;

• неорганізованість.

Завдання діагностичних процедур:

• оцінка вольової активності (самооцінка);

• визначення рівня сформованості вольових якостей (цілеспрямо­ваності, ініціативності, витримки, дисциплінованості);

• визначення рівня розвитку вмінь вирішувати конфлікти в учнівсь­кому колективі;

• виявлення рівня особистісної тривожності;

• вивчення особливостей психологічного мікроклімату в колективі, емоційного стану конкретних учнів;

• визначення рівня працездатності;

• вивчення імпульсивної і вольової регуляції у спілкуванні. Корекційні прийоми, завдання, вправи

1. Етапи:

• розвиток позитивного ставлення до дій учителів та іншої зовніш­ньої стимуляції;

• формування позитивної спрямованості особистості, відновлення гармонійного поєднання мотивів;

• формування умінь саморегуляції, цілепокладання;

• розвиток дисциплінованості.

2. Прийоми:

систематичне, послідовне, цілеспрямоване засвоєння етапів во­льової дії: усвідомлення мети, прагнення до її досягнення, підкріплен­ня і усвідомлення мотивів, контроль при виконанні рішення, зміцнення сил дитини, переживання ситуації успіху, що сприяє виникненню при­ємних емоційних переживань, формування умінь робити вибір, на­вчання умінню гасити неприємні переживання, розвиток умінь саморегуляції, самопереконування (аргументи, почуття обов'язку).

Корекційна програма роботи з учнями, що мають низький рі­вень вихованості

Низький рівень вихованості - переважання негативних рис у пове­дінці певної особистості. Характеристика учнів:

• нестійка поведінка з частими негативними вчинками;

• регуляція поведінки завдяки вимогам дорослих, через зовнішні стимули і спонукання;

• ситуативність самоорганізації і саморегуляції.

Тип прояву:

• негативний досвід поведінки;

• нерозвинутість самоорганізації і саморегуляції;

• ухилення від громадських доручень, безвідповідальність;

• неохайність;

• порушення норм шкільного життя, слабка реакція на зовнішні впливи;

• відсутність інтересу до навчання, погана успішність;

• відсутність працелюбності, прагнення ухилитися від праці;

• егоїстичність, недоброзичливість, нещирість, зарозумілість, зне­важання однолітків.

Причини, чинники, критерії:

• несприятливий психологічних клімат сім'ї;

• відсутність стійких міжособистісних відносин;

• спотворене ставлення людини до суспільства, праці, інших лю­дей і себе; несформованість соціально значущих якостей;

• відсутність принципового вимогливого ставлення до себе. Методи діагностики:

• метод включеного спостереження

• метод незалежних характеристик (оцінка рівня вихованості клас­ним керівником, учителями, активом класу, батьками учнів);

• аналіз шкільної документації;

• анкетування;

• бесіда.

Корекційні прийоми, завдання, вправи: 1. Етапи:

• зміцнення культури поведінки, спілкування;

• подолання негативних рис у поведінці;

• набуття вмінь самооцінки власної поведінки і інших та адекватної оцінки інших людей;

• збагачення позитивного досвіду, зміцнення етичної позиції;

• створення умов для прояву позитивних якостей.

2. Завдання, вправи, прийоми:

• визначення типу темпераменту;

• вправи на усвідомлення особливостей своєї поведінки;

• розвиток емлатії;

• вправи для розвитку комунікативних умінь (вербальних, невер-бальних, дистанції у спілкуванні тощо);

• навчання правил етикету;

• рольові ігри.

Корекційна програма роботи з учнями, що мають акцентуації характеру

Характеристика учнів:

Акцентуація - крайній варіант норми; загострення характеру. При­хована акцентуація: у звичайних умовах не виявляється, тільки в кон­фліктній ситуації; може набути адаптивного характеру в дорослому віці ;іа рахунок самовиховання. Явна акцентуація: постійний прояв рис певного типу, може бути причиною дезадаптації, девіантної поведінки.

Тип прояву:

Акцентуація характеру (за О.Е.Личко):

1. Демонстративний - товариський, легко знайомиться, приходить до школи тільки спілкуватися, дружити зі всіма.

2. Істероїдний - самонавіюваність, егоцентризм, розбещений, ви-

магає уваги до себе, схильний до театралізації.

3. Шизоїдний тип - замкнутість, боязнь знайомств, спілкування, символізм у мисленні.

4. Астенічний - вічно втомлений, хворий, дратівливий, постійно скаржиться, важко засинає, порушення життєдіяльності.

5. Психастенічний - невпевнена в собі людина, страхи, тривожно вихований (суперечності у вихованні між батьками, домінування батьків над дитиною з дитинства), труднощі з комунікацією, особливо з проти­лежною статтю, схильний до гіперболізації почуттів (платонічна любов).

6. Іпохондрик - зневіра, песимізм, стурбованість власним здо­ров'ям (алкоголізація не страшна).

7. Циклоїдний: зміна фаз настрою (підйоми і спади), відчуття млявості, занепаду сил у підлітковому віці, потрібно багато зусиль на те, що раніше давалося легко, домосід, безсоння або сонливість, де­пресія, можливий суїцид.

8. Емоційний - неосудність, мазохізм, садизм.

9. Параноїдальний - підозрілість, марення переслідування, нако­пичується невідреагованість.

10. Збудливий - дратує всіх оточуючих, відчуває труднощі в регуляції своєї поведінки, неслухняний у дитинстві; небажання вчитися з початкових класів, недостатня ініціативність, ніяка праця не привабли­ва, живуть тільки сьогоденням.

11. Конформний - «хамелеон», «флюгер», завжди згодний зі всіма при внутрішній незгоді.

12. Гіпертимний - підвищений настрій, вічно веселий, безвідпові­дальний, базіка.

13. Тривожний - лякливість, боязливість, невпевненість у собі, чу­тливість, вразливість.

Причини, чинники, критерії:

• патологія вагітності і/або пологів;

• мікроклімат сім'ї (тривожність, збудливість);

• залежність різного роду: алкоголізм, тютюнопаління, наркотики, комп'ютери, азартні ігри;

• сексуальні проблеми;

• хронічні соматичні захворювання;

• безпорадність, недовірливість, заздрість, лихослів'я;

• невідповідність попиту і пропозиції;

• реактивні стани;

• постійна неуспішність у навчанні, відсутність бажаного визнання пошани в колективі однолітків.

Діагностика:

• методики діагностики акцентуацій характеру (О.Е.Личко Е.С.Леонгард, Шмішек);

• методика визначення характерного стилю спілкування (С.Розенцвейг);

• методика виявлення особливостей міжособистісного спілкування (ТЛірі);

• визначення тривожності (A.M.Прихожан, Спілберг). Корекційні прийоми, завдання, вправи:

1. Формування інтересу до діяльності та її результату.

2. Зниження рівня домагань відповідно до реальних можливостей їх задоволення, вироблення адекватної самооцінки:

• прийоми на уміння оцінювати свої сили і можливості;

• набуття навичок самостійної постановки мети і визначення за­вдань;

• формування наполегливості, вимогливості, впевненості в собі; позбавлення від зайвої самовпевненості, некритичності.

3. Формування спрямованості особистості:

• прийоми на розвиток гармонійного поєднання мотивів і зміну їх співвідношення;

• завдання на здійснення вчинків, що визначаються інтересами колективу, інших людей;

• набуття комунікативних умінь в групі;

• рольові ігри для програвання внутрішніх конфліктів (усвідомлен­ня конструктивних і неконструктивних рішень);

• психосинтез (Роберта Ассаджіолі);

• щоденник самоспостережень.

4. Подолання страху:

• вправи для продукування вираження своїх почуттів і думок;

• бесіди (хто чого боїться насправді);

• подолання страхів;

• психогімнастика.

5. Вербальні прийоми:

• побудова моделі свого майбутнього з ухваленням або відкидан­ням колишніх форм поведінки;

• прийоми релаксації для боротьби зі специфічними страхами.

Завдання 1

Розробіть програми корекції поведінки дітей, характеристики яких подаються нижче.

Оленка П., учениця 5-го класу. Звернувся класний керівник зі скаргою на різ­ке зниження успішності та настрою, плаксивість дівчинки. Із бесіди з мамою з'ясувалося, що дівчинка зростала і розвивалася нормально; приблизно з 7 років почали виявлятися коливання настрою та самопочуття: періоди веселощів, ви­сокої працездатності змінюються спадами активності, скаргами на здоров'я, зниженням настрою. Останнім часом ці коливання стали більш вираженими і

тривалими - до 3-4 тижнів. При цьому Оленка намагається старанно вчитися, сидить годинами за уроками, нерідко плаче, скаржиться, що стала "тупою", "не­здібною". Тяжко переживає двійки та трійки, що з'явилися з деяких предметів.

Під час патопсихологічного обстеження спостерігаються легке зниження працездатності, повільний темп сенсомоторних реакцій. Обсяг і концентрація уваги не порушені, але привернути увагу до виконання завдань досить склад­но. Механічне запам'ятовування успішне. Рівень узагальнення не знижений, викривлень мислення не помічено. При описуванні картин ТАТ - проекція ідей самозвинувачення. За "шкалою диференційованих емоцій" переважають емо­ції туги, остраху, вини. Самооцінка різко занижена, але дівчинка вважає, що оточуючі ставляться до неї краще, ніж вона на це заслуговує.

Юля В., учениця 3 класу. Звернулася мама з ініціативи класного керівника у зв'язку з порушеннями поведінки. Педагога непокоїть те, що дівчинка нама­гається звернути на себе увагу, розповідає дивні фантастичні історії, в яких сама є головною героїнею: то її викрадали інопланетяни, то нападають банди­ти та шпигуни тощо. Вчиться дитина нерівномірно, залежно від інтересу до предмета й конкретної теми. Мама Юлі також помічає схильність дочки до фантазування, але скаржиться й на те, що з перших років життя дівчинка була нетерпима до вимог та заборон. Домагаючись свого, падає на підлогу, кричить, розмахує ногами і руками. Такі реакції збереглися і в шкільному віці. Нерідко на будь-які вимоги реагує голосним плачем. Любить привертати до себе увагу гостей, співає, танцює, розповідає про свої успіхи в школі.

Під час патопсихологічного обстеження виявляється швидкий темп сенсомоторики. Висока працездатність поєднується з явищами пере насичуваності. Обсяг, переключення та розподілення уваги - висока норма, довільна концент­рація дещо утруднена. Механічна пам'ять - у межах норми. "Узагальнення" ви­конуються на підставі суттєвих ознак, але є суб'єктивно-значущі рішення. Само­оцінка завищена, але виражена невпевненість у ставленні до себе з боку вчите­лів та однокласників. Спостерігається високий, нестійкий рівень домагань.

Андрій 3., 11 років. Звернувся класний керівник зі скаргою на погану пове­дінку хлопчика: у відповідь на зауваження він починає поводитися ще гірше, кривляється, грубіянить; отримавши погану оцінку, довго сперечається з учи­телем, прагнучи довести, що вона виставлена несправедливо; нещодавно демонстративно порвав зошит для контрольних робіт, при цьому з його серди­тих викриків було ясно, що він отримав оцінку нижчу, ніж очікував. Успішність середня, але значно гірша, ніж була в молодших класах. З однокласниками 1 Андрій постійно конфліктує, часто б'ється, намагаючись довести, що в сварці він був правий, а всі винні.

При психологічному обстеженні Андрія 3. ніяких порушень з боку психічних процесів не виявлено. При обстеженні особистості спостерігається високий рі­вень домагань у поєднанні з невпевненістю в собі, відсутність ділової спрямова- І ності в мотивації діяльності, фіксованість на оцінках оточуючих, неадекватно завищена оцінка своїх здібностей та особистих якостей. Свої стосунки з одно­класниками Андрій вважає хорошими, називає себе серед найавторитетніших у класі хлопців. Проте за результатами соціометрії і нього 18 негативних вибори І при 2 позитивних. Свої конфлікти з однокласниками Андрій оцінює як випадкові. ] Що нічого не значать, - "всі діти то сваряться, то миряться". Причину зниження 1

успішності хлопчик бачить у несправедливому ставленні вчителів. З великою юплотою згадує вчительку молодших класів, у якої він був "майже відмінником".

Сашко П., 15 років. До психолога за консультативно-корекційною допомогою ;иіернулися мати та класний керівник. З їхньої точки зору, Сашко мало спілкуєть­ся з дітьми в класі, не бере участі в загальношкільних заходах (вечорах, диско-юках тощо). Успішність підлітка добра, але нерівномірна. Матір непокоїть, що Сашко вдома мало спілкується з батьками і старшим братом. Увесь вільний час ізін проводить у своїй кімнаті, де грає на комп'ютері або складає комп'ютерні програми. Читає виключно спеціальну літературу з програмування.

Під час психологічного дослідження порушень з боку пам'яті, уваги, праце­здатності не виявлено. При виконанні тесту на класифікацію, узагальнення -окремі рішення за суб'єктивно-значущими ознаками, але такі рішення легко коригуються. Емоційне сприйняття без порушень. Самооцінка висока, підліток усвідомлює свою нетовариськість, але не вважає її проблемою: "Та про що з ними балакати?" Під час дослідження за ПДО простежується виражена шизоїдна акцентуація з високим ризиком психопатизації; тенденцій до делінквентності та алкоголізації не виявлено. Систему своїх стосунків з батьками та одно­класниками підліток розцінює як цілком задовільну.

Корекція поведінки важковиховуваних дітей у позаурочній виховній діяльності

Девіантні підлітки є учасниками не тільки навчально-пізнавальної, але й інших видів діяльності: суспільно-корисної, трудової, спортивно-оздоровчої, художньо-естетичної, ігрової. Проте частка їх участі в цих видах діяльності і сила впливу останніх на формування і розвиток осо­бистості підлітків різна.

Діяльність стає цікавою і значущою для підлітків, якщо вона викликає задоволення, почуття досягнення наміченої мети. Не менш значущим для ефективності корекційного впливу різних видів діяльності на підлітків є включення їх в позицію активних учасників тих чи інших заходів.

Корекційна спрямованість позаурочної виховної роботи полягає в тому, що педагогічно занедбаним і важковиховуваним підліткам нада­сться можливість задовольнити свої інтереси, реалізувати потреби, проявити здібності, оцінити самих себе і бути оціненими іншими, на­решті, спробувати знайти оптимальний варіант взаємин з однолітками і вчителями, обрати прийнятну форму поведінки.

Позаурочна виховна діяльність (на відміну від навчально-пізнавальної) надає підліткові не тільки свободу вибору дії, але і ство­рює умови для тренування певних емоційно-вольових і етично-поведінкових якостей, виконання загальноприйнятих вимог, дотриман­ня норм міжособистісних відносин.

Корекційно-виховний потенціал позаурочної діяльності залежить від її характеру і змісту, від того місця, яке вона займає в єдиному педагогіч­ному процесі, від тих завдань, які вирішуються під час її здійснення. Так,

наприклад, суспільно корисна і трудова діяльність вирішує завдання роз­витку пізнавального інтересу до різних видів праці, озброєння школярів трудовими вміннями і навичками, формування основ культури розумової і фізичної праці, позитивного ставлення до праці як вищої цінності, наре­шті, виховання в учнів високих моральних якостей: працьовитості, цілес­прямованості, діловитості, відповідальності, почуття обов'язку.

Але якщо в реалізації завдань трудового виховання школярів ми спираємося на загальнопедагогічні принципи, враховуємо вікові та індивідуальні особливості школярів, то в корекційно-педагогічній роботі крім обліку рівня і ступеня педагогічної занедбаності, характеру девіа­цій у поведінці підлітка ми не повинні забувати про доступність і посильність даного виду праці для неповнолітніх, поєднання її суспільної значущості з особистими інтересами підлітка, індивідуальні та колек­тивні форми трудової діяльності, їх відповідність завданням корекцій-но-педагогічної спрямованості навчально-виховного процесу школи.

Художньо-естетична діяльність спрямована на розвиток здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння пре­красного в мистецтві і дійсності, на вироблення системи художніх уяв­лень, поглядів і переконань, на виховання у школярів прагнення і умінь 1 вносити елементи прекрасного в усі сфери життя.

Участь в етично-правовій діяльності формує систему знань про етичні норми і правила, сприяє розвитку правильного ставлення до інших людей, до самого себе, до своєї праці, природи, моральних норм і загальнолюдських цінностей.

Разом з тим позаурочна виховна діяльність сама по собі не вирі­шує проблем попередження відхилень у поведінці підлітків, у подолан­ні недоліків розвитку особистості дитини. Для того, ця діяльність реалі­зувала свій корекційно-розвивальний потенціал, компенсаційний і реа­білітаційний заряд, вона повинна бути відповідним чином організована і педагогічно інструментована, забезпечена загальнопедагогічними і спеціальними методами, прийомами, засобами.

Завдання 2

Систематизуйте методичні підходи до ранньої профілактики девіан-тної поведінки. Викладіть свою точку зору у рекомендаціях для вчи­теля та класного керівника.

Захаров А.И. Как предупредить отклонение в поведении ребёнка. -М., 1986. Раттер М. Помощь трудным детям. - М., 1987.

Завдання З

Робота в творчих групах.

Складіть програму позаурочної виховної роботи, що має корекційну спрямованість.

I група: соціально-трудове виховання.

II група: художньо-естетична діяльність.

група: морально-етичне виховання.

3. група: правове виховання.

4. група: фізкультурно-оздоровча діяльність.

5. група: розвиток психологічної стійкості до важких ситуацій.

7. група: профілактика станів залежності, формування критичного ставлення до соціально шкідливих звичок.

8. група: формування навичок спілкування.

9. група: розвиток пізнавальних функцій (пам'яті, уваги, мислення).

10. група: формування навичок саморегуляції.

XI група: естетичне виховання.

Алгоритм програми:

Якщо мета виховання полягає у

то засобами її досягнення є

плануємо такі етапи виховного процесу

розраховуємо на такий результат

можливі утруднення та небажані явища

проектуємо такі форми роботи

Індивідуальні завдання