- •21100, М. Вінниця, вул. 600-річчя 19
- •4. Принципи корекційно-педагогічної діяльності
- •Практикум 1 семінар 1. Понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки
- •План заняття
- •II. Практикум
- •Індивідуальні завдання
- •Лекція 2. Поняття соціально-лсихолопчної дезадаптації
- •1. Категорія адаптації в онтогенезі
- •2. Фактори соціально-психологічної дезадаптації
- •3. Механізми розвитку адаптаційних порушень
- •4. Сутність девіантної поведінки
- •5. Теорії формування девіантної поведінки
- •1. Методичні підходи до організації корекційно-розвивальної освіти
- •2. Загальнопедагогічні принципи й основні напрями корекцій-но-розвивальної освіти
- •3. Форми корекційно-розвивал ьного освітнього процесу
- •4. Корекційно-розвивальна програма, її структура і місце у системі змісту освіти
- •5. Корекція мотивації навчальної діяльності учнів групи ризику
- •Порушень
- •1. Стратегія профілактики і корекції адаптаційних порушень
- •2. Форми і методи педагогічної корекції адаптаційних порушень і
- •Спеціальні методи педагогічної корекції
- •3. Шляхи профілактики недисциплінованості
- •4. Корекційні прийоми роботи з учнями, які мають недоліки соціально-особистісного розвитку
- •5. Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей
- •1. Шкільний консиліум як форма взаємодії суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- •2. Завдання, принципи, етичні норми роботи консиліуму
- •3. Функції суб'єктів діагностично-корекційної роботи
- •II. Практикум
- •2. Шкільні стреси: соціально-педагогічна допомога дитині.
- •3. Проблеми адиктивної поведінки: умови профілактики, ме тоди корекції.
- •4. Соціальні страхи підлітків: соціально-педагогічна допомога в їх подоланні.
- •5. Шкільна тривожність: види, методики вивчення, корекційна допомога.
- •6. Місце адаптації у соціальному розвитку дитини.
- •7. Аналіз факторів соціально-психологічної дезадаптації (за матеріалами лекції)
- •II. Практикум
- •Карта бесіди
- •Карта спостережень за поведінкою учнів у школі
- •Індивідуальні завдання
- •II. Практикум
- •1. Підготуйте реферат на тему:
- •2. На основі аналізу поданої нижче літератури про різні типи адаптаційних порушень підготуйте реферат, який повинен містити:
- •1. Корекція агресивної поведінки дітей.
- •2. Формування навичок вольової регуляції у девіантних підлітків.
- •3. Профілактика суїцидальної поведінки підлітків.
- •4. Корекція поведінки дітей з симптомами ранньої злодійкуватості.
- •11. Сенс життя та цінності дітей "групи ризику"
- •II. Практикум
- •1. Підготуйте реферат на тему:
- •2. Напишіть характеристику учня з низькою успішністю ( за ма теріалами спостережень на практиці в школі).
- •II. Практикум
- •Індивідуальні завдання
- •1. Поняття «норма» і «аномалія» у психічному розвитку дитини
- •4. Класифікація відхилень у розвитку дітей
- •5. Діагностика відхилень у розвитку дитини
- •1. Загальна характеристика групи дітей із затримкою психічного розвитку (зпр)
- •2. Специфічні умови навчання і виховання дітей із зпр
- •3. Психолого-педагогічна характеристика учнів з порушеннями Інтелекту
- •4. Мета корекційно-виховної роботи з розумово відсталими дітьми
- •1. Загальна характеристика дітей з порушеннями зору
- •2. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями зору
- •3. Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху
- •4. Корекційно-педагогічна робота з дітьми з порушеннями слуху
- •5. Навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
- •Лекція 9. Корекційно-реабілітаційна робота з дітьми, що мають порушення мовлення, поведінки, спілкування
- •2. Особливості корекційної роботи з дітьми, що мають пору* шення мовлення
- •4. Особливості навчання дітей з аутизмом
- •1. Зміст освіти дітей з особливими потребами
- •2. Принципи спеціальної освіти
- •3. Технології і методи фахової освіти
- •4. Форми організації спеціальної освіти
- •5. Засоби забезпечення корекційно-освітнього процесу в системі фахової освіти
- •Лекція 11. Сучасна система спеціальних освітніх послуг
- •1. Медико-соціально-педагогічний патронаж і рання корекцій-мо-педагогічна допомога дітям з відхиленнями в розвитку
- •2. Шкільна система корекційно-педагогічної допомоги
- •3. Програми реабілітації освіти молоді і дорослих з обмеженою працездатністю
- •4. Соціально-педагогічна допомога особам з обмеженими можливостями
- •5. Психолого-медико-педагогічна консультація (пмгік)
- •1. Причини появи нових пріоритетів у системі спеціальної освіти
- •2. Людина з обмеженими можливостями в суспільстві. Сучасне поняття інтеграції
- •3. Моделі інтегрованого навчання. Спільне навчання в звичайному класі масової школи
- •4. Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громадських організацій
- •5. Корекційні вміння й особистісні якості, необхідні педагогові
- •6. Стилі взаємовідносин педагога і вихованця
- •II. Практикум
- •Семінар 9. Особливості навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку
- •План заняття
- •II Практикум
- •II. Практикум
- •Семінар 11. Особливості корекційно-
- •Порушення мовлення, поведінки, спілкування
- •II. Практикум
- •II. Практикум
1. Причини появи нових пріоритетів у системі спеціальної освіти
Результати вітчизняних і закордонних наукових досліджень пере- конливо доводять, що раннє виявлення і рання комплексна корекція відхилень у розвитку з першого року або навіть місяців життя дитини дозволяють попередити появу подальших відхилень у її розвитку, ско- ригувати вже наявні, значно знизити ступінь соціальної дезадаптова- ності дітей, досягти більш високого рівня їхнього загального розвитку, згодом й освіти, а також більш успішної інтеграції в суспільство.
Аналіз становлення і тридцятирічного досвіду функціонування західних систем ранньої діагностики і ранньої комплексної корекції відхилень у розвитку дітей свідчить про значну результативність їхнього впровадження на державному рівні, можливість економії засобів за рахунок корекції і реабілітації на ранніх етапах життя дитини, оскільки при цьому значно скорочуються витрати на дорогу систему шкільної спеціальної освіти.
Демографи і соціологи відзначають, що в умовах сучасного життя від негативних явищ у суспільстві найбільш страждає сім'я. Послабляються сформовані моральні і етичні норми, традиції родини. Зростає напруженість відносин у сім'ї внаслідок недостатньої її економічної! захищеності. Усе це знижує виховний потенціал родини, а у випадку народження проблемної дитини її роль у реабілітації і соціалізації стає незначною. Сімейне неблагополуччя стає найважливішою причиною зростання кількості дитячих і підліткових емоційних відхилень і порушень. Це створює значні проблеми в розвитку дитини й утруднює процес спеціальної корекційно-педагогічної допомоги.
Іншою серйозною проблемою стає погіршення стану здоров'я дітей. Відсоток народження здорових немовлят протягом останніх 7 років знизився з 48,3 до 36,5%. Сьогодні до 80% немовлят є фізіологічно
незрілими, близько 70% - мають діагностоване пренатальне ураження центральної нервової системи. Органам охорони здоров'я в результаті прийнятих в останні роки негайних заходів удалося стабілізувати показники дитячої і материнської пренатальної (пологової) смертності. Під- вищився відсоток народження недоношених дітей із критично низькою масою тіла при народженні (від 700 до 1100 г), що складають групу високого ризику за слуховою і зоровою патологією, дитячому церебра- льному паралічу, інтелектуальній недостатності, сліпоглухоті та складним порушенням у розвитку.
Науковий прогноз у галузі вивчення фізичного і психічного здоров'я дітей дає підстави вважати, що зусилля фахівців повинні бути зосереджені також і на допомозі найважчим дітям, що мають множинні порушення.
2. Людина з обмеженими можливостями в суспільстві. Сучасне поняття інтеграції
Інтеграція в суспільство людини з особливими освітніми потребами й обмеженою працездатністю сьогодні означає процес і результат на- дання їй прав і реальних можливостей брати участь у всіх видах і формах соціального життя (включаючи й освіту) нарівні і разом з іншими членами суспільства в умовах, що компенсують їй відхилення в розвитку й обмеженні можливостей.
У системі освіти інтеграція означає можливість мінімально обмежуючої альтернативи (тобто вибору) для осіб з особливими освітніми потребами: набуття освіти в спеціальній (корекційній) освітній установі або, з рівними можливостями, в освітній установі загального призначення (дошкільна освітня установа, школа й ін.).
Інтеграція ґрунтується на концепції "нормалізації", в основу якої покладена ідея про те, що життя і побут людей з обмеженими можли- востями повинні бути як можна більш наближеними до умов і стилю життя суспільства, у якому вони живуть.
Стосовно дітей це означає наступне.
Дитина з особливими освітніми потребами має і загальні для всіх потреби, головна з яких - потреба в любові і обстановці, що стимулює розвиток.
Дитина повинна вести життя, у максимальному ступені наближене до нормального.
Кращим місцем для дитини є її рідна домівка, і обов'язок місце-
вої влади - сприяти тому, щоб діти з особливими освітніми потребами миховувалися у своїх родинах.
Учитися можуть усі діти, а отже, усім їм, якими б важкими не були порушення розвитку, повинна надаватися можливість одержання освіти.
Принципи "нормалізації” сьогодні закріплені низкою міжнародних правових актів: Декларацією прав дитини, Декларацією прав осіб з відхиленнями в інтелектуальному розвитку, Декларацією прав інвалідів.
В історії розвитку людської цивілізації ставлення суспільства до лю- дей з обмеженими можливостями життєдіяльності виражалося у формі поводження з ними й у характері тих соціальних "ніш", що їм приділялися. Нерідко ці погляди, ставлення можна бачити в уявленнях сучасних людей. Зупинимося на короткому описі таких "ніш" або моделей.
"Хвора людина". Відповідно до цієї моделі особи з обмеженими можливостями - хворі люди. Це означає, що людина розглядається як об'єкт лікування. Не заперечуючи важливості медичного обслуговування цих людей, слід бачити, що в контексті освітнього поля природа обмежених можливостей пов'язана з утрудненнями в навчанні і соціалізації. Тому освітні програми для таких осіб повинні передбачати не тільки і не стільки догляд і лікування, скільки навчання і розвиток. Суспільство, що думає, що людина з обмеженими можливостями є тільки пацієнтом, може надати тільки медичну діагностику, лікування і догляд, виключаючи її з освітнього процесу.
Будучи для певного етапу розвитку суспільства прогресивною, ця модель стимулювала розвиток наукових досліджень, клінічне вивчення причин і наслідків порушеного розвитку і можливих способів профілактики і лікування окремих захворювань, наслідком яких є обмеження можливостей людини. Однак у сучасних умовах ця модель є недостатньою, оскільки сама по собі обмежує можливості людини з особливими потребами.
Модель "Недолюдина". Людина з відхиленнями в розвитку відповідно до цієї моделі розглядається як неповноцінна істота, що наближається за своїм рівнем до тварини. Наслідком цього було створення негуманних умов життя, негуманне ставлення до осіб з обмеженими можливостями. Це виражалося в створенні штучних обмежень, що перешкоджали взаємодії людей з обмеженнями оточуючими людьми.
Модель "Загроза суспільству". Існувало уявлення, що деякі категорії осіб з відхиленнями в розвитку є загрозою для суспільства (розумово відсталі, глухі, особи з психічними відхиленнями). Неуцтво породжувало думку, що ці люди можуть не тільки бути джерелом захворювань, але і "накликати нещастя", нанести матеріальні й моральні збитки. Унаслідок цього суспільство вживало заходів, щоб відгородити себе від цієї потенційної "загрози", створюючи інтернати, закриті установи піклування, часто у віддалених від суспільства місцях, іноді з суворим режимом утримування в них. Навчання в цьому випадку або було відсутнє, або недостатнє.
Модель "Об'єкт жалості". Ця модель впливає на розвиток особис- тості людини, її прагнення до самореалізації. У межах цієї моделі до
людини з особливими потребами підходять як до маленької дитини, яка не дорослішає, залишаючись у дитячому віці назавжди. Головним завданням за таким варіантом підходу є тільки захист людини з обмеженими можливостями від "поганого" навколишнього світу через відокремлення її від суспільства, створення комфортного середовища мешкання, але відсутність допомоги в набутті освіти і розвитку.
Модель "Об'єкт обтяжливої добродійності". Складні економічні умови в ряді країн світу не дозволяють їм дотримуватися незмінно сприятливої економічної політики у відношенні осіб з обмеженими можливостями. Витрати на їхнє утримання розглядаються як економічний тягар, що намагаються зменшити через скорочення розмірів допомоги, яка надається.
Модель "Розвиток". Ця модель передбачає наявність в осіб з обмеженими можливостями здібностей до освіти і розвитку. Відповідно до цієї моделі суспільство відповідальне за більш повний розвиток дитини з обмеженими можливостями; суспільство зобов'язане створити умови, сприятливі для розвитку і корекційно-педагогічної допомоги таким дітям. Людина з обмеженими можливостями відповідно до цієї моделі має ті ж права і привілеї, що і всі інші члени суспільства: право жити, вчитися, працювати у своїй місцевості, жити у своєму домі, вибирати друзів і дружити з ними, право бути бажаним членом суспільства, право бути таким, як усі. Реалізація такої моделі можлива завдяки принципу "нормалізації".