Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

будівництві, сільському господарстві, на транспорті; збере­ження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа. Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:

- зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;

- захист повітряного басейну від забруднення, насамперед, у великих містах і промислових центрах;

- підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;

- знешкодження, утилізація та захоронения промислових та побутових відходів;

- запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод, змен­шення та припинення скиду забруднених стічних вод у водні об'єкти, захист підземних вод від забруднення;

- збереження та відродження малих річок, здійснення управлін­ня водними ресурсами на основі басейнового принципу;

- завершення створення державної системи моніторингу навко­лишнього природного середовища;

- створення системи прогнозування, запобігання та оперативних дій у разі надзвичайних ситуацій природного і природно-техно­генного походження;

- забезпечення екологічного супроводу процесу конверсії війсь­ково-промислового комплексу;

-здійснення заходів щодо екологічного контролю за діяльністю Збройних Сил України;

- розробка механізмів реалізації схем природокористування;

- впровадження дійових економічних складових впливу на сис­тему природокористування;

- створеннясистемиекологічноїосвіти,вихованнятаінформування.

7.3.3. Організаційно-правові засади формування езе в Україні

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалі­зується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених

387

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

пріоритетів це, зокрема, регіональні та локальні програми екологічно збалансованого розвитку. В Україні завершено розробку проекту Концепції сталого розвитку України (проект погоджено з центральними органами виконавчої влади та подано до Кабінету Міністрів України у квітні 1999 p.). Концепція формує політичне підґрунтя для гармонійного поєднання стратегії держави у вирі­шенні економічних, екологічних і соціальних проблем у процесі соціально-економічного реформування суспільства. Екологічна політика базується на застосуванні еколого-економічних інстру­ментів у регулюванні природокористування (зокрема, на системі плати за використання природних ресурсів та забруднення довкілля) і передбачає створення та вдосконалення системи екологічної безпеки (ефективні заходи, що запобігають забруд­ненню довкілля, виникненню надзвичайних ситуацій, забез­печують ядерну та радіаційну безпеку, зберігають біологічне й ландшафтне різноманіття. Ця політика реалізується шляхом роз­робки та впровадження окремих національних, цільових дер­жавних, регіональних, місцевих, об'єктних програм і проектів за напрямами, які визнані пріоритетними. На даний час розроблені й впроваджуються: - Національна програма перспективного розвитку заповідної

справи в Україні (постанова ВРУ від 22.ІХ.1994№ 177/94-ВР); - Державна програма поводження з радіоактивними відходами

(постанова КМУ від 291Х.1996№ 480); - Національна програма екологічного оздоровлення басейну

Дніпра та поліпшення якості питної води (постанова ВРУ від

27.11.1997 № 123/97-ВР); - Концепція збереження біологічного різноманіття України

(постанова КМУ№ 439 від 12. V.1997); - Державна програма використання відходів виробництва і

споживання на період до 2005 р. (постанова КМУ від 28. VI. 1997

№ 668); - Концепція охорони та відтворення навколишнього природного

середовища Азовського і Чорного морів (постанова КМУ від

Ю.ПІ.1998№1057).

388