Тема 5.1. Інституційні перетворення в національній економіці України

нених виробничих об'єднань входили підприємства, що мали свою спеціалізацію та виробляли не однакову, а різну продукцію проміжного циклу, яка вже потім використовувалась головним підприємством для виготовлення кінцевої продукції [12, С. 24]. Деконцентрація виробництва у цьому випадку призводила до руйнування господарських зв'язків, зростання витрат та нівелю­вання дії ефекту масштабу.

У середині 1990-х pp. відбувся перегляд найважливіших засад антимонопольно"! політики в Україні, що виявилося у формуванні законодавчої бази, яка регулює діяльність природних монополій та захищає конкуренцію. Базові положення антимонопольно! політики були задекларовані в Конституції України, яка закріплю­вала право на рівні умови господарювання суб'єктів підприєм­ницької діяльності незалежно від форми власності. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конку­ренція. Відповідно формування сучасних засад антимонопольно'! політики в Україні було визначено у Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції', Законі України "Про захист еко­номічноїконкуренції"'. Під час розроблення цих нормативних актів було враховано семирічний досвід правозастосовчої діяльності Антимонопольного комітету України, судову практику, проаналі­зоване відповідне законодавство розвинутих країн Європи, Аме­рики, Азії, використано положення типового закону "Про захист конкуренції" комісії ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) [33, С. 155]. Водночас в Україні виникає нова підгалузь антимонопольного законодавства, яка має специфічний предмет регулювання. Базовим законом цієї підгалузі права є Закон України "Про природні монополії, прийняттю якого перезували укази Президента України "Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій" (1991 p.), "Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій" (1998 p.), "Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 pp. та заходи щодо їх реалізації (1999 р.) та інші. Відповідно важли-

237

Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України

вим напрямом антимонопольно^-! політики в Україні у XXI ст. є регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та захист економічної конкуренції.

Під природними монополіями розуміють стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є ефективнішим за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особли­востей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари, що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими това­рами, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари, ніж попит на інші товари [8]. Згідно з даними Державного комітету статистики України у 2005 р. частка валової доданої вартості, що припадає на галузі в яких присутні підприємства природні монополісти (добувна промисло­вість, виробництво та розподілення електроенергії, газу, води, послуг транспорт і зв'язок), становить 22,4 % [28, С. 31-32]. Діяль­ність суб'єктів природних монополій зосереджена у тих галузях економіки України, які формують базу для її успішного соціального та економічного розвитку.

В Україні впродовж 1998-2005 pp. спостерігається цікава тенден­ція щодо збільшення кількості суб'єктів природних монополій, насамперед на регіональному рівні (рис. 5.1.4). Основний приріст ринків відбувся за рахунок сфери надання житлово-комунальних послуг, а також діяльності Антимонопольного комітету України щодо поглибленого дослідження ринків [16, С 14]. Виявлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку природних монополій і застосування відповідних інстру­ментів впливу належать до найважливіших заходів антимоно-польної політики у цій сфері. Антимонопольний комітет України щороку порушує справи, пов'язані зі зловживанням монопольним становищем, здійсненням антиконкурентних узгоджених дій, антиконкурентних дій органів влади, недобросовісною конку­ренцією.

238

Рис. 5.1.4. Кількість підприємств-монополістів на регіональних

ринках України

Джерело: [16, С 16].

Порушення норм антимонопольного законодавства суб'єктами природних монополій здебільшого стосуються питань ціноутво­рення та встановлення необгрунтовано високих цін для всіх або окремих категорій споживачів. За безпосередньою участю органів Антимонопольного комітету України у 2006 році підприємствами житлово-комунального господарства здійснено перерахунки споживачам за ненадані або надані в неповному обсязі послуги з централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення на суму понад 250 млн. гри. Протягом 2001-2006 pp. за ненадані або надані у неповному обсязі послуги з централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення споживачам повернуто шляхом перерахунків більше двох мільярдів гривень [10].

Ще однією проблемою, пов'язаною з визначенням тарифів суб'єктами природних монополій, є застосування практики перехресного субсидіювання. В Україні впродовж 1992-2006 pp. існування такого методу тарифного регулювання знаходило широку підтримку у тих груп споживачів, які були орієнтовані на одержання послуг за низькими цінами, насамперед серед домогосподарств з низьким рівнем доходів. В економіці України було створено умови, за яких населення за послуги тепло-, водо-, газо-, електропоста-

239

Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України

чання сплачувало за заниженими тарифами, а для юридичних осіб вони завищувалися. Але перехресне субсидіювання суперечить реальн им інтересам населення, оскільки переплачуючи за електро­енергію, природний газ, послуги централізованого водопостачання і водовідведення, місцевого зв'язку, підприємства включають ці витрати до цін на свої товари [16, С. 19].

Таким чином, за роки незалежності в Україні вдалося сформу­вати конкурентне середовище. Якщо у 1991-1992 pp. частка моно­польного сектора економіки України становила 100 %, то у 2001-2002 pp. зменшилась до 40 % [34]. Упродовж 1991-2006 pp. вдалося демонополізувати виробництво, систему управління, збуту, оплати праці тощо. Найважливішим напрямом проведення антимоно­польно!' політики в Україні на початку XXI ст. є захист вже існуючого конкурентного середовища та перетворення конкурент­них відносин в ефективніші, оскільки підприємства-монополісти намагаються одержати додаткові прибутки через встановлення дискримінаційних цін, необгрунтоване злиття, таємні змови, тінізацію відносин тощо. Проведення антимонопольно!' політики в Україні щодо регулювання діяльності природних монополій пов'язується з практикою ціноутворення.

Запитання для самоконтролю

1. Що розуміють під приватизацією державного майна в Україні?

2. Які способи приватизації державного майна використовуються в Україні?

3. Які чинники обумовили проведення сертифікатної приватизації в Україні?

4. У чому полягають особливості проведення приватизації великих стратегічних підприємств в Україні?

5. Які чинники обумовили відродження підприємницької діяльності в Україні?

6. Які існують проблеми розвитку малого підприємництва в Україні і чим вони спричинені?

7. На який з видів економічної діяльності припадає найбільша частка існуючих малих підприємств в Україні і чому?

240