Тема 4.3. Виробнича інфраструктура України

XX ст., старіння основного капіталу та відсутність достатніх обся­гів інвестицій, необхідних для оновлення рухомого складу залізниць і відповідної інфраструктури, тінізація та бартеризація господарських відносин та ін. Якісні зрушення в роботі залізнич­ного транспорту України починають простежуватися після 2000 p., що спричинене позитивними тенденціями розвитку вітчизняної економіки та формуванням відповідної стратегії розвитку цієї сфери. Перспективи реформування залізничного транспорту пов'язані з корпоратизацією Укрзалізниці з метою підвищення ефективності її діяльності та інвестиційної привабливості.

Авіаційний транспорт є одним з наймолодших видів транс­порту, який інтенсивно розвивається від початку XX ст. і є важли­вим чинником інтегрування України до світового господарства. Україна належить до когорти провідних авіаційних країн світу. Після проголошення незалежності Україна успадкувала від колишнього Радянського Союзу авіаційну промисловість, що спроможна розробляти, виробляти та обслуговувати сучасну авіа­ційну техніку, потужний потенціал наукових, проектних, навчаль­них закладів і фахівців, широку та розвинену на той час інфра­структуру авіаідійного транспорту.

Від 1991 р. проводиться реформування авіаційного транспорту України, в основі якого є перехід на ринкові засади господарю­вання, інтеграція до світової системи авіаперевезень та адаптація діяльності до норм міжнародного авіаційного права. Після набуття незалежності Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію і стала членом Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), у грудні 1999 р. - Європейської конференції цивільної авіації, підписала низку міжнародних угод про повітряне сполучення. У травні 1993 р. було прийнято Повітряний кодекс України, в якому було визначено головні засади державного регулювання діяльності цивільної авіації, правила використання вітчизняного повітряного простору, повітряних суден, роботи авіаційного персоналу, аеродромів і аеропортів, здійснення внутрішніх і зовнішніх польотів, створення безпечних умов діяльності та ін.

183

Розділ 4. Структурні зміни в національній економіці та регіональна політика

Економічна криза 1990-х pp. негативно позначилась на роботі авіаційного транспорту України, що зумовило різке падіння попиту на авіаперевезення. Якщо у 1990 р. послугами цивільної авіації скористалось 15 млн. осіб, то у 1999-2001 pp. - вже по 1 млн. осіб, у 2005 р. - 4 млн. осіб [18, С. 239]. Таке різке скорочення пасажир­ських авіаперевезень в незалежній Україні насамперед спричинене відмовою від субсидіювання цього виду послуг з боку держави та різким зростанням цін на економічні ресурси, зокрема енергетичні, що позначилося на збільшенні витрат і відповідно на ціні. Паса­жирські повітряні перевезення, на які держава надавала значні субсидії, у 1990 р. складали 37 % від усіх міжміських пасажирських перевезень, що є доволі високим показником щодо західних країн [16, С 33-34]. Також у 1990-х pp. відбувається реформування відносин власності на авіаційному транспорті, що сприяло утво­ренню значної кількості авіакомпаній, які не мали належної мате­ріально-технічної бази і достатніх коштів для оновлення парку повітряних суден.

Позитивні зрушення у роботі авіаційного транспорту України відбулися після 2000 p., цьому сприяли подолання кризових явищ у вітчизняній економіці та зростання обсягів виробництва. У цей період починає діяти Державна комплексна програма розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 р. і затверд­жується програма фінансового оздоровлення авіапідприємств, що дозволило ефективніше використовувати державне майно авіа­ційного транспорту, практично припинити бартерну форму розра­хунків за авіаційні транспортні послуги, збільшити обсяги інвестицій для оновлення фізично та морально застарілого парку повітряних суден, розбудови інфраструктури аеропортів.

Новим напрямом діяльності авіаційного транспорту України стало використання малих повітряних суден для задоволення як комерційних цілей, так й індивідуальних потреб населення, що відповідає світовим тенденціям розвитку авіації. Якщо до прого­лошення незалежності України малі повітряні судна використо­вувалися лише за спортивним призначенням під керівництвом Добровільного товариства сприяння авіації, армії та флоту

184