Тема 3.1. Державні механізми регулювання національної економіки

Таблиця 3.1.2

Прогнозовані розрахунки зміни обсягів сукупного нагромадження та

інвестицій в ОК

Роки	ВВП, %		Інвестиції в ОК, %		Валове нагромадження ОК, %
	Середньорічний темп приросту	Приріст за період	Середньо-річний темп приросту	Приріст за період	Середньорічний темп приросту	Приріст за період
2006-2008	7,1	22,9	11,8	39,9	10,4	34,6
2009-2011	6,0	19,1	10,5	34,9	10,1	33,5
2012-2015	5,7	22,5	10,0	40,6	9,8	39,6

Запитання для самоконтролю

1. Завдання на шляху підвищення регулюючих механізмів держави в національній економіці.

2. Сутність, об 'єкти та мета державного регулювання в націо­нальній економіці.

1. Методи макроекономічногорегулювання та їх характеристика.

3. Державні механізми подолання тінізації економіки та її дебюрократизація.

4. Удосконалення системи державного та корпоративного менеджменту.

5. Органи державного регулювання національної економіки та їхні функції.

6. Державна підтримка розвитку підприємництва: суть та механізми.

7. Державне регулювання конкурентних відносин та обмеження монополізму.

9 Бюджетні механізми забезпечення економічного зростання. 10. Фіскальні та монетарні механізми забезпечення економічного зростання.

123

Тема 3.2

Програмування та прогнозування національної економіки

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Економічне програмування. Державні та регіональні цільові програми.

2. Прогнозування в національній економіці.

3.2.3. Індикативне макроекономічне планування. Запитання для самоконтролю.

Ключові слова:

- програмування національної економіки,

- прогнозування національної економіки,

- програми соціально-економічного розвитку,

- програми екологічного збалансового розвитку,

- бюджетне планування.

3.2.1. Економічне програмування. Державні та регіональні цільові програми

Одним із особливих (спеціальних) засобів реалізації економіч­них методів державного регулювання національної економіки є економічне програмування.

Що можна віднести до системи економічного програмування в національній еконлміці?

Це, перш за все цільові державні та регіональні програми розвитку згідно Закону України "Про державні цільові програми" та інші програми національної економіки [1; 2; 3; 4].

Метою економічного програмування (ЕП) в державі є накрес­лення та реалізація оптимального, з точки зору національних економічних інтересів, сценарію розвитку економіки.

Головними завданнями економічного програмування є: - досягнення макроекономічної стабілізації і максимально

ефективного використання всіх економічних ресурсів держави;

124

Тема 3.2. Програмування та прогнозування національної економіки

- досягнення якісних позитивних зрушень в національній еконо­міці та підвищення економічного, соціального та екологічного добробуту населення; Ф підтримка вітчизняного товаровиробника і розвиток націо­нального та регіональних ринків.

Технологія складання економічних програм розвитку в націо­нальній економіці передбачає такі етапи:

1. аналіз стану розвитку національної економіки (регіону, місце­вості, локальної території);

2. виявлення проблем та їх оцінка;

3. дослідження механізмів регулювання, в тому числі ринкових та оцінка їх рівня ефективності;

4. загальна оцінка невирішених проблем;

5. концепція розвитку та побудова логістичної схеми, вирішення цих проблем;

6. накреслення механізмів (економічних, організаційних тощо) реалізації завдань, що поставлені в концепції;

7. структуризація програми.

Економічне програмування мусить бути здатним виконувати такі

завдання розвитку національної економіки:

У ефективно відстоювати національні інтереси держави;

- забезпечувати ефективну реалізацію прийнятої національної стратегії, відповідної зовнішньої і внутрішньої економічної політики;

У забезпечити ефективну трансформацію економічної системи, структурну перебудову економіки і формування соціально-орієнтованих ринкових механізмів;

-формувати внутрішній ринок;

- забезпечити інтеграцію економічного і екологічного напрямів розвитку;

- забезпечити відродження економіки та її послідовний і стабіль­ний розвиток;

- забезпечити збереження і розвиток інтелектуальних ресурсів країни;

- сприяти консолідації суспільства, розвитку соціального партнерства.

125

Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

У цілому, економічне програмування є інструментом здійснення

державної економічної політики в національній економіці [ІЗд]. Економічне програмування розвитку регіонів національної

економіки є елементом регіональної політики держави (РПД). Зараз

в системі РПД необхідно вирішити такі аспекти:

- Держава повинна забезпечити вирівнювання рівнів розвитку регіонів, раціонально регулювати бюджетне навантаження на регіони, стимулювати ефективний розвиток продуктивних сил регіонів, найбільш повне використання їх економічних і природних ресурсів, налагоджувати ефективне співробітництво регіонів, формувати внутрірегіональні і міжрегіональні народногосподарські комплекси.

- Особливо важливе стратегічне значення має децентралізація механізмів розвитку, регіональне самоврядування, формування в регіонах змішаної економіки, пріоритетний розвиток малого підприємництва, створення нових робочих місць, розширення регіональних ринків товарів, праці, капіталів.

- Місцеве самоврядування повинно стати основою регіональної політики України. Держава повинна передати регіонам ту частину державної власності, яка забезпечує соціально-еконо­мічні потреби населення даної території згідно Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів".

3.2.2. Прогнозування в національній економіці

Прогнозування в національній економіці займає важливе місце, оскільки дає змогу отримати об'єктивну оцінку того, що може відбутись, виходячи з аналізу внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на її розвиток.

Прогнозування може розглядатись в двох аспектах: - як самостійна форма регулювання на базі застосування методі в

економетрії тощо; - як певний етап у системі макроекономічного планування.

Прогнозування в національній економіці може бути частковим або узагальнюючим.

До перших належать:

126