Е. Порушення руху кальцієвих і натрієвих потоків з попереднім синусовим імпульсом. *

139. Час відновлення функції синусового вузла у здорових людей складає:

А. Більше 5000 мс.

В. Від 3000 до 5000 мс.

С. Від 1500 до 3000 мс.

D. Від 1400 до 1500 мс. *

Е. До 1400 мс.

140. Основними механізмами, які приймають участь у виникненні порушень серцевого ритму є наступні за винятком:

А. Ектопічний автоматизм.

В. Механізм re-entry.

С. Тригерна активність.

D. Блокада проведення імпульсів.

Е. Апоптоз. *

141. Синусовою тахікардією називають ритм синусового вузла з частотою:

А. До 80 уд./хв.

В. Від 80 до 100 уд./хв.

С. Від 100 до 120 уд./хв.

D. Від 100 до 160 уд./хв. *

E. Більше 160 уд./хв.

142. Екстрасистоли з атріовентрикулярного з’єднання характеризуються:

А. Відсутнім зубцем P.

В. Негативним зубцем P перед QRS.

С. Негативним зубцем P всередині QRS.

D. Негативним зубцем P після QRS.

E. Можливе розміщення, як у В, С і Д. *

143. 5 шлуночкових екстрасистол, що виникли одна за одною, складають корот­кий пароксизм шлуночкової тахікардії і відносять за В.Lown до:

А. V класу.

В. IVа класу.

С. Ivв класу. *

D. III класу.

Е. II класу.

144. Реципрокними називають тахікардії:

А. передсердні.

В. Ті, що генеруються з вогнища підвищеного автоматизму.

С. Ті, які виникають за механізмом “мікро-рі-ентрі”.

D. Ті, що виникають за механізмом “макро-рі-ентрі”.

Е. Ті, які виникають за механізмами “мікро-“ і “макро-рі-ентрі”. *

145. У хворого з пароксизмальною тахікардією зубці Р розміщені після комп­лексу QRS. Якого походження тахікардія ?

А. Атріовентрикулярна.

В. Шлуночкова.

С. Передсердна.

D. Атріовентрикулярна або шлуночкова. *

Е. Синусова.

146. Хворому П., 32 років, підчас пароксизму тахікардії зареєстрували через­стравохідну ЕКГ, на якій зубець Р (А) був розміщений на віддалі 75 мс від комп­лексу QRS (V), QRS = 0,08 с.

Яка тахікардія у хворого ?

А. Ектопічна передсердна.

В. Реципрокна передсердна.

С. Реципрокна атріовентрикулярна вузлова. *

D. Реципрокна атріовентрикулярна з участю додаткових шляхів прове­дення.

Е. Шлуночкова.

147. У школяра К., 16 років, на уроці фізичного виховання без явної причини раптово почався напад сильного серцебиття. До цього часу не хворів. При аускультації серця після нападу встановлено розщеплення II тону над легеневою артерією. ЕКГ: ритм синусовий, 76 уд./хв. PQ = 0,10 с, QRS = 0,12 с. Яка на Вашу думку причина раптового нападу серцебиття у хворого К. ?

А. Вроджена вада серця.

В. Нейроциркуляторна дистонія.

С. Синдром передчасного збудження шлуночків (WPW). *

D. Первинний ревмокардит.

Е. Аритмогенна дисплазія правого шлуночка.

148. У хворої м., 38 років, діагностовані задишка підчас ходьби, кашель, перебої в роботі серця, дрібноміхурцеві хрипи в нижніх відділах легень, аритмічний пульс як за частотою, так і за наповненням – від 76 до 104 уд./хв., дефіцит пульсу – 20-24 уд./хв., АТ – 130/70 мм.рт.ст.

Про яке порушення ритму можна думати у хворої М. ?

А. Екстрасистолія.

В. Пароксизмальна тахікардія.

С. Миготлива аритмія. *

D. Синусова аритмія.

Е. Синдром Фредеріка.

149. Хворий В., 54 років, прокинувся зі сну з відчуттям слабкості у правих кінцівках. В анамнезі – інфаркт міокарда, аритмія. Об’єктивно: свідомість збере­жена, шкіра бліда, АТ – 130/90 мм.рт.ст., при аускультації серця – миготлива аритмія. Встановлені моторна афазія, геміпарез, гемігіперестезія.

Який найбільш ймовірний діагноз у хворого В. ?

А. Ішемічний інсульт. *

В. Пухлина головного мозку.

С. Минаючий розлад мозкового кровообігу.

D. Субарахноїдальний крововилив.

Е. Гострий енцефаліт.

150. Хворий Р., 42 років, перебуваючи у ЛОР-відділенні з приводу носової кровотечі, раптово впав. Чергова сестра діагностувала відсутність пульсації на великих судинах, АТ – 70/40 мм.рт.ст., ЧСС – біля 160 ударів за хвилину. Тони серця дуже послаблені, часті. ЕКГ: частота скорочень складає 200 уд./хв., комп­лекси QRS широкі – 0,10-0,12 с, амплітуда їх змінюється, в деяких випадках нагадують веретено. Після надання допомоги ЧСС складала 70 уд./хв. ЕКГ: ритм синусовий, правильний, PQ = 0,18 c, QRS = 0,08 c, QT = 0,50 с.

Який механізм тахікардії має місце ?

А. Синдром слабості синусового вузла.

В. Набутий синдром подовженого QT. *

С. Синдром WPW.

D. Вроджений синдром подовженого QT.

Е. Синдром тахі-брадикардії.

151. Синдром слабості синусового вузла проявляється наступними ознаками:

А. запомороченнями.

В. прогресуванням серцевої недостатності.

С. Стенокардією.

D. Синоатріальною блокадою.

Е. Всіма вище переліченими ознаками. *

152. Якщо на ЕКГ ритм неправильний, є брадиаритмія, а тривалість інтервалу RR постійно змінюється, то слід запідозрити:

А. Дихальну аритмію.

В. Синусову аритмію. *

С. Синоатріальну блокаду I ступеня.

D. Синоатріальну блокаду II ступеня.

Е. Атріовентрикулярну блокаду II ступеня.

153. Хворий Д., 48 років, лікується впродовж 5 днів з приводу інфаркта нижньої стінки лівого шлуночка. Раптово після повторного больового нападу з’явилась аритмія. ЕКГ: частота передсердних скорочень 76 за хв., шлуночкових – 38 за хв. Інтервали PP і RR одинакові.

Яке ускладнення виникло у хворого Д.?

А. Повна атріовентрикулярна блокада. *

В. Синоатріальна блокада.

С. Синдром слабості синусового вузла.

D. Миготлива аритмія – брадисистолічна форма.

Е. Синдром Фредеріка.

154. У юнака Р., 15 років. який знаходився у стаціонарі на обстеженні раптово з’явився напад: обличчя стало багряним з ціанотичним відтінком, з рота почала виділятись кров’яниста піна, зіниці стали широкими, на світло не реагують, з’явились тонічні, а потім клонічні судоми, які минули спонтанно, після чого він заспокоївся і заснув. На ЕКГ патології не виявлено.

Поставте діагноз хворому Р.

А. Симпато-адреналовий криз.

В. Спазмофілія.

С. Епілепсія. *

D. Синдром Морганьї-Едемса-Стокса..

Е. Емболія легеневої артерії.

155. При повній блокаді правої ніжки пучка Гіса час внутрішнього відхилення у V₁-V₂ складає:

А.  0,04 с.

В. 0,04 с.

С.  0,04 с.

D. 0,06 с.

Е.  0,06 с. *

156. Електромеханічна дисоціація характеризується:

А. Збереженою електричною активністю.

В. Збереженою механічною активністю.

С. Відсутністю електричної активності.

D. Відсутністю механічної активності.

Е. Збереженою електричною при відсутності механічної активності. *

157. За класифікацією Вільямса хінідін, новокаїнамід, дізопірамід (ритмілен), аймалін відносяться до одного з наступних класів антиаритмічних препаратів:

А. – IV.

В. – III.

С. – IБ.

D. – IА. *

Е. – IС.

158. Пропранолол впливає лише на:

А. Автоматизм серця.

В. Провідність по передсердях і АВ-з’єднанню.

С. Скоротливість міокарда.

D. Впливає на всі вище перечислені властивості серця. *

Е. Не впливає ні на одну з наявних властивостей серця.

159. Для лікування передсердних порушень ритму серця використовують всі антиаритмічні препарати, за винятком:

А. Верапамілу.

В. Дигоксину.

С. Пропранололу.

D. Новокаїнаміду.

Е. Лідокаїну. *

160. Хворий Ж., 29 років, після фізичного навантаження відчув серцебиття, втратив свідомість. Пульс 200 уд./хв., ниткоподібний, Ат – 90/60 мм.рт.ст.

ЕКГ: QRS = 0,08 с, зубці Р не візуалізується.

Хворому Ж. показаний:

А. Мезатон.

В. Строфантин.

С. Нітрогліцерин.

D. Хінідин.

Е. АТФ. *

161. У хворої Л., 40 років, раптово виник приступ серцебиття, болю в ділянці серця. Пульс 170 уд./хв. АТ – 110/70 мм.рт.ст. На ЕКГ – ширина комплексу QRS = 0,08.

З чого слід починати допомогу хворій Л. ?

А. Непрямий масаж серця.

В. АТФ – 2 мл 1% розчину внутрішньовенно струменево.

С. Виконати пробу з подразненням каротидного синуса. *

D. Новокаїнамід – 10мл 10% розчину на фізіологічному розчині внутрішньо­венно струменево.

Е. Черезстравохідна стимуляція.

162. Хворий А., 56 років, хворіє на міокардитичний кардіосклероз, ускладнений миготливою аритмією. Частота шлуночкових скорочень складає близько 90 уд./хв. Є ознаки серцевої недостатності III ФК за NYHA.

Яке лікування треба призначити хворому А. ?

А. Аспірин + дигоксин + верапаміл. *

В. Гепарин + корінфар + кордарон.

С. Нітронг + гептрал + строфантин.

D. Атенолол + пропафенон + аспірин.

Е. Хінідин + новокаїнамід + верапаміл.

163. За 24 год. до кардіоверсії слід вімінити:

А. Хінідин.

В. Дігоксин. *

С. Гепарин.

D. Кордарон.

Е. Аспірин.

164. При огляді хворого Е., 56 років, що раптово втратив свідомість, виявлено бліду шкіру, ціаноз слизових оболонок, холодні кінцівки. Тони серця ритмічні, послаб­лені з частотою 170 уд./хв., Ат  70/40 мм.рт.ст.

Терапією вибору в дано­му випадку є:

А. Преднізолон.

В. Лідокаїн. *

С. Корінфар.

D. Нітрогліцерин.

Е. Атенолол.

165. Хвора З., 64 років, раптово впала на вулиці. Констатовані відсутність свідо­мості, пульсації великих судин, серцевої діяльності. Зіниці вузькі, дихання рідке, поверхневе.

З чого треба почати реанімаційні заходи у хворої З. ?

А. Інтубації трахеї й штучної вентиляції легень.

В. Імплантації штучного водія ритму.

С. Внутрішьовенного введення строфантину.

D. Внутрішьовенного введення лідокаїну.

Е. З удару кулаком по груднині. *

166. Хворий С., 40 років, лікується самостійно з приводу дилатаційної кардіо­міопатії дігоксином в дозі 0,25 мг 2 рази денно упродовж 10 днів. До дільничного терапевта звернувся зі скаргами на нудоту, перебої в роботі серця, порушенням зору (кольорові кола при погляді на джерело світла). Об’єктивно: тони серця неритмічні, миготлива аритмія, ЧСС – 128 уд./хв. печінка на 5 см виступає з-під правого підребер’я. Набряки на ногах, які збільшились в динаміці. ЕКГ: миготлива аритмія, тахісистолічна форма, часті шлуночкові екстрасистоли.

Яка, на Ваш погляд, причина погіршення стану хворого С. ?

А. Прогресування захворювання.

В. Екстрасистолія.

С. Інтоксикація дігоксином. *

D. Гострий токсичний гепатит.

Е. Всі вище перелічені фактори разом.

167. Хворий Т., 56 років, скаржиться на періодичні запаморочення (2-3 сек), пербої в роботі серця. Хворіє на гіпертензивну хворобу. Приймає атенолол по 25 мг 2 рази на день всередину; тони серця неритмічні, з частотою скорочень 48 за хв., екстрасистолія. АТ – 160/90 мм.рт.ст.

Якими повинні бути рекомендації лікаря-терапевта хворому Т. ?

А. Відмінити атенолол.

В. Відмінити атенолол, призначити кордарон.