Сім’я та здоровий спосіб життя

Артеріальний тиск вимірюють за допомогою тонометра та стетофонендо- скопа. Манжету тонометра накладають на плече на 2,5 см вище від ліктя. Починають накачувати повітря грушею до показника 160 – 180 мм рт. ст. Потім починають спускати повітря до появи першого удару з серії регуляр- них ударів (це систолічний тиск) і вислуховують до їх припинення (це діас- толічний тиск). Величину артеріального тиску людини виражають у двох цифрах — систолічній та діастолічній. У нормі тиск повинен становити 120/80 мм рт. ст. (можливі коливання від 90/60 до 139/89 мм рт. ст.).

Пульс — це коливання стінок артерій, які виникають, коли кров надхо- дить до судин у результаті скорочень серця. Пульс визначають на промене- вій артерії (біля зап’ястка в основі великого пальця), на сонній артерії та ін. У нормі у дорослої людини пульс становить 60 – 90 ударів за 1 хв. У дітей до 5 років пульс 100 ударів, у новонароджених — 130 – 140 ударів за 1 хв. Пульс може бути ритмічним та неритмічним.

Дихання у дорослої людини становить 16 – 18 разів за 1 хв. Діти дихають частіше.

Вимірювання температури тіла. Термометр розміщують під чистою і сухою пахвою, попередньо струшують, щоб ліквідувати дані попереднього вимірювання. Тримають 10 хв. Також можна покласти під язик на 5 хв. У маленьких дітей термометр розміщують у прямій кишці (попередньо змас- тити вазеліном), тримати до 5 хв. Температура в роті та прямій кишці на 0,3 – 0,5 °С вища, ніж під пахвою. Вимірюють двічі на день: о 7 – 8 годині ра- нку та 17 – 18 годині. Нормальна температура тіла 36,6 °С.

Якщо термометр розбився, необхідно зібрати всі краплинки ртуті, провес- ти вологе прибирання та провітрити кімнату.

1.21. ДОМАШНЯ АПТЕЧКА

У домашній аптечці мають бути засоби для надання першої невідкладної допомоги. Домашня аптечка формується залежно від потреб і особливостей членів сім’ї, з урахуванням схильності до тих чи інших захворювань.

До домашньої аптечки повинні обов’язково входити: термометр, піпетка, клізма, грілка, лейкопластир, вата, бинт, джгут, клейонка або вощений па- пір, нашатирний спирт, спирт, вазелін, гірчичники, а також деякі ліки.

Болезаспокійливі засоби: анальгін, парацетамол, баралгін, цитрамон. Антисептики для обробки ран: перекис водню 3%-й, йод, брильянтовий

зелений; для полоскання горла: фурацилін (1 таблетка на 1 склянку води), сода;

для змащування горла: розчин Люголя.

Трави: квітки ромашки, нагідок, відхаркувальний збір.

Дезинфікуючі засоби: перманганат калію (1 – 2 кристали на 1 склянку води — до слабо-рожевого кольору).

Для зниження температури тіла: аспірин, парацетамол, мефенамінова кислота.

Температуру нижче від 38 °С збивати не слід.

Препарати, що діють на травний канал:

Закріплюючі: активоване вугілля (при отруєннях), регідрон (у порош- ку) — при блюванні, проносі.

59

Р о з д і л І

Послаблюючі: сульфат магнію (магнезія) — 30 г на 1 склянку води, кас- торова або оливкова олія — 1 столова ложка зранку.

Спазмолітики: валідол, но-шпа, валеріана, м’ята.

Препарати, які використовують при захворюваннях серцево-судинної системи: корвалол, нітрогліцерин, папазол, адельфан, фуросемід (сечогінне).

Седативні засоби: настоянка кропиви собачої, корвалол, валеріана, м’ята.

Протиалергійні засоби: діазолін, супрастин.

Протикашлеві засоби: бромгексин, мукалтин, збори трав. Антибіотики: використовувати тільки за призначенням лікаря.

Для домашньої аптечки слід виділити окрему поличку, а ще краще — невеличку шафку. Якщо в сім’ї є діти, то аптечку слід тримати в недоступ- ному для них місці або замикати на ключ, але аптечка має бути легкодо- ступною.

1.22. ОСНОВИ АНАТОМІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

Анатомія (від грец. anatemno — розсікаю) — наука про форму, будову та розвиток людського тіла та його органів.

Фізіологія (від грец. physis — природа і logos — наука, вчення) — наука про функції клітин тіла та їх структурних елементів, тканин, органів, систем органів та організму в цілому.

Основною структурною одиницею всього живого є клітина. Організм лю- дини складається приблизно з 220 мільярдів клітин, а його життєдіяль- ність — це сума життєдіяльності окремих клітин.

Клітина передає генетичну інформацію самовідтворенням. Їй властиві всі особливості живих організмів: високовпорядкована будова, отримання енер- гії із зовнішнього середовища, її використання для виконання своїх функцій та підтримання обміну речовин, активна реакція на подразнення, ріст, роз- множення, регенерація і адаптація до умов зовнішнього середовища.

Будова клітини:

³мембрана — важливий елемент клітини, вибірково пропускає необхід- ні речовини в клітину та виштовхує непотрібні;

³цитоплазма — основна внутрішньоклітинна речовина, що містить біл- ки, вуглеводи, нуклеїнові кислоти та ін.;

³рибосоми — це сферичні гранули діаметром 15 – 35 мм, вони є місцем синтезу білків з амінокислот;

³мітохондрії — в мітохондріях відбуваються розщеплення глюкози, амінокислот, окиснення жирних кислот із синтезом аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). АТФ — це універсальне джерело енергії, необхідне для за- безпечення життєдіяльності клітини та організму в цілому;

³ядро — контролює та керує діяльністю клітини, зберігає генетичну ін- формацію. В ядрі відбувається синтез нуклеїнових кислот;

³ядерце — центр синтезу РНК;

Ядро клітини заповнене хроматином, основою якого є нуклеопротеїни. Генетична інформація міститься в особливих структурах — хромосомах.

Кожна хромосома складається з двох ниток ДНК.

60

Сім’я та здоровий спосіб життя

Ген — функціональна одиниця спадковості, яка містить інформацію в ДНК про ознаки організму та контролює утворення і передачу певної ознаки дочірнім клітинам у процесі поділу.

Кількість хромосом певного виду тварин чи рослин постійна. У кожній клітині людського тіла (крім статевих) містяться 23 пари хромосом. Якщо порушується нормальний порядок поділу клітини, і в дочірній клітині ви- явиться хромосом більше або менше, ніж у материнській, то така клітина або загине, або суттєво зміниться її життєдіяльність, тобто відбудеться мутація.

Убудь-якому багатоклітинному організмі розрізняють дві категорії клі- тин: статеві (гамети) та нестатеві. Ядра статевих клітин містять одинарний набір хромосом. З 23 хромосом, які містяться як у чоловічих, так і в жіночих статевих клітинах, одна хромосома — статева і називається Х-хромосомою (жіноча) або Y-хромосомою (чоловіча). Хромосома яйцеклітини завжди Х, а хромосома сперматозоїда може бути як Х, так і Y. При заплідненні статеві клітини об’єднуються і, відповідно, стать плоду залежить від комбінації хро- мосом. При комбінації хромосом ХХ народиться дівчинка, при комбінації ХY — хлопчик.

Тканини. Тканинами в нашому організмі називається система клітин та позаклітинних структур, об’єднана загальною будовою, функцією та похо- дженням.

Утілі людини виділяють чотири основних види тканин:

³епітеліальну (покривну);

³сполучну;

³м’язову;

³нервову.

Епітеліальна тканина. Утворена з шару клітин, які покривають тіло та слизові оболонки всіх внутрішніх органів і порожнин організму (покрив- ний епітелій) та деякі залози (залозистий епітелій).

Сполучна тканина. За властивостями сполучна тканина об’єднує знач- ну групу тканин. Загальним для всіх видів сполучної тканини є велика кі- лькість міжклітинної речовини, яка складається з волокон та основної речовини.

Волокниста (власне сполучна) тканина складається з клітин і міжклі-

тинної речовини, волокна якої пухкі та розташовані в різних напрямках. У міжклітинній речовині пухкої сполучної тканини є колагенові та еластичні волокна. Основна речовина містить гіалуронову кислоту, гепарин, що пере- шкоджає зсіданню крові, та інші речовини.

Щільна волокниста тканина формує сухожилки м’язів, зв’язки, перетин- ки, голосові зв’язки тощо.

Ретикулярна тканина. Ця тканина є основою кісткового мозку, лімфа- тичних залоз та селезінки, а також трапляється в слизових оболонках ки- шок, нирок тощо. Клітини цієї тканини здатні перетворюватися в клітини інших видів (макрофаги, фібробласти та ін.), що знищують шкідливі для ор- ганізму речовини. Відіграють важливу роль у формуванні імунітету.

Жирова тканина утворює підшкірний жировий шар та жирові прошарки, що оточують внутрішні органи, є місцем накопичення поживних речовин і слугує для захисту внутрішніх органів від переохолодження та механічного

61

Р о з д і л І

пошкодження. У жировій тканині відбуваються процеси обміну речовин, зо- крема перетворюються вуглеводи в жири. Кількість жирової тканини зміню- ється залежно від харчування та фізичної активності.

Хрящова тканина покриває суглобові поверхні кісток, зменшуючи тертя між ними під час рухів.

Кісткова тканина. Утворюється з клітин та міжклітинної речовини, яка складається з волокон та основної речовини з великим вмістом неорганічних солей, переважно кальцієвих, що надають кісткам твердості. Колагенові ж волокна кісткової тканини надають їй гнучкості та еластичності.

Кров та лімфа. Кров — рідка сполучна тканина. Вона складається з рід- кої частини — плазми та окремих клітинних елементів: червоних клітин крові — еритроцитів, білих клітин крові — лейкоцитів та кров’яних пласти- нок — тромбоцитів. Об’єм крові в тілі людини — близько 5 літрів. Втрата 10 % крові допустима, а понад 30 % — є небезпечною для життя. У разі втра- ти 50 % крові людина, як правило, помирає.

В організмі людини кров виконує такі функції:

³дихальну — переносить кисень від легень до тканин, а вуглекислий газ — від тканин до легень;

³живильну — переміщує поживні речовини до клітин;

³видільну — виносить непотрібні продукти обміну речовин;

³терморегуляторну;

³захисну — містить імунокомпетентні клітини, які формують імунну си- стему, що захищає організм від патогенних збудників;

³транспортну — здійснює зв’язок між різними органами та системами. М’язова тканина забезпечує рухомі процеси в організмі (наприклад

рух крові по кровоносних судинах, просування їжі по стравоходу та ін.) за допомогою спеціальних структур — міофібрил, розташованих у цитоплазмі клітин. Розрізняють гладку та посмуговану м’язову тканину. М’язова ткани- на має властивість до збудження, провідності та скорочення.

Нервова тканина складається з нервових клітин — нейронів та нейрог- лії, яка виконує захисну, опорну та інші функції. Нейрони чутливі до подра- знення, здатні передавати електричні імпульси. Нервова тканина має вели- ке значення для функціонування організму людини. Вона формує центра- льну нервову систему (головний і спинний мозок) та периферичну — нерви, які забезпечують координацію функцій усередині організму, його цілісність та взаємозв’язок із зовнішнім середовищем.

Системи органів. Органом називається частина тіла, розміщена у від- повідному місці, яка має певну форму, будову та виконує специфічну функ- цію. Орган — це частина цілісного організму і поза ним працювати не може.

Система — це низка органів, що мають загальний план будови, спільне походження та виконують одну функцію, наприклад, дихання або травлення.

Покривна система. Ця система включає в себе шкіру та слизову оболон- ку. Шкіра покриває тіло ззовні, слизові оболонки вистилають зсередини по- рожнини носа, рота, дихальних шляхів, травної системи та інших органів. Функції покривної системи — захист організму від зовнішніх подразнень.

Кісткова система — забезпечує опору організму і називається скеле- том. Скелет людини складається з чотирьох відділів: скелета хребта, скелета черепа, скелета верхніх та нижніх кінцівок.

62

Сім’я та здоровий спосіб життя

Скелет хребта складається з хребта та грудної клітини. Хребет складається з таких відділів:

³шийний — 7 хребців;

³грудний — 12 хребців;

³поперековий — 5 хребців;

³крижовий — 5 хребців;

³куприковий — 4 – 5 хребців.

Грудна клітина складається з 12 пар ребер та груднини.

Скелет голови — череп, що складається з 23 кісток. Умовно їх поділяють на два відділи: мозковий та лицевий. Кістки черепа поєднані між собою не- рухомими з’єднаннями — синартрозами. Єдине рухоме з’єднання поєднує верхню та нижню щелепи.

Скелет верхньої кінцівки складається з плечового поясу (ключиця, лопа- тка) та руки (плечова кістка, передпліччя — променева та ліктьова кістки, кисть: зап’ясток — 8 кісток, п’ясть — 5 кісток, пальці — 14 кісток).

Скелет нижньої кінцівки складається з тазового поясу (тазова кістка, яка утворена трьома зрослими разом кістками — здухвинної, лобкової та крижо- вої) та ноги (стегнова кістка, надколінник, кістки гомілки: мала та велика гомілкові кістки, ступня: 7 кісток передплюсни, 5 кісток плюсни та 14 кісток пальців).

Травна система об’єднує органи, за допомогою яких перетравлюється їжа та відбувається її засвоєння. До системи травлення входять травний ка- нал, а також печінка, жовчний міхур, підшлункова та слинні залози. Травний канал складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонких і товстих кишок, довжина яких у дорослої людини становить приблизно 9 м.

Серцево-судинна система об’єднує кровоносну та лімфатичну системи. Кровоносна система складається з кровоносних судин та серця. Кровонос- ні судини поділяються на артерії (несуть кров від серця), вени (несуть кров до серця) та дрібні судини — капіляри. Капіляри пронизують усі органи та

системи, забезпечуючи їх кров’ю.

Венозна та артеріальна кров у нормі ніколи не змішуються, відрізняють- ся за кольором (артеріальна — яскраво-червона, венозна — темно-вишнева) та хімічним складом.

Серце — порожнинний м’язовий орган, функцією якого є перекачування крові. Серце складається з чотирьох камер: правого та лівого передсердя і правого та лівого шлуночків. Праві та ліві відділи в нормі ніколи не сполу- чаються, тоді як однойменні передсердя та шлуночки відділені між собою клапанами, які відкриваються та закриваються залежно від фази серцевого циклу. Маса серця у дорослої людини становить приблизно 300 – 550 г.

Серце та кровоносні судини утворюють два кола кровообігу: мале та ве- лике.

Мале, або легеневе, коло кровообігу: кров, насичена вуглекислим газом виходить із правого шлуночка серця і по легеневих артеріях потрапляє в ле- гені, де збагачується киснем, звідти по легеневих венах переходить у ліве передсердя.

Велике коло кровообігу: з лівого передсердя збагачена киснем кров по- трапляє в лівий шлуночок і під тиском розноситься по всіх органах і ткани-

63

Р о з д і л І

нах, збирає вуглекислий газ і продукти життєдіяльності та повертається до серця (в праве передсердя).

Лімфатична система — це система судин, по яких одне з рідких се- редовищ організму — лімфа — тече у напрямку великих венозних судин і до складу якої входять тимус, селезінка, лімфовузли та лімфоїдна тканина слизових оболонок внутрішніх порожнинних органів.

Дихальна система. Дихання — обмін кисню та вуглекислого газу між організмом та зовнішнім середовищем. В атмосферному повітрі частка кис- ню становить приблизно 21 %, азоту — 78 %, а приблизно 1 % — вуглекисло- го газу, водню, аргону та інших газів. Такий склад повітря оптимальний для дихання людини.

Отже, дихальна система — це сукупність структур, які дають змогу влов- лювати кисень та виводити вуглекислоту. До складу дихальної системи вхо-

дять дихальні шляхи та легені. Дихальні шляхи складаються з носової та ро-

тової порожнин, глотки, гортані, трахеї та бронхів. Легені розташовані в грудній порожнині, це парний орган. У правій легені виділяють три долі, а в лівій — дві, оскільки зліва в грудній порожнині міститься серце. Структур- ною складовою легені є легенева долька, яка складається з бронхіоли та альвеол. Альвеола нагадує за своєю формою тоненький пухирець, який з усіх боків обмежують капіляри, де відбувається газообмін.

Видільна система. В процесі життєдіяльності в організмі утворюються продукти розпаду. Накопичуючись, вони перешкоджають його нормальному функціонуванню, тому організму потрібно постійно позбавлятись від шкід- ливих речовин. Цю роль виконують органи виділення: нирки, шкіра, печін- ка, легені, кишки.

Основними органами виділення в організмі людини є нирки. Разом з се- човодами, сечовим міхуром та сечовивідним каналом вони утворюють сечо- видільну систему.

Ендокринна система. В організмі людини є особлива група залоз, які не мають вивідних протоків, пов’язаних з порожнинами або поверхнею тіла. Речовини, що виробляються цими залозами називаються гормонами і по- трапляють безпосередньо в кров, у міжклітинну речовину або лімфу. Ці за- лози називають залозами внутрішньої секреції.

Ендокринна система тісно пов’язана з нервовою системою, тому їх можна розглядати як єдину систему, основною функцією якої є контроль над діяль- ністю всіх органів та систем організму на всіх рівнях.

Нервова система. Наш організм — це дуже складна структура, яка по- требує якогось регуляторного механізму для забезпечення узгоджених дій усіх своїх частин та зв’язку із зовнішнім середовищем. Таким механізмом є нервова система.

Нервову систему можна розподілити на дві частини — центральну та пе- риферичну. До центральної нервової системи входять головний та спинний мозок, до периферичної — нервові центри спинного та головного мозку, че- репно-мозкові нерви (12 пар), спинні нерви (31 пара), їх сплетіння та вузли, нервові закінчення.

Статева система жінки. У людини функції розмноження забезпечу- ються статевими органами — як чоловічими, так і жіночими, які поділяють- ся на внутрішні та зовнішні і значно відрізняються за своєю будовою.

64